пʼятниця, 5 січня 2018 р.

СОСЮРА ВОЛОДИМИР МИКОЛАЙОВИЧ – поет


Народився 6 січня 1898 року у ст. Дебальцеве (тепер Донецька область). Навчався в Харківському комуністичному університеті ім. Артема (1922-1923 роки) та Харківському інституті народної освіти (1923-1925 роки). Друкуватися почав 1917 року. В роки Великої Вітчизняної війни був кореспондентом фронтової газети. Помер 8 січня 1965 року у Києві. Пам’ятник встановлено 1966 року в м. Лисичанськ.
Автор поетичних збірок, присвячених героїці громадянської та Великої Вітчизняної війн, ліричних поезій, перекладів на українську творів російських, білоруських класиків та ін. Чимало його ліричних віршів покладено на музику.
Твори: «Поезії» (1921 рік), «Червона зима» (1921 рік), «1871 рік» (1923 рік), «Залізниця» (1924 рік), «Сьогодні» (1925 рік), «Юнь» (1927 рік), «Відповідь» (1927 рік), «Дніпрельстан» (1930 рік), «Червоні троянди» (1932 рік), «Нові поезії» (1937 рік), «Люблю» (1939 рік), «Червоногвардієць» (1940 рік), «Журавлі прилетіли» (1940 рік), «Червоним воїнам» (1941 рік), «В годину гніву» (1942 рік), «Під гул кривавий» (1942 рік), «Син України» (1943 рік), «Щоб сади шуміли» (1949) рік, «Зелений світ» (1949 рік), «Вітчизна» (1950 рік), «За мир» (1953 рік), «В саду Батьківщини» (1954 рік), «На струнах серця» (1955 рік), «Солов’їні далі» (1956 рік), «»Ластівки на сонці (1960 рік), «Поезія не спить» (1961 рік), «Щастя сім’ї трудової» (1963 рік), «Останні мелодії» (1964 рік).
Державна премія СРСР (1948 рік). Державна премія України ім. Т. Г. Шевченка (1963 рік). Ордени Леніна (два), інші ордени, медалі. 

Храмов, Ю. О.  Сосюра Володимир Миколайович / Ю. О. Храмов //  Кияни : біограф. словник. – Київ : Фенікс, 2004. – С. 353-354 : портр.

Вшанування пам'яті



 


        100-річчю від дня народження Володимира Сосюри присвячена Пам'ятна монета НБУ номіналом у 2 гривні








     


     
     У 1998 р. випущена марка України із зображенням Володимира Сосюри








Надгробок Володимира Сосюри на Байковому цвинтарі в Києві
 


пʼятниця, 22 грудня 2017 р.

