середа, 6 лютого 2013 р.

ГРИГОРОВИЧ ДМИТРО ПАВЛОВИЧ - авіаконструктор



Григорович Дмитро Павлович  народився 6 лютого 188[3] року в Києві – помер 26 липня 1938 року у Москві – авіаконструктор. Закінчив Київський політехнічний інститут (1909 рік). Від 1912 року – технічний директор заводу 1-го Російського товариства повітроплавання. Опублікував низку статей у ж. «Вестник воздухоплавания», зокрема в 1911 році – «Очередные задачи авиации» (№ 2), «Эволюция аэроплана на третьей международной выставке воздушного передвижения в Париже» (№ 21-22, 23); в 1912 році - «Программа русского конкурса военных аэропланов» (№ 6-7), «Гидроаэропланы» (№ 12). У 1913 році сконструював свій перший літаючий човен М-1. Після спорудження експерементального М-2, -3, -4 створив літаючий човен М-5 (перший бойовий виліт здійснив 12 квітня 1915 року, серійне виробництво тривало до 1923 року, всього збудовано близько 300 машин). У 1916 році сконструював літаючий човен М-9, що мав на озброєнні гармату, та перший у світі гідролітак-винищувач М-11. Від липня 1917 року – власник авіабудівного заводу в Севастополі, який після більшовицького перевороту був націоналізований. В 1922 році повернувся до Москви, де отримав завдання на проектування морського розвідника М-22. У жовтні 1923 року за його участі спроектовано перший радянський винищувач І-1, а через рік – І-2, який (разом із І-2 біс) випускався серійно (понад 200 машин). Наприкінці 1924 року переїхав до Ленінграда. На заводі «Червоний льотчик» організував відділ морського дослідження літакобудування (1927 році переведений до Москви й перетворений на дослідницький відділ № 3). У вересні 1928 року заарештований за звинуваченням у «шкідництві». Протягом 1929-1931 років працював у ЦКБ-39 ОГПУ разом із М. Полікарповим. У квітні 1930 року вони створили винищувач І-5, який випускався серійно (близько 800 машин); були сконструйовані також двомісні винищувачі ДІ-3, штурмовики ЛШ, ТШ-1, ТШ-2, ШОН, бомбардувальники ТБ-5 і МДР-3, винищувач І-7 (І-Z). Останній у 1933-1935 році випускався серійно (70 машин). У 1934 році Д. Григорович запустив у серію новий гарматний винищувач ІП-1 (ДГ-52), однак незабаром його виробництво було повністю припинено через погані штопорні характеристики і невдалу конструкцію гармат. Навесні 1936 року ОКБ Д.Григоровича припинило своє існування. Один із останніх проектів конструктора – розвідник-бомбардувальник ДГ-58Р (1937 року). Після хвороби та передчасної смерті Д. Григоровича його ОКБ очолив О. Сільванський – зять Л. Кагановича. Загалом Д.П. Григорович створив 80 літаків різноманітних типів; під його керівництвом працювали С. Корольов, С. Лавочкін, М. Камов, В.Шавров, які згодом стали відомими конструкторами авіаційної і ракетної техніки; він також очолював кафедру конструкції літаків Московського авіаційного інституту.

Інформація подається на основі видання: Татарчук, В.В. Григорович Дмитро Павлович / В.В. Татарчук // Енциклопедія Сучасної України. – К., 2006.
Т. 6 : Го-Гю. –  С. 443 : портр.

А також пропонуємо звернутися до такої книжки:

Дмитрий Павлович Григорович, Георгий Михайлович Бериев // Пономарев, А.Н. Советские авиационные конструкторы / А.Н. Пономарев. – изд. 3-е, испр. и доп. – М. : Военное изд-во, 1990. – С. 204-212.

Періодичне видання:



Гранкина, Л. 6 февраля 1883 года в Киеве родился Дмитрий Григорович – один из известнейших авиаконструкторов начала ХХ века /  Л. Гранкина // Факты. - 2013. – 1 февр. –  С. 31.

Більш детальніше можна ознайомитися з життям Григоровича Д.П. на Інтернет-ресурсах:
www.ukrainians-world.org.ua

Немає коментарів:

Дописати коментар