середу, 23 січня 2013 р.

ДОНЕЦЬ МИХАЙЛО ІВАНОВИЧ - співак, музично-громадський діяч



Донець Михайло Іванович (псевдоніми: Донцов, Донськой, Салтанов, Чернов народився 23 січня 1883 року в Києві - помер 10 липня 1941 року там само) -  співак (бас), музично-громадський діяч, педагог. Чоловік М. Донець-Тейссер. Народний артист України УСРР (1931 році). До 1903 року навчався у приватній музичній школі М. Тутковського у Києві (клас О. Сантагано-Горчакової, М. Бочарова) та на драматичних курсах М. Соловцова. 1903 році дебютував у драматичній трупі М. Бородая роллю Гусляра у виставі "Снігуронька" О. Островського. 1907-1913 роках - в оперній трупі С. Зиміна в Москві. Водночас 1909-1912 роках - співорганізатор та керівник українського музично-драматичного гуртка "Кобзар", який пропагував українське мистецтво у Москві. Брав участь у концерті, присвяченому 50-річчю від дня смерті Т. Шевченка. 1913-1923 роках та 1927-1941 роках соліст Київської, 1924-1926 роках Свердловської, 1923-1924 роках та 1926-1927 роках - Харківської опер. Донцов - один з ініціаторів запровадження української мови на оперній сцені, популяризатор українського оперного репертуару. Виконав партії Голови та Чуба в постановці "Черевичків" П. Чайковського української мовою, доклав зусиль до втілення на сцені опери "Тарас Бульба" М. Лисенка. Під час Визвольних змагань 1917-1921 роках на мітингах виконував пісні "Ой Дніпре мій, Дніпре", "Молітесь, братія"  М. Лисенка, патріотичні пісні. Симпатизував і захоплено писав про М. Грушевського, співпрацював з ним;  вітав на Софійському майдані С. Петлюру. Мав прихильників серед радянського керівництва, зокрема його підтримував М. Хрущов. Був майстром сценічного перевтілення з сильним голосом широкого діапазону, за що його називали українським Шаляпіним. Виконавець різнопланових ролей - від героїчних до епізодично характерних. Як камерний співак брав участь у концертах Гуртка любителів російської музики. Популяризував твори М. Лисенка, К. Стеценка та інших. Виконував народні пісні українською, російською та італійською мовами. Від 1919 року виступав разом ж дружиною. У 1933 році з групою українських артистів гастролював на Далекому Сході. Від 1918 року - викладач співу Київського музично-драматичного інституту, згодом - сольного співу та акторської майстерності Київської консерваторії. Серед учнів - М. Єгоричева. Автор статей з питань вокального мистецтва, історії оперного театру. Хоч Донцов намагався бути лояльним до органів радянської влади, його відверті вияви національної гідності, любов до української музичної культури, критичні погляди на  рішення, постанови уряду, прямі виступи на захист репресованих співаків зумовили заведення на нього 1936 році справи. У липні 1941 року за неправдивими  звинуваченнями у зв'язках з петлюрівцями, антирадянської контрреволюційної діяльності, шпигунстві на користь німців заарештований і розстріляний. Ім'ям Донця названо вулицю в Києві.
Партії: Тарас («Тарас Бульба» М.В. Лисенка), Карась («Запорожець за Дунаєм» С.С. Гулака-Артемовського), Захар Беркут, Сокольський («Золотий обруч», «Щорс» Б.М. Лятошинського), Іван Сусанін («Життя за царя»
 М.І. Глинки), Борис Годунов, Досифей («Борис Годунов», «Хованщина» 
М.П. Мусоргського), Мефістофель («Фауст» Ш. Гуно) та інші.

Кузик, В.В. Донець Михайло Іванович / В.В. Кузик // Енциклопедія Сучасної України. – К., 2008. –
Т.8. : Дл-Дя. – С. 267 : портр.

На честь Донця Михайла названо :

Від 1992 року іменем Михайла Донця названо вулицю  в житловому масиві Києва «Відрадний» (до того - вулиця Затонського).


У відділі є така література про Донця М. І. :

Кагарлицький М. Закатований геній українського бельканто /
М. Кагарлицький // Вечірній Київ. - 1999. – 24 січ. (№14). - С. 5.

