середа, 9 серпня 2017 р.

ХАНЕНКО ВАРВАРА МИКОЛАЇВНА - колекціонерка, меценатка



ХАНЕНКО ВАРВАРА МИКОЛАЇВНА (Ніколівна; 21 (09) 08. 1852 – 07. 05. 1922) – донька підприємця-поміщика і доброчинця М. А. Терещенка. Народилася в м. Глухів. Одержала домашню освіту, фінансувала початкові освітні та професійні заклади для простого народу.
Подружжя Ханенків зробило значний внесок у культурну спадщину України як колекціонери творів мистецтва та старожитностей,  які вони збирали понад 40 років. Це найрізноманітніші види художньої творчості європейських і східних народів. До їхнього зібрання ввійшли кращі полотна західноєвропейських художників: Рембранта, Д.-Р. Веласкеса, А. ван Дейка, П.-П. Рубенса, Я. Йорданса, Дж. Белліні, М. Пальмеццано та ін., скіфські, слов’янські та давньоруські археологічні артефакти, декоративно-вжиткові вироби майстрів українського народного мистецтва, ікони тощо. За неповними даними, зібрання налічувало понад 400 живописних робіт, більш як 8 тис. гравюр, близько 700 творів мистецтва країн зарубіжного Сходу, понад 300 виробів із золота та срібла.
1887 року Ханенки збудували в Києві по вул. Терещенківській,15, особняк для розміщення там власного зібрання, яке стало унікальним явищем у культурному житті тогочасного міста. У квітні 1917 року Богдан Іванович відписав мистецьке зібрання, бібліотеку, приміщення музею та власний будинок місту Києву. Через перипетії громадянської війни в Україні 1917-1921 років вже Варвара Миколаївна змушена була в грудні 1918 року передати їх у дар УАН, із патріотичних почуттів відмовившись на досить прийнятних умовах вивезти колекцію до Німеччини. У лютому 1921 року було затверджено статут музею, який із грудня 1923 року мав назву «Музей мистецтв  при Академії наук» і деякий час складався майже суто з експонатів Ханенківського зібрання. Із 1936 року – Київський музей західного та східного мистецтва, а з 1999 року – Музей мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків.
Богдан Ханенко, спочатку заступник, а потім голова Київського товариства старожитностей і мистецтв, був одним з організаторів заснування 1899 року Київського художньо-промислового і наукового музею (офіційно відкритий 1904 року; нині національний художній музей України), всіляко сприяв на початку 20 ст. налагодженню його роботи. Зокрема, він очолював спеціальний комітет зі спорудження приміщення музею, особисто пожертвував експонатів та коштів на суму близько 200 тис. рублів.
Подружжя Ханенків також опікувалося археологічними дослідженнями. Вони неодноразово фінансували розкопки, у т. ч. в Причорномор’ї, на Київщині. Найцінніші знахідки популяризували у випусках альбомів «Древности Приднепровья» (т. 1-6, К., 1899-1907 роки) та «Древности русские: Кресты и образки» (вип. 1-2, К., 1899-1900 роки).
Померла в м. Київ, похована у Видубицькому Свято-Михайлівському монастирі.

Донік, О. М. Ханенко Варвара Миколаївна /  О. М. Донік // Енциклопедія історії  України. Т. 10;  Т-Я. – К. : Наук. думка, 2013. – С. 344-345 : портр.

 Більше про Варвару Николівну Хананеко можна дізнатися з таких джерел:

Кальницкий, М. 8 женщин, которые изменили Киев / Михаил Кальницкий // Комсомольская правда в Украине. - 2012. - 7 марта (№ 51). - С. 18-19 : фото.

Лукомський, Г. К. Музей Ханенків : Історичний нарис і короткий опис колекцій Київського державного музею імені Ханенків / Г.К. Лукомський. // Хроніка 2000. - 2005. - Вип. 61-62. - С. 84-113.

Лукомський, Г. К. Ті, що пішли : памяті Б. І. та В. М. Ханенків : Сторінка музейно-художнього життя Києва / Г.К. Лукомський. // Хроніка 2000. - 2005. - Вип. 61-62. - С. 114-120.

Прокопенко, М. Ренесанс в Оленівці : як на Київщині відновлюють спадщину славетної колекціонерки і меценатки Варвари Ханенко / Марія Прокопенко // День. - 2017. - 12-13 трав. (№ 78-79). - С. 16-17 : фото.

