КИЯНИ: ВІД А ДО Я: червня 2024

вівторок, 25 червня 2024 р.

ОЛЕНА ПЧІЛКА - ДО 175-РІЧЧЯ З ДНЯ НАРОДЖЕННЯ


Олена Пчілка

Ольга Петрівна Косач, до шлюбу Драгоманова, відома під псевдонімом «Олена Пчілка», — українська письменниця, меценатка, перекладачка, етнографка, фольклористка, публіцистка, громадська діячка (учасниця національно-визвольного та феміністичного рухів), член-кореспондент Всеукраїнської академії наук (1925). В 1887 році з Наталією Кобринською видала у Львові першу в Україні феміністичну збірку: альманах «Перший вінок».

Мати поетеси Лесі Українки, Михайла Косача, Ольги Косач-Кривинюк, Оксани Косач, Миколи Косача та Ізидори Косач-Борисової (у шлюбі з Петром Косачем), старший брат — професор Михайло Драгоманов.

Народилася 17 (29 червня) (на могильній плиті вказана дата 17.VII.1849) 1849 року в місті Гадяч Полтавської губернії в родині небагатого поміщика — дворянина Петра Якимовича Драгоманова.

З розповідей про місця свого дитинства: «Була та гадяцька садиба на високій крутій горі і спускалася до річки Псла. Під самим Гадячем впадає у Псьол річка Грунь і разом з водами Псла оточує великий острів з кучерявими вербами, а поза островом розстеляється зелена долина, поки не замика її на обрію великий вічнозелений бір сосновий… Дивлячись з нашого вікна на все те поєднання гір, води і зеленощів, я завжди думала, що се чи не найкращий на всю Полтавщину краєвид, — а вона ж має так багато чудових куточків».

Походила зі славетного роду Драгоманових, відомого ще з часів гетьманщини. Предки її були на дипломатичній службі у Богдана Хмельницького. Дядько, декабрист Яків Драгоманов, помер на засланні у Сибіру. Батько мав юридичну освіту, захоплювався літературою, писав вірші, оповідання, збирав народну творчість. У своїй юридичній практиці «держав руку «дрібноти», усяких людей козацького роду». З гордістю за своїх батьків Олена Пчілка говорила, що в той темний, жорстокий час, коли повновладно панувало деспотичне право, в їхній сім'ї ні з кого не знущались, нікого не карали, і діти виростали, не бачивши ніяких диких сцен розправи сильного з підвладним, а наставляло на добрий розум їх лише спокійне і лагідне слово.

Початкову освіту здобула вдома. Дітей гляділа й виховувала мати, Єлизавета Драгоманова. «Українська течія — се було наше природне оточення… Щодо пісень українських, — згадувала Олена Пчілка, — то не знаю, чи ще в якому панському домі співано їх так багато, як у нас». Мати мала гарний голос, знала безліч пісень і співала їх дітям. Підрісши до «книжної науки», діти продовжували вчитися у батька.

З 12-ти років Ольга Драгоманова навчалась у Київському пансіоні шляхетних дівчат.

Влітку 1868 року виїхала на Волинь (у Новоград-Волинський) з чоловіком Петром Косачем до місця його служби, де, займаючись етнографією, записувала пісні, обряди, народні звичаї, збирала зразки народних вишивок. 25 лютого 1871 року народила дочку Ларису, яка ввійшла в українську та світову літературу як Леся Українка. Загалом виростила двох синів і чотирьох дочок.

Діяльність

Творчий шлях розпочала перекладами поезій Пушкіна і Лермонтова. З виходом у 1876 році в Києві книжки «Український народний орнамент» Олена Пчілка здобула славу першої в Україні знавчині цього виду народного мистецтва. В 1880 році Пчілка видала своїм коштом «Співомовки» Степана Руданського, а за рік вийшла збірка її перекладів з творів Гоголя, Пушкіна й Лєрмонтова «Українським дітям» (1881). З 1883 року почала друкувати вірші та оповідання у львівському журналі «Зоря». Першою була збірка поезій «Думки-мережанки» (1886). Одночасно брала діяльну участь в українському жіночому русі. У 1887 році разом з Наталією Кобринською видала у Львові альманах «Перший вінок».