Мусієнко О. Реквієм : [Про трагічну долю укр.опер.співака М.І. Донця, якого було знищено в київ. тюрьмі у вересні 1941р. за наказом наркома держбезпеки] / О. Мусієнко // Вечірній Київ. - 1993. - 11 верес.

Руда, Т.П. Донець Михайло Іванович / Т.П. Руда // Кияни : біограф. словник. - К. : Фенікс, 2004. - С. 122 : портр.

вівторок, 8 січня 2013 р.

ЮРА ГНАТ ПЕТРОВИЧ - актор, режисер



Юра Гнат Петрович – актор і режисер. Народився 
8.01.1888 року у с.Федвар (тепер с. Підлісне Кіровоградської обл.). Акторську діяльність почав 1904 року в аматорському гуртку, 1907-1913 роках грав у театральній трупі С.Максимовича, 1913-1914 роках – Театрі товариства «Руська бесіда» у  Львові, 1914-1920 роках – 1914-1920 роках – «Молодому театрі» в Києві. В 1920 році був одним із засновників драматичного театру ім. І. Франка, його актором та режисером (1920-1923 роках – у Вінниці, 1923-1926 роках – Харкові, 1926-1961 роках - КиєвіОдночасно 1938-1961 роках викладав у Київському інституті театрального мистецтва (з 1946 року - професор). Помер 18. 01. 1966 році.
Актор характерних та комедійних ролей, спадкоємець реалістичних традицій українського театру ХІХ- початку ХХ ст. Ролі: Крамарюк («Житейське море» І. Карпенка-Карого), Швейк («Пригоди бравого солдата Швейка» за      Я. Гашеком), Лука («На дні» М. Горького), Мусій Копистка («97» І.Г. Куліша) та ін. Вистави: «Гайдамаки» за Т.Г. Шевченком, «Украдене щастя» І. Франка, «Безталанна» І. Карпенка-Карого, «Маруся Богуславка» М.П. Старицького, «Дон Карлос» Ф. Шіллера та ін. Знявся в кінофільмах – «Кармелюк», «Тарас Шевченко», «Прометей», інсценізував деякі твори Т.Г. Шевченка, К. Бехстеда, М.П. Старицького. Автор праць з питань театрального мистецтва – «20 років» (1940 рік),  «Режисер у театрі» (1962 рік).
Народний артист СРСР (1940 рік). Державна премія СРСР (1949, 1951 роки). Ордени Леніна (три), інші ордени, медалі.

Юрченко, Ю.М.  Юра Гнат Петрович / Ю.М. Юрченко  // Кияни : біограф. словник. - К. : Фенікс, 2004. - С. 431 : фото.


В Києві :


На вул. Ольгинській, 2/1, де в 19441966 роках жив артист, в 1969 році встановлено меморіальну дошку (бронза, барельєф; скульптор Ю. Л. Синькевич, архітектор А. А. Сницарев).

Пам'ятник Гнату Юрі в ролі Швейка, встановлений перед Театром імені Івана Франка.
  
       У відділі Ви зможете ознайомитися з такими виданнями:
 
Бобошко, Ю. Гнат Юра / Ю. Бобошко. – К. : Мистецтво, 1980. – 186 с. : іл.


Житейське море Гната Юри : (до 100-річчя з дня народження) //
Танюк, Л. Монологи : театр, культура, політика / Лесь Танюк. – Х. : Фоліо, 
1994. – С. 100-110.

          Катаєва, М. Гнат Юра постав в образі бравого Швейка : засновнику театру імені Івана Франка відкрили пам'ятник / Марія Катаєва // Хрещатик. - 2011. - 31трав. (№77). - С. 4 : іл.

 Театральні експеременти Гната Юри : (західна класика на українській сцені 1920-1930-х років. Проблеми трагедійної вистави) // Чечіль, Н. Українське театральне відродження / Н. Чечіль. – К., 1993. – С. 48-58 : фото.

 Юра, Г. Моє життя : спогади, статті / Гнат Юра. – К. : Мистецтво, 1987. – 183 с. : фото.