середа, 7 червня 2017 р.

ШАПОВАЛ СЕРГІЙ БОРИСОВИЧ



Сергій Борисович Шаповал (5 червня 1969, Київ, УРСР — 18 лютого 2014, Київ, Україна) — активний учасник Євромайдану. Герой України. Мешкав у Києві на Солом'янці (до 1974 року) та Оболоні. Закінчив середню загальноосвітню школу № 90 (вулиця Лаврська № 2), що на Печерську в Києві.
Проходив строкову службу в Радянській армії, служив у Нахічевані та в Нагірному Карабасі, був розвідником. Працював охоронцем у компанії «Золоті ворота».
Любив національне мистецтво, музику, грав на народних інструментах. Дуже любив Україну, її культуру та історію, був патріотом, вболівав за долю держави, підтримував боротьбу за свободу, мав активну громадянську позицію, не міг миритися з безправ'ям та соціальною несправедливістю, був готовий віддати заради рідної землі найцінніше — своє життя.
Відразу після побиття 30 листопада 2013 року «Беркутом» мирних активістів звільнився з роботи та приїхав на Майдан Незалежності у Києві. Став активним учасником Революції гідності. Записався до 21-ї сотні Самооборони Майдану.
Разом із чоловіком на Майдані була його дружина Ольга, яка працювала волонтером медичної служби. Поки чоловік стояв на барикадах, вона допомагала медикам. Для Сергія і Ольги був другий шлюб, разом вони прожили сім років до останнього дня.
Наприкінці січня 2014 року отримав перше поранення, тоді його врятував бронежилет, який був одягнений під курткою.
18 лютого 2014 року загинув на вулиці Грушевського біля Будинку офіцерів внаслідок двох вогнепальних поранень, кулі снайпера влучили йому у живіт та серце
Похований у Києві на Лісовому кладовищі — дільниця № 43, ряд 13, місце 24.

ВШАНУВАННЯ  ПАМ'ЯТІ


  • 23 травня 2014 року у Києві на фасаді будівлі школи, де навчався Сергій Шаповал, йому було відкрито меморіальну дошку.

  • 23 серпня 2015 року у Києві на фасаді будинку № 32-а (третій під'їзд) на вулиці маршала Малиновського, де жив Сергій, йому було відкрито ще одну меморіальну дошку.

НАГОРОДИ



  •  Медаль «За жертовність і любов до України» (УПЦ КП, червень 2015) (посмертно).

В ЛІТЕРАТУРІ

Київська поетеса Ірина Рассвєтная присвятила Сергію Шаповалу вірш.



http://nebesna.pravda.com.ua/sergіj-shapoval.html
https://uk.wikipedia.org/wiki/Шаповал_Сергій_Борисович

СЕРГІЙ ШАПОВАЛ // НЕБЕСНА СОТНЯ. - Х. : ФОЛІО, 2015. - С. 164-165 : ФОТО.

ЧЕРНЕНКО АНДРІЙ



Андрій Миколайович Черненко (9 грудня 1978, с. Слободо-Петрівка, Гребінківський район, Полтавська область, УРСР — 18 лютого 2014, Київ, Україна) — учасник Євромайдану. Герой України. Дитинство пройшло в Черкасах, де й тепер залишились його батьки та брати. Мешкав у Києві.
Андрій був інженером-технологом та працював автоелектриком у Києві.
У 20082012 рр. разом з дружиною працював у Посольстві України в Нідерландах
Залишив дружину та доньку Яну.
18 лютого поранений в груди та був доставлений з Будинку профспілок до 17-ї лікарні із проникаючим вогнепальним пораненням грудної клітини.

ВШАНУВАННЯ  ПАМ'ЯТІ

Похований у Слободо-Петрівці.

НАГОРОДИ



  • Медаль «За жертовність і любов до України» (УПЦ КП, червень 2015) (посмертно).

Меморіальна дошка Андрієві Черненку на будинку де він жив у Києві, вулиця Велика Васильківська, 114


https://uk.wikipedia.org/wiki/Черненко_Андрій_Миколайович
http://nebesna.pravda.com.ua/andrіj-chernenko.html
АНДРІЙ ЧЕРНЕНКО // НЕБЕСНА СОТНЯ. - Х. : ФОЛІО, 2015. - С. 160-161 : ФОТО.