Навесні 1879 року Ольга Косач з дітьми приїхала в Луцьк до чоловіка, якого перевели (понизили) на посаду голови Луцько-Дубенського з'їзду мирових посередників через українофільство та зустріч родини Косачів з Михайлом Драгомановим на Всесвітній виставці в Парижі. У Луцьку вона вступила в драматичне товариство, а гроші, зібрані від спектаклів, запропонувала використати для придбання українських книг для клубної бібліотеки.

У 1890-х роках жила в Києві на Маріїнсько-Благовіщенській вулиці, 97.

1903 року на відкритті пам'ятника Іванові Котляревському у Полтаві Олена Пчілка єдина з представників підросійської України виступає українською мовою, порушуючи встановлену царською владою категоричну заборону.

В 1905 році Олена Пчілка — серед чотирьох делегатів української інтелігенції у Санкт-Петербурзі на перемовинах з царським прем'єром графом Сергієм Вітте безрезультатно домагалася скасування багаторічної заборони на україномовний друк і шкільництво.

У 1906-1914 роках — видавчиня журналу «Рідний Край» з додатком «Молода Україна» (1908-1914), «Газети Гадяцького земства» (1917-1919).

«Я з місяця в місяць докладала своїх грошей і живилась надією, що становище ж таки покращає; мабуть, читачі боялися передплачувати журнал, бо були такі, що прохали пересилати їм журнал на чуже ім'я, боячись репресій на службі за передплату українського журналу. Боляче було і матеріально, і морально, але не хватало сили справу кинути й видання припинити».

Національні і соціальні мотиви становили основний зміст творів Олени Пчілки, в яких вона виступала проти денаціоналізації, русифікації, проти національного і політичного гніту, проти чужої школи з її бездушністю та формалізмом, показувала, як національно свідома українська молодь в добу глухої реакції шукала шляхів до визволення свого народу.

У 1920 році, за більшовиків, під час святкування дня народження Тараса Шевченка у Гадяцькій гімназії Олена Пчілка огорнула погруддя поета синьо-жовтим стягом. І коли розлючений комісар Крамаренко зірвав прапор, обурено скандувала: «Ганьба Крамаренкові!». Переповнена зала дружно підтримала її.

Олена Пчілка в останні роки життя

За антибільшовицькі виступи заарештована в Гадячі. Після звільнення з арешту виїхала до Могилева, де перебувала до 1924 року, а відтоді до смерті жила в Києві, працюючи в комісіях УАН, членом-кореспондентом з 1925 року.

Померла 4 жовтня 1930 року. Похована в Києві на Байковому кладовищі поруч з донькою, чоловіком та сином.

Бібліографія

До найкращих творів Олени Пчілки належать:

Товаришки (1887)

Світло добра і любові (1888)

Соловйовий спів (1889)

За правдою (1889)

Артишоки (1907)

Півтора оселедця (1908)

Сужена не огужена (п'єса, 1881)

Світова річ (п'єса, 1908) та інші.

Олена Пчілка і Леся Українка

Олені Пчілці належить поважне місце в українській дитячій літературі. Крім численних поезій, казок, оповідань, вона написала для дітей багато п'єс:

Весняний ранок Тарасовий (1914)

Казка Зеленого гаю

Зелений гай

Щасливий день Тарасика Кравченка (1920)

Киселик, Скарб, Мир миром (1921)

Кобзареві діти та інші.

Пчілка чимало перекладала і переспівувала світову класику: Овідія, Міцкевича, Пушкіна, Ґете, Андерсена, Гюґо.

