середа, 30 грудня 2015 р.

КАСІЯН ВАСИЛЬ ІЛЛІЧ – художник і графік



Народився 1 січня 1896 року у м. Снятин (тепер Івано-Франківська область).  Закінчив Празьку академію мистецтв (1926 рік).  З 1927 року (з перервою) – професор Київського художнього інституту. Помер 26 червня 1976 року у Києві.
Твори: «Гуцул» (1923 рік), «Іван Франко» (1926 рік), «Герой Перекопу» (1927 рік), «Тарас Шевченко» (1922-1923 роки, 1926 рік, 1960 рік); ілюстрації до «Кобзаря» Т. Г. Шевченка  (1934 рік, 1944 рік, 1949 рік, 1954 рік, 1974 рік ), повістей      «Борислав сміється» І. Франка (1948 рік), 
«Земля» О. Кобилянської (1950 рік, 1954 рік), новели
 В. Стефаника (1958 рік); праці з мистецтвознавства, зокрема «Офорти Т. Шевченка» (1964 рік). Учнями  є О. Г. Данченко, Т. А. Лящук, Г. В. Якутович та інші.
Державна премія України ім. Т. Г. Шевченка (1964 рік). Державна премія України (1971 рік). Народний художник СРСР (1944 рік), академік Академії мистецтв СРСР (1947 рік). Герой Соціальної Праці (1974 рік). В 1978 році засновано премію ім. В. І. Касіяна, 1982 року відкрито художньо-меморіальний музей В. І. Касіяна у Снятині.
Касіян  Василь Ілліч // Кияни : біограф. словник. – К. : Фенікс, 2004. – С. 162 : портр.

Вшанування пам'яті




Похований на Байковому кладовищі в Києві (ділянка № 2; надгробок - бронза, граніт; скульптор О. О. Ковальов; встановлений у 1980 році).
 







Меморіальна дошка Василю Касіяну на вулиці Володимирській, 14 у Києві.


четвер, 24 грудня 2015 р.

ВЕРЬОВКА ГРИГОРІЙ ГУРІЙОВИЧ – композитор і хоровий диригент, народний артист України (1960 рік)



Народився 25 грудня 1895 року у м. Березна (тепер смт. Чернігівської області). Закінчив Чернігівську духовну семінарію (1916 рік), в 1918-1921 роках  навчався у Київському музично-драматичному інституті ім. М. В. Лисенка, 1933 році закінчив його екстерном як диригент. З 1919 року – керівник самодіяльних робітничих хорів та викладач у різних навчальних закладах Києва, зокрема в 1934-1941 роках та 1943-1947 роках – Київської консерваторії, з 1947 року – її професор. В 1943 році організував Український народний хор, був його художнім керівником і головним диригентом; 1948-1952 роках – голова управління Спілки композиторів України. Помер 21 жовтня 1964 року у Києві, похований на Байковому цвинтарі.
Автор численних пісень, хорів,  вокальних ансамблів,  романсів, обробок народних пісень, інструментальних композицій. В 1974-1980 роках – вийшло зібрання його творів у шести томах.
Державна премія СРСР (1948 рік) та Державна премія України ім. Т. Г. Шевченка (1968 рік, посмертно). Ордени Леніна, Трудового Червоного Прапора, «Знак Пошани». Його імя носить Український народний хор (з 1965 року).
Верьовка Григорій Гурійович // Кияни : біограф. словник. – К. : Фенікс, 2004. – С. 65-66 : портр.


Дарибогова, А. В. Григорій Верьовка : (1895-1964 рр.) / А. В. Дарибогова  // 100 видатних українців. - К. : Арій, 2006. - С. 399-403 : портр.


Увічнене в пісні безсмертя народу / підготував  Віктор Шпак // Урядовий кур’єр. – 2015. – 19 груд.  – С. 9 : портр.

Вшанування пам'яті

 2011 року - іменем Григорія Верьовки названа одна з вулиць Києва.

 




Похований на Байковому цвинтарі  (ділянка № 7; надгробок роботи скульптора Еліуса Фрідмана).