Михайло Опанасович Булгаков народився 15 травня 1891 року в Києві.
Російський письменник, драматург, лібретист, лікар українського походження, член Всеросійського союзу письменників (1923-1929) та спілки письменників СРСР (1934-1940). Серед найвизначніших творів Булгакова: «Майстер і Маргарита», «Собаче серце», «Іван Васильович», «Біла гвардія», «Дияволіада».
Батьком Михайла Булгакова був Опанас Іванович, що працював викладачем Київської духовної академії. Мати, Варвара Михайлівна, займалася вихованням своїх дітей. У сім'ї було семеро дітей: Михайло, Віра (нар. 1892), Надія (нар. 1895), Варвара (нар. 1895), Микола (нар. 1898), Іван (нар. 1900), Віра (нар. 1902).
Михайло любив влаштовувати вдома театральні вистави. Також у них булозаведено ставити маленькі вистави-шаради, дорослі діти надавали уроки молодшим, навіть мали учнів, які до них спеціально для цього приходили. Вони часто ходили в оперу, у драматичний театр. Діти також полюбляли книги. У дачній бібліотеці Булгакових були книги англійською, французькою та німецькою мовами.
 |
| Пам'ятний знак на будинку, де була гімназія |
Смерть батька у 1907 році не завадила молодому Булгакову отримати гарну освіту. Він закінчив гімназію, рівень викладання в якій був доволі високий, бо у гімназії іноді викладали університетські педагоги.
 |
| Меморіальна дошка М. Булгакову |
завершив навчання у Першій Київській гімназії та вступив на медичний факультет Київського імператорського університету Святого Володимира.
 |
| Тетяна Лаппа |
Влітку 1911 року Тетяна Лаппа після закінченні гімназії переїхала з Саратова до Києва, де згодом вступила на Вищі жіночі курси. 6 квітня 1913 року Тетяна та Михайло повінчалися. Після весілля молоде подружжя Булгакових спочатку оселилося у квартирі, яку вони винаймали на Рейтарській вулиці, а згодом на Андріївському узвозі, 13. На той час Київ був одним із театральних центрів країни, і Булгакови ходили на театральні прем’єри, на концерти Федора Шаляпіна та інших виконавців, що приїжджали до Києва.
 | |
| Андріївський узвіз, 13 |
1914 року почалася Перша світова війна. У серпні того року Михайло працював у шпиталі при Казенній палаті у Саратові, що його сам і допоміг заснувати. Повернувшись до Києва, розпочав навчання на третьому курсі університету. Тетяна на той час почала працювати в шпиталі, а її чоловік як старшокурсник чергував у лазареті Червоного Хреста. Після успішного складення випускних іспитів навчання на медичному факультеті університету було завершено, і Михайло Булгаков отримав ступінь лікаря з відзнакою.
У квітні 1916 року Булгаков працював медичним добровольцем на Південно-Західному фронті у польовому шпиталі Червоного Хреста в Кам’янці-Подільському. У період з червня до вересня 1916 року Булгаков працював у Чернівцях, де став хірургом. У вересні 1916 року Михайла Булгакова відкликали з фронту та послали управляти земською Нікольською сільською лікарнею у Сичьовському повіті Смоленської губернії. За роки праці у Нікольській лікарні він прийняв більше 15-ти тисяч хворих й успішно виконав багато хірургічних операцій.На початку 1917 року сталася Лютнева революція. Булгаков про неї дізнався наприкінці лютого – на початку березня того ж року, після чого, забравши в університеті всі документи, повернувся у Нікольське. Восени Булгакова було призначено завідувачем інфекційного та венерологічного відділення міської земської лікарні у Вязьмі. Тоді ж майбутній письменник розпочав роботу над циклом автобіографічних оповідань про медичну практику у Нікольській лікарні. Наприкінці року більшовики здійснили Жовтневий переворот. Булгаков на той час був ратником ополчення та працював земським лікарем як військовозобов’язаний. У грудні 1917 року Михайло Опанасович намагався звільнитися з військової служби і спеціально для цього поїхав до Москви просити про демобілізацію, однак отримав там відмову.
