середа, 4 січня 2017 р.

КУЛЬЖЕНКО СТЕФАН ВАСИЛЬОВИЧ – друкар, книговидавець



Народився 5 січня 1837 року в містечку Баришівка в сім’ї з козацького роду.  Його батько торгував вином у Києві, мати померла, коли Стефану Васильовичу йшов 7-й рік.  По смерті матері виховувався у родички. Близько року вчився вдома під наглядом учителя, потім його відвезли до Києва, де він жив на квартирі й спочатку 2 роки відвідував приватне початкове училище на Печерську, а після цього поступив до 2-го класу духовного училища при Софійському соборі.  По смерті опікунши змушений був залишити училище, оскільки батько не мав змоги оплачувати навчання. У липні 1848 року, випадково потрапивши до книжкової крамниці й поспілкувавшись з її власником – угорцем І. Вальнером, став на 7 років одним  із 16 учнів  при його друкарні. Проявив кмітливість і вправність, залучався до робіт (як наставник) у друкарні при Києво-Печерській лаврі. По закінченню навчання (1855 рік) залишився працювати у І. Вальнера. У 1859 році одружився з П. Ткаченко. Влітку 1864 року взяв друкарню І. Давиденка в оренду на 10 років (попередньо знайшовши собі компаньйона – В. Давиденка, який вніс більшу частину застави за укладання договору про оренду). На отримані гроші придбав додаткове обладнання, а вже 1867 року поїхав до Німеччини і купив там нове устаткування. 1870 року відвідав всеросійську виставку в Санкт-Петербурзі, придбав у Москві парового двигуна, а повернувшись додому, потрапив на похорони дружини, яка раптово померла від крупу. Восени 1871 року одружився вдруге.  Наприкінці 1875 року Кульженко відкрив на вул. Хрещатик свій перший «писчебумажный магазин», а 1876 році їздив до Парижа, Відня та Берліна, придбав там нове устаткування й, повернувшись  додому, відкрив фабрику конторських книг. Навесні 1879 року купив ділянку землі  (нині це територія будинку №4 по вул. Пушкінська) і збудував там нове приміщення для друкарні (не збереглося). 1882 року вперше  демонстрував продукцію своїх підприємств на Всеросійській виставці в Москві  (це були конторські книги, шкіряні вироби, монограми) й отримав Велику срібну медаль (1886, 1895, 1896 роках – його продукція також відзначалася срібними та золотою медалями). 1884 року відкрив стереотипне відділення, 1885 року – відділення з виготовлення конвертів, 1886 року – з виробництва коробок, налагодив  також випуск відривних календарів. 1886 року почав друкувати щоденну газету «Киевское слово» (виходила до 1905 року, потім була закрита  властями, проте відновилася під назвою «Новый век», але 1906 року була закрита остаточно).
Одним з перших, хто освоїв друк кольорових фотоілюстрацій, Кульженко на найкращому для свого часу рівні випускав найскладніші видання, деякі з них навіть сьогодні викликають у фахівців захоплення своєю якістю, як, наприклад, книга «Собор Святого и Равноапостольного князя Владимира в Киеве» (1898 рік).  Ініціював створення і став співзасновником Художньо-ремісничої навчальної майстерні друкарської справи Міністерства торгівлі й промисловості із 3-річним курсом навчання для дітей 12-16 років, деякий час  викладав там історію книговидавничої справи.1904 року до 100-ї річниці смерті І. Котляревського в його друкарні побачила світ збірка творів українських письменників «На вічну пам'ять Котляревському». Тоді ж  він купив кілька дачних ділянок на околиці Києва і звів там помешкання (цю місцевість стали називати «Кульженковими дачами»).
Загалом на його підприємствах було випущено у світ понад 1 тис. назв книг. Сучасні фахівці друкарської справи зазначають особливо високу якість таких з них, як «Киев тепер и прежде » (автор – М. Захарченко, 1888 рік), «Собор св. Владимира в Киеве» (автор-І. Александровський; містить 42 великі фототипії та 105 фотоцинкографій у тексті; 1898 рік).У друкарнях Кульженко були випущені популярні свого часу альбом видів Києва, Одеси, Житомира, Парижа, «Альбом художника Саврасова», «Альбом Киевской сельско-хозяйственной и промышленной выставки 1896 года».  На його підприємствах, окрім «Киевского слова», друкувалися часописи «Заря» і «Киевская газета», а також кілька журналів, зокрема, «Земледелие», «Инженер»,  «Епархиальные ведомости», «Известия Политехнического института»,  «Журнал Церковно-приходской школы». Кілька останніх років свого життя Стефан Васильович хворів, фактично передавши управління своїми друкарнями старшому синові Василеві.
Помер у м. Київ. Похований на Байковому цвинтарі (неподалік – могила Лесі Українки).
Грузін, Д. В. Кульженко Стефан Васильович / Д. В. Грузін // Енциклопедія історії України. Т. 5. Кон-Кю. – К. : Наук. думка, 2008. –  С. 474-475 : портр.



Виды Киева / Фото С. В. Кульженко. - К. : Светопечать. - 14 л.

Шестерикова, О. Друкарська справа Стефана Кульженка : на його підприємстві виготовляли сувенірні листівки та українські гроші / Олександра Шестерикова // Хрещатик. - 2013. - 19 берез. (№ 38). - С. 3 : портр.

Немає коментарів:

Дописати коментар