МАЛЕВИЧ КАЗИМИР СЕВЕРИНОВИЧ - художник

Казимир Малевич народився в 1879 році на околиці Києва. Тут його хрестили в костьолі св. Олександра. Будинок, де він жив, до порівняно недавнього часу все ще стояв на Бульйонській вулиці. Батько художника покоїться на Байковому кладовищі.
       Батько Казимира працював управителем  на цукровому заводі, і його служба вимагала переїздів, - дитинство майбутній художник провів в українських селищах. Перша зустріч зі справжнім живописом відбулася в Києві, куди батько узяв сина на щорічний ярмарок цукроварів. У вітрині магазину хлопчик побачив картину із зображенням дівчини, що сидить на лавці і чистить картоплю, - і це «залишило незабутнє в пам'яті явище, як  і від самої природи». До одинадцяти років сільській дитині і в голову не приходило, що існують чарівні предмети - олівець, вугілля і папір, не кажучи вже про фарби та пензлі.

У 1893-му році Людвіга Малевич поїхала із сином до Києва й купила йому фарби, пензлі, папір і полотно. Для матері, яка виховувала 14 дітей, така покупка була дорогим задоволенням. Хлопчик написав першу картину, потім навіть продав її, а невдовзі взявся за наступну. Початкову художню освіту він здобув у Київській художній школі М. І. Мурашка.
        Через три роки сім'я переїхала до Курська, і 17-річний Казимир пішов працювати креслярем в управління залізниці. А ще за три роки одружився з 16-річною дочкою місцевого лікаря Казимирою Зглейц. Незабаром дружина народила йому сина Анатолія та доньку Галину.

У 1907-му році  він таки став студентом художньої школи Івана Рерберга в Москві. Незабаром до Казимира переїхали мати і дружина з дітьми. Але на новому місці відносини у подружжя не скалились. Потрібно було годувати дітей, а чоловік майже нічого не заробляв. Казимира влаштувалася працювати фельдшеркою і пішла від Малевича. Невдовзі після розлучення помер від тифу 15-річний син Анатолій. Дочка Галина з батьком не спілкувалася.
        Малевич познайомився з 20-річною дитячою письменницею Софією Рафалович, яка згодом стає його другою дружиною. Софія позбавила чоловіка побутових проблем. Гроші на життя переважно заробляла теж вона.
       Кар'єру художника Малевич почав з імпресіонізму. Пізніше  став одним з активних учасників футуристичних виставок.
       В 1919-1922 роках Казимир Малевич викладає у Народній художній школі "нового революційного зразка" у Вітебську. У 20-ті роки бере участь в оформленні спектаклів В.В. Маяковського «Містерія Буф». З 1923 по 1927 рік він - директор Ленінградського державного інституту художньої культури. Був членом «Об'єднання сучасних архітекторів» (ОСА).

Казимир Малевич стає  послідовним пропагандистом власної теорії. Навколо нього з часом утворилася група однодумців УНОВІС (стверджувачі нового мистецтва). Входив до групи молодих художників Ослячий хвіст. Найзнаменитіший  малярський твір Малевича – Чорний квадрат.
          У перебігу свого життя в Росії Малевич декілька разів мав намір перебратися до Києва. З 1926 року в Росії його починають цькувати як «містика і формаліста». Після нищівної статті в «Ленінградській правді» Малевича звільнили з посади директора Ленінградського державного інституту художньої культури, а сам інститут закрили. Від сухот померла Софія. Після смерті дружини Казимир поїхав до Ленінграда. Він  не наважився брати з собою 5-річну доньку і залишив її на виховання у тітки в селищі Немчиновка під Москвою.

Влада ставилася до діяльності Малевича все з більшою підозрою, його персональна виставка в Києві, що працювала в лютому-травні 1930 –го , була жорстоко розкритикована, а восени того ж року Малевича заарештували і посадили на кілька тижнів до  в'язниці. В останні роки Малевич очолював у Ленінграді лабораторію з вивчення сучасного мистецтва. Її  також хотіли закрити. Він постійно звертався з проханнями залишити за ним місце і зарплату, бо  інакше його родина помре з голоду. У 1933 році у Казимира виявили рак. Лікарі вирішили не робити операції, обмежилися опроміненням. У травні 1935 року художник помер.
         За заповітом, після смерті тіло Малевича кремували в супрематичній труні, після чого  урну було поховано під улюбленим дубом художника в Немчиновці. Над могилою встановили кубічний бетонний монумент із зображенням чорного квадрату. У війну дерево спиляли, щоб воно не стало орієнтиром для німецьких військ. Могила художника втрачена.

Казимир Малевич // 99 великих киевлян. – К. : 7+7 media, 2009. –

 С. 239-242 : портр.

Детальніше можна прочитати про К. Малевича в таких джерелах:

Казимир Малевич (1878-1935 рр.) // Сто видатних українців. – К. : Арій, 2006. – С. 338-343 : портр.

Томазова, Н.М. Малевич Казимир Северинович / Н.М. Томазова //  Енциклопедія історії України. -  К. : Наук. думка, 2009. -

Т. 6 : Ла-Мі. - С. 468-470 : іл.