Написала низку публіцистичних, літературно-критичних статей і спогадів: «Михайло Старицький» (1904), «Марко Кропивницький яко артист і автор» (1910), «Євген Гребінка і його час» (1912), «Микола Лисенко» (1913), «Спогади про Михайла Драгоманова» (1926), «Автобіографія» (1930).

Великі заслуги Олени Пчілки в ділянці дослідження українського фольклору та етнографії. Наукове значення мають такі праці: «Українські узори» (1912 і 1927), «Про легенди й пісні», «Українське селянське малювання на стінах» та інше. Збірка творів: «Оповідання», I-III (1907, 1909, 1911) та «Оповідання» (з автобіографією, 1930). Олена Пчілка після подорожей Новоград-Волинським повітом видала у 1876 році книжечку «Український народний орнамент» із 23 кольоровими замальовками писанок.

Пам'ять

На честь Олени Пчілки названо:

Волинську обласну наукову бібліотеку імені Олени Пчілки у місті Луцьку та бібліотеку імені Олени Пчілки для дітей у Києві.

1993 — вулицю Олени Пчілки в Києві.

2011 — в Луцьку біля обласної наукової бібліотеки імені Олени Пчілки відкрито перший в Україні пам'ятник Олені Пчілці. Автор погруддя — Микола Обезюк, автор пам'ятників Лесі Українці в Луцьку та Новоград-Волинському. Пам‘ятник споруджено на кошти волинян.

26 курінь УПЮ імені Олени Пчілки.

2015 — вулицю в АНД районі міста Дніпра — вулиця Олени Пчілки.

На честь Олени в Гадячі встановлено пам'ятну дошку в Урочищі Зелений Гай, де мешкала родина Драгоманових.

Шановні користувачі!

Пропонуємо вам джерела із зазначеної тематики, що знаходяться в електронному каталозі Публічної бібліотеки ім. Лесі Українки:

Олена Пчілка. На спогад Шубертової серенади / авт. тексту Ірина Щукіна ; [упоряд. А. Силюк] ; Волинський краєзнавчий музей ; Колодяжненський літературно-меморіальний музей Лесі Українки. - Луцьк : Волинський краєзнавчий музей, 2015. - 16 с. : портр., ноти.

Пчілка, О. "Золоті дні золотого дитячого віку..." : автобіографічний нарис / Олена Пчілка ; [упоряд., підготовка текстів, передм., прим. Л. Мірошниченко, А. Ріпенко ; Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України ; Відділ рукописних фондів і текстології]. - Київ : Веселка, 2011. - 80 с. : фотоіл., портр.

Пчілка, Олена, Дітям : [оповідання] / Олена Пчілка. - Київ : Центр учбової літератури, 2018. - 76 с. : портр.

Пчілка, Олена, Український дитячий театр / Олена Пчілка ; упоряд., підгот. текстів, передм., текстологічні комент. Лариси Мірошниченко ; худож. Ірина Заруба ; [Інститут літератури імені Т.Г. Шевченка НАН України]. - Київ : Веселка, 2015. - 439 с. : іл., портр., нот.

Тарасенко, О. Благословенне жіноче ім'я - Україна : жіночі портрети країни / О. Тарасенко. - Київ : ТОВ "Поліпрінт", 2021. - 240 с. : портр.

"Утвердження української національної ідеї у творчості і громадсько-політичній діяльності Лесі Українки, Олени Пчілки, Михайла Драгоманова та інших видатних особистостей України на теренах Волині-Полісся" : науковий збірник матеріалів Всеукраїнської науково-краєзнавчої конференції / [ред. колегія С. Романов, В. Єршов, О. Юрчук] ; Національна спілка краєзнавців України [та ін.]. - Вінниця : ТВОРИ, 2023. - 256 с. : іл., портр.