|
Через кілька місяців земського лікаря було звільнено з військової служби через хворобу, і Михайло повернувся до Києва у батьківський дім на Андріївському узвозі та розпочав практику лікаря-венеролога. Українську столицю на той час займали німецькі війська. Під час наступних Громадянської війни та Радянсько-української війни у місті раз-по-раз змінювалася влада, а що Булгаков був лікарем, то його послуги використовували різні війська... У ніч з 2 на 3 лютого 1919 року Булгакова мобілізували в армію УНР, звідки
він дезертував і від липня до серпня переховувався в київських лісах через більшовицьку мобілізацію лікарів. Уже 12 вересня Михайла Булгакова мобілізували до лав Білої армії. У лавах «білих» він став начальником санітарного околотка 3-го Терського козачого полку. Приблизно у той же час письменник-початківець розпочав роботу над циклом «Наброски земского врача» та оповіданнями «Недуг» і «Первый цвет». Під час війни рівень життя населення значно погіршився. Воєнні дії позначилися також і на сім’ї Булгакових. Зокрема, взимку 1918 року спалили їхню дачу у Бучі. Наприкінці жовтня 1919 року Михайло Булгаков разом із 3-м Терським
полком переїхав на Північний Кавказ, де у листопаді в складі полку узяв участь у поході на Чечен-аул і Шалі-аул, метою якого було знищення Республіки горців Кавказу. Там же відбулася і перша публікація фейлетону «Грядущие перспективы» у газеті «Грозный» 26 листопада 1919 року. Наприкінці листопада Михайло Опанасович переїхав у місто Владикавказ, що у Північній Осетії, де розпочав роботу у військовому шпиталі. Згодом він, за власними словами, назавжди припинив медичну діяльність і натомість почав працювати у деяких місцевих газетах. Через брак грошей він писав тоді прості твори, які слугували пропагандою радянської влади… У Владикавказі вийшов перший номер щотижневої газети «Кавказ», серед авторів якої значився і Михайло Опанасович. У лютому того ж року журналіст захворів на поворотний тиф і хворів на нього до початку квітня 1920 року, коли місто зайняли більшовики з Червоною армією. Почав співпрацювати з новою владою у підвідділі мистецтв місцевого революційного комітету. У ті часи Булгаков писав п’єси, які ставили осетинська та інгуська театральні трупи…
У травні того ж року Михайло Опанасович отримав достатню суму грошей за поставлену останню п’єсу для переїзду у грузинське місто Тифліс. Там письменник теж намагався поставити свої п’єси. Під час свого перебування у Тифлісі, а згодом у Батумі Булгаков мав змогу емігрувати, як це зробили представники російської інтелігенції у ті часи. Та письменник постановив, що повинен залишитися на батьківщині. Саме тому після короткої зупинки у Києві, куди він потрапив проїздом через Одесу, класик переїхав до Москви. Письменник та його родина важко переживали перші роки становлення комуністичної влади. Однак чим далі, тим легше було жити. З весни 1922 року Булгаков регулярно публікувався у різних газетах і журналах. Зокрема, у німецькій газеті «Накануне» з Берліна, яку видавали російські емігранти, у московських газетах «Рабочий» і «Гудок», де працював до 1926 року й опублікував понад 120-ти репортажів, нарисів, фейлетонів тощо. 20 квітня 1923 року Михайло Опанасович став членом Всеросійської спілки письменників. На початку січня 1924 року Михайла Булгакова запросили на влаштований видавцями газети «Накануне» вечір у Бюро обслуговування іноземців. Там молодий літератор познайомився з Любов’ю Бєлозьорською, яка нещодавно повернулася з-за кордону. Через кілька місяців, у квітні, подружжя Булгакових розлучилося. А вже восени Михайло та Любов почали жити разом. Через півроку Булгаков і Бєлозьорська офіційно зареєстрували свій шлюб. 1926 року вперше поставлено п’єсу «Дни Турбиных» у Московському художньому академічному театрі. Наприкінці серпня 1927-го письменник завершив роботу над драмою «Бег», а також поставив п’єсу «Зойкина квартира» у Театрі-студії Євгена Вахтангова. І відтоді прозаїка більше не публікували чи майже не публікували у радянській пресі. 