БАЗИЛЕВИЧ ВАСИЛЬ МИТРОФАНОВИЧ - історик, архівіст, краєзнавець, музеєзнавець



БАЗИЛЕВИЧ ВАСИЛЬ МИТРОФАНОВИЧ – (крипт.: Б-ь, В. Б.; 31. 12. 1892 (12. 01. 1893), Київ – 04. 09. 1942, м. Таганрог, РФ) – історик, архівіст, краєзнавець, музеєзнавець. Член і секретар Історичного товариства Нестора Літописця (1917–1930 роки), Товариства української гімназії в Чернігові (від 1917 року). Голова Бюро краєзнавства при відділі Південно.-Західної. залізниці (від 1926 року). Закінчив Університет св. Володимира (1915 рік), залишився на кафедрі російської історії. Від 1911  року  – член історично-етнографічного гуртка М. Довнар-Запольського (учасник нездійсненного проекту «Памятники по международно-правовой истории Украины. 1648–1918»). Асистент кафедри  юридичних старожитностей Київського археологічного інституту (від 1918 року). 1911–1919 роках публікував літературознавчі статті у газеті «Киевлянин». Від 1916 року викладав історію у гімназіях, Народному університеті-політехнікумі, Київському археологічному інституті, прискорених педагогічних курсах, педагогічних курсах ім. М. Пирогова. 1918-1923 роках – викладач Київського  археологічного інституту (курси генеалогії, геральдики, сфрагістики). 1919 року  на запрошення П. Ардашева брав участь в укладанні історично-літературних брошур при Освагу (пропагандистській структурі Добровольчої армії), як співробітник Археографічної секції підвідділу з ліквідації майна релігійних установ при Колегії соціального забезпечення Київського виконкому брав участь в обстеженні та описуванні стану збереженості архівів Київської духовної консисторії, Києво-Печерської лаври, Братського, Київського Пустинно-Микільського, Свято-Троїцького монастирів, духовної семінарії тощо. У Музеї війни і революції при Київському університеті 1919–1924 роках – заступник  завідувача. 1925 року організував виставку «Декабристи». Один з організаторів 1-ї екскурсійно-краєзнавчої конференції у Києві (1924 рік). 1927–1932 роках – секретар Київської інспектури охорони пам’яток культури і природи, від грудня 1932 року – співробітник Всеукраїнського історичного музею. 1933–1934 роках на Всеукраїнських музейних курсах у Києві викладав палеографію, епіграфіку, хронологію, сфрагістику, геральдику, нумізматику. Автор програми курсів «Російські урядові архіви», «Архіви Петрограда і Москви з оглядом українських документів», «Українські й російські архіви». Брав участь у виявленні та опрацюванні архівних джерел до вивчення руху декабристів в Україні. З метою забезпечення повноти використання джерельної бази цього напряму дослідження визначив групи архівних фондів, обов’язкові для студіювання: архіви київського генерал-губернатора, губернаторів, дворянських зібрань (біографічні відомості, матеріали щодо землеволодінь), військових частин, де служили декабристи, церковні (для уточнення біографічних даних), родинні. Результатом роботи стали видання «Декабристи на Київщині» (К., 1926), «Повстання декабристів на Україні. За матеріалами Київського центрального історичного архіву» (Х., 1926) та ін. Він виявив документи про перебування в Україні О. де Бальзака («Життя й революція», 1933, № 1), опублікував мемуари Й. Руликовського («Воспоминания и рассказы деятелей тайных обществ 1820-х годов», т. 2, Москва, 1933). Зібрав бібліографічні матеріали про зв’язки М. Гоголя з українською літертурою, що лягли в основу публікації Л. Добровольського та В. Лаврова «Н. В. Гоголь: Материалы и исследования» (т. 1, Москва; Ленинград, 1936). Брав участь у підготовці багатотомного зібрання праць Д. Багалія. Базилевича тричі заарештовували органи ГПУ (1927 року, 1933 року, 1935 року). Під час останнього арешту вилучено бібліотеку Базилевича, в якій зберігалася добірка київських газет за 1917–1922 роки та книга протоколів Історичного  товариства Нестора Літописця (від 1921 року). Засуджено до 5-ти років позбавлення волі й заслано до Сибіру (Іркутський концтабір, Біробіджанська республіка). Звільнився 1940 року. Оселився в Таганрозі, де одержав посаду завідувача краєзнавчого музею. Восени 1942 року за спробу перешкодити вивезенню музейних коштовностей до Німеччини Базилевича розстріляли гестапівці.
  Матяш, І. Б. Базилевич Василь Митрофанович / І. Б. Матяш  // Енциклопедія Сучасної України. Т. 2;  Б-Біо. – К., 2003. – С. 86 : портр.



Матяш, І. Василь Базилевич: грані таланту й трагізм долі / І. Матяш // Київська старовина. - 2000. - №4. - С. 123-134.


Нагірняк, О. Вихованець університету св. Володимира / Остап Нагірняк // Історичний календар 2007 = "Historical Calendar" Yearly Research and Literary Almanac of the International Historical Club : науково-популярний альманах. Вип. 12. - К., 2007. - С. 423-424.