Статті

Константинівська, О. Підкорила Париж і мережила думки : Ольга Косач - перша дослідниця української орнаментики, журналістка і критик / Оксана Константинівська // Україна молода. - 2020. - 7 липня (№ 59). - С. 12 : фото.

Константинівська, О. Тролі й Олена Пчілка : кому муляє українська вишивка, яка - попри Емський указ - підкорила Париж у 1878 році і неабияк зацікавила європейців / Оксана Константинівська // Україна молода. - 2020. - 6 жовтня( № 95). - С. 12 : фото.

Сигалов, А. Моя письменницька вулиця : київські адреси корифеїв української літератури / Анатолій Сигалов // Україна молода. - 2021. - 27-28 липня (№ 75-76). - С. 10-11 : фото.

Скрипник, В. Створять сквер Лесі Українки, відновлять меморіальну дошку / Віктор Скрипник // Голос України. - 2021. - 24 квітня (№ 78). - С. 14 : фото.

Щукіна, І. "Будемо розмовляти по украінському" : як Олена Пчілка видавала єдиний український дитячий журнал у Російській імперії / Ірина Щукіна // Україна молода. - 2019. - 3 липня (№ 72). - С. 12 : фото.

Якименко, М. Вийде зібрання творів Олени Пчілки / Микола Якименко // Голос України. - 2021. - 4 лютого (№ 21). - С.7 : фото.

Яновський, С. У будинку Косачів знову лунали пісні / Сергій Яновський // Голос України. - 2021. - 2 червня (№ 102). - С.10 : фото.

Інтернет-ресурси

https://chytomo.com/ne-lyshe-maty-lesi-ukrainy-olena-pchilka-v-ukrainskij-kulturi/

https://dnpb.gov.ua/ua/informatsiyno-bibliohrafichni-resursy/vydatni-pedahohy/pchilka-o/biohrafiya/

https://localhistory.org.ua/texts/statti/olena-pchilka-iak-odiagalasia-intelektualna-elita-ukrayini/

https://osvita.ua/school/biography/91044/

https://uinp.gov.ua/istorychnyy-kalendar/lypen/17/1849-narodylasya-olena-pchilka-pysmennycya

https://www.bbc.com/ukrainian/blogs-49007856

https://www.ukrinform.ua/rubric-society/2551121-olena-pcilka-1-svitla-trudivnica.html

середа, 5 червня 2024 р.

ІГОР ІВАНОВИЧ СІКОРСЬКИЙ - ДО 135-РІЧЧЯ З ДНЯ НАРОДЖЕННЯ


Ігор Іванович Сікорський

Ігор Іванович Сікорський — видатний авіаконструктор польсько-українського походження, який працював у Російській імперії та Сполучених Штатах Америки.

Творець перших у світі літаків: чотиримоторного «Руський витязь» (1913 рік), важкого чотиримоторного бомбардувальника і пасажирського літака «Ілля Муромець» (1914), трансатлантичного гідроплана (1934), серійного гелікоптера одногвинтової схеми (1942), Sikorsky S-29-A. Конструктор першого в США літака-амфібії.

У 1918 році емігрував до США, де в 1923-у році заснував компанію Sikorsky Aircraft.

Біографія

Колишній будинок родини

Сікорських в Києві, вулиця

Ярославів Вал, 15б

Ігор Іванович народився в Києві 25 травня [6 червня] 1889 року в сім'ї Івана Сікорського — професора кафедри неврології та психіатрії медичного факультету Київського університету, почесного члена київського клубу російських націоналістів, активного супротивника українського національного відродження, якого звинувачували у співробітництві з російською таємною поліцією. Іван Сікорський провів експертизу в справі Бейліса, в якій доводив, що ритуальне вбивство з метою отримання християнської крові могло статися.

Дівоче прізвище матері авіаконструктора Марії (Зінаїди) Стефанівни — Темрюк-Черкасова. Хрещеними батьками Ігоря Сікорського стали Великий князь Петро Миколайович та Велика княгиня Олександра Петрівна.

