Народився
17 травня 1897 року. Член АРМУ (1925 року), СХУ (1938 року). Закінчив Українську Академію мистецтва (Київ,
1922 рік; майстерня М. Бойчука). Працював 1919-1926 роках переважно як художник
театру; від 1927 року – у Київському художньому інституті: 1944-1950 роках –
професор кафедри рисунка; водночас – викладач рисунка Інституту аспірантури
Академії архітектури УРСР; одночасно 1930-1932 роках – керівник відділу
театрально-декораційного живопису у Київському інституті пролетарського
мистецтва культури. У 1920-і роки
створював агітаційні плакати, виконував художнє оформлення будинків державних і
громадських установ, революційних свят. Під час 2-ї світової війни брав участь
у «Вікнах ТАРС», працював над політичними плакатами, сатиричною графікою.
Учасник мистецьких виставок від 1917 року. Персональні – у Києві (1940 рік,
1945 рік, 1955 рік – посмертна, 2008 рік – ретроспективна). Основні жанри –
агітаційний плакат, пейзаж, портрет.
Графічні
роботи вирізняються конструктивністю форм. Манера Костянтина Єлеви позначена прагненням досягнути максимального лаконізму у
вираженні реалістичної художньої форми. Портрети відзначаються точністю
зображуваних моделей, виразністю розкриття їх внутрішніх станів, характерів. У
ліричних мотивах природи майстерно передавав
своєрідність архітектурних пам’яток національного зодчества. Оформляв
вистави, зокрема «Гайдамаки» за Т. Шевченком, «Зелений папуга» А. Шніцлера (обидві – 1920 року), «Блакитний принц» (1923
рік; усі – для 1-го Державного драматичного театру УРСР
ім. Т. Шевченка), у
Російському драматичному театрі ім. Лесі Українки (Київ), Одеському
українському драматичному театрі. У сценографічних роботах переважає
лінійно-графічна основа з декоративною та умовною подачею кольору. У 1930-х роках перейшов на засади соцреалізму. Окремі, роботи
зберігаться в НХМ, МТМК, Національному музеї у Львові. Серед учнів –
М.
Антончик, Н. Балясний, О. Бобровников, В. Бура-Мацапура, В. Вайнреб,
П. Депутатов, В.
Довгалевська, О. Лопухов.
Чуліпа,
І. І. Єлева Костянтин Миколайович / І. І. Чуліпа // Енциклопедія Сучасної
України . Т. 9; Е-Ж. – К., 2009. – С. 385-386
: портр., фото.
Немає коментарів:
Дописати коментар