1928 року відбулася прем’єра п’єси «Багровый остров». Тоді ж митець задумав написання роману, який згодом назвав «Майстер і Маргарита», а також почав роботу над п’єсою про Мольєра «Кабала святош». 28 лютого 1929 року Михайло Булгаков познайомився зі своєю новою майбутньою дружиною – Оленою Шиловською. 1929 року критика з боку більшовицької партії та її прибічників досягла свого апогею. Зі сцени були зняті п’єси «Багровый остров», «Бег», «Дни Турбиных» «Зойкина квартира». А потім Головне управління з контролю за репертуаром Комітету у справах мистецтв не рекомендувало до постановки булгаковську п’єсу «Жизнь господина де Мольера». Після цього драматург написав гнівного листа до Ради народних комісарів СРСР, що повна заборона його творів у СРСР робить неможливим його життя, і тому просив дати дозвіл поїхати за кордон. Влада відреагувала на лист письменника: Булгакову особисто зателефонував секретар Центрального комітету ВКП(б) Йосип «Сталін» Джугашвілі. Після розмови з комуністичним діячем митця призначили режисером-асистентом Московського художнього академічного театру. Письменник подав заяву про вихід зі Всеросійського союзу письменників… 1931 року розірвав стосунки з Оленою Шиловською через її чоловіка. Однак влітку наступного року вони відновили свої стосунки. У жовтні Булгаков розлучився зі своєю дружиною Любов’ю Бєлозьорською, а наступного дня Шиловська та Булгаков зареєстрували свій шлюб. Наприкінці місяця Олена разом зі своїм сином Сергієм переїхала до Михайла.
У червні того ж року Булгакова прийняли до Спілки письменників СРСР. У 1932 році показ п’єси «Дни Турбиных» відновили, і після цього до останніх років митця у нього більше не було труднощів з грошима, як у 1920-ті роки. Останні роки свого життя письменник присвятив написанню одного з основних своїх романів — «Майстер і Маргарита». 1934 року драматург завершив перший повний варіант роману, який містив 37 глав. У 1939 році працював над п’єсою про Йосипа «Сталіна» Джугашвілі – «Батум». Однак, на диво, п’єса потрапила під цензуру і була заборонена до друку та поставлення на сцені. 10 вересня 1939 року Михайло Булгаков переїхав з дружиною до Ленінграда, а вже наступного дня у письменника різко погіршився зір. Після цього Булгаков почав надиктовувати речення свого magnum opus «Майстер і Маргарита» своїй дружині Олені Сергіївні. У «північній столиці» йому встановили діагноз «гіпертонічний нефросклероз», який був і в його батька. Через кілька днів Михайло Булгаков повернувся до Москви, де консиліум лікарів підтвердив діагноз ленінградських колег… З лютого 1940 року друзі та родичі чергували біля ліжка митця, який дуже страждав від болю у нирках. 10 березня 1940 року у Москві Михайло Опанасович Булгаков помер. Наступного дня відбулася громадська панахида у будівлі Спілки письменників СРСР. Перед цією панахидою відомий московський скульптор Сергій Меркуров зняв з обличчя Михайла Булгакова посмертну маску. 12 березня Булгакова було кремовано та поховано на Новодівочому цвинтарі у Москві.
Шановні користувачі! Пропонуємо вам джерела із зазначеної тематики, що знаходяться у читальній залі відділу краєзнавчої літератури та бібліографії:
Михаил Булгаков // Ткаченко А. Ф. Знаменитые украинцы. - Киев : Аристей, 2005. - С. 45-51.
Павленко, Ю. В. Булгаков Михайло Опанасович : [коротка біографічна довідка] / Ю.В. Павленко // Кияни : біографічний словник. - К. : Фенікс, 2004.. - С. 53-54.
|
Немає коментарів:
Дописати коментар