Етнічне походження

Першим відомим предком Ігоря Сікорського був православний священик Григорій Сікорський (приблизні роки життя 1705-1760). Відомо, що у 1686 році Київська православна митрополія була підпорядкована Російській православній церкві, а сама правобережна Київщина входила до складу Речі Посполитої аж до 1793 року.

Ігор Сікорський у листі англійською мовою від 30 серпня 1933 року до Василя Галича писав: «Мій рід, який походить із села на Київщині, де мій дід і прадід були священиками, є чисто українського походження. Одначе ми вважаємо себе росіянами як виходці з однієї з частин Росії, уважаючи український нарід інтегральною частиною Росії так, як Техас чи Луїзіана є інтегральною частиною Сполучених Штатів».

Наразі це єдиний відомий документ з підписом Ігоря Сікорського, де він вказує на свою етнічну приналежність. Поштовхом до вивчення свого родоводу стало те, що Сікорський був дуже чутливий, щоб його не вважали поляком. Хоча в одній із перших великих публікацій в українській пресі про видатного авіаконструктора (статті 2001 року в газеті «День» «Сікорський — «відомий» і «невідомий» Сергія Гончарова) стверджувалося, що Ігор Сікорський був поляком.

Історик Віталій Довгич, перебуваючи у штаті Коннектикуті, зустрівся з подружжям Свириденків, які були особисто знайомі з Ігорем Сікорським. Вони розповіли, що вони добре знали Ігоря Івановича, а нині підтримують досить близькі стосунки з його сином. Вони не можуть сказати, чи вважав себе Ігор Сікорський українцем до Другої світової війни, але у післявоєнний період українська діаспора робила все, щоб Ігор Іванович цілком усвідомлював себе українцем.

Освіта

Закінчив Морський кадетський корпус (1903-1906 роки) в Петербурзі та Київський політехнічний інститут (1907-1911). Навчався у Паризькій технічній школі (1906 рік).

Початок творчості

1908-1912 роки — навчаючись у Київському політехнічному інституті, спроєктував і побудував кілька гелікоптерів, літаків-біпланів. Ідею гелікоптера йому навіяли малюнки повітряного ґвинта Леонардо да Вінчі. У 1908-1912 роках побудував у Києві 6 моделей літаків та гелікоптер. Свій гелікоптер Сікорський почав будувати 1908 року — всього через один рік після першого польоту вертоліта французького інженера Поля Корню в 1907 році (щоправда, вертоліт Корню піднявся лише на висоту 30 см і перебував у повітрі 20 секунд). Перший вертоліт Сікорського не зміг злетіти через недостатню потужність двигуна. Невдачею завершилися випробування і другого вертоліта Сікорського, оснащеного двадцятип'ятисильним двигуном «Анзані» (Франція). На думку Сікорського, потужність двигуна все-таки була недостатньою.

У 1910 році Ігор Сікорський розпочав створення свого першого аероплану. Свої зусилля він об'єднав із сином київського купця Федором Івановичем Билінкіним, який вже мав певний досвід у цій справі. Біплан був названий БІС № 1 (Билінкін, Йордан, Сікорський). Потім він був перебудований в літак БІС № 2, на якому 3 червня 1910 року в присутності спортивних комісарів Київського товариства повітроплавання Ігор Сікорський виконав вдалий політ по прямій завдовжки в 182 м на висоті 1,2 м тривалістю 12 с. Надалі було здійснено близько 50 польотів на висоті 10 м, але з малою тривалістю.

1911 року на своєму літаку С-5 Сікорський склав іспит на звання пілота. Встановив 4 всеросійських рекорди, здійснював показові польоти, катав пасажирів. 29 грудня 1911 року на літаку власної конструкції С-6 встановив світовий рекорд швидкості польоту з двома пасажирами — 111 км/год. На Московській повітроплавальній виставці був нагороджений Великою золотою медаллю, а Російське технічне товариство нагородило його медаллю «За корисну працю у повітроплаванні та за самостійну розробку аероплана своєї системи, яка дала чудові результати». Київське товариство повітроплавання нагородило знаменитого земляка золотою медаллю.

«Руський Витязь»; 1915

У 1912-1918 роках — головний конструктор авіаційного відділу Російсько-Балтійського вагонного заводу, конструює цілу серію нових типів літаків. Під його керівництвом були побудовані перший у світі чотиримоторний літак С-21 «Гранд» (перший політ — 13 травня 1913)[23] та чотиримоторний серійний бомбардувальник С-22 «Ілля Муромець». Літак «Ілля Муромець» вперше піднявся у повітря 10 грудня 1913 року.

27 березня 1914 року в Києві Ігор Сікорський на біплані «С-6» встановив два світові рекорди швидкості: з двома пасажирами на борту — 111 км/год, а з п'ятьма — 106 км/год.

На Російсько-балтійському вагонному заводі під час першої світової війни випускались також моделі С.XVI, С.XX.

Еміграція і робота в США

18 лютого 1918 емігрував до Французької республіки (Париж), а в березні 1919 переїхав до США. До 1923 року сталого заробітку не мав. Періодично давав уроки пілотування та іноді читав лекції у середніх навчальних закладах.

Все змінилося 1923 року, коли він заснував авіаційну фірму. Згодом став власником конструкторсько-будівельної фірми «Sikorsky Aircraft». До 1939 року збудував близько 15 типів літаків.

У 1925-1940 роках розробив серію надзвичайно успішних літаків, які принесли США престиж та рекорди. Побудований в 1934 році на замовлення Pan American World Airways гідроплан Sikorsky S-42 встановив десять світових рекордів, а 10 серійних S-42 стали першими у світі міжконтинентальними пасажирськими лайнерами, які забезпечили регулярні рейси через Атлантичний і Тихий океани.

З 1939 року перейшов на конструювання гелікоптерів одногвинтової схеми. Першим почав будувати турбінні гелікоптери, гелікоптери-амфібії.

1939 року здійснив перший політ спроєктований ним гелікоптер VS-300. З 1943 року його фірма стала провідним виробником вертолітної техніки за кордоном.

Остання версія VS-300, 1941

Гелікоптери Сікорського марки «S» 1941 року були прийняті на озброєння Збройними силами США. У цілому фірма Сікорського — «Sikorsky Aircraft» створила 17 базових літаків та 18 гелікоптерів. З придбанням ліцензій на виробництво машин цієї марки розпочався розвиток вертольотобудування у Великій Британії та Франції. Про високу гарантію польотів на гелікоптерах І. Сікорського свідчать факти постійного використання їх президентами США як VIP-транспортних засобів.

Пам'ятник Ігореві Сікорському

в Києві на кампусі НТУУ «КПІ»

На гелікоптерах Сікорського Sikorsky S-61 вперше здійснено переліт через Атлантику (S-61; 1967 рік) і Тихий океан (S-61; 1970; з дозаправкою у повітрі).

Помер Ігор Іванович Сікорський 26 жовтня 1972 року в Істоні, Коннектикут, США.

Шановні користувачі!

Ігор Сікорський. Від Києва до Коннектикута, від Неба до Небес / за ред. І.В. Шпака ; [пер. О.А. Затовської]. - Київ : АДЕФ-Україна, 2014. - 257 с. : іл., портр.

Ігор Сікорський (1889-1972) : авіаконструктор // 100 найвідоміших українців. - Київ : Автограф : Орфей, 2005. - С. 479-483 : фото.

Игорь Иванович Сикорский : русский витязь, авиаконструктор и богослов // Анисимов, А. Л. Герои не нашего времени : рассказы о киевлянах /
А. Анисимов, В. Галайба. – Киев : Sky horse, 2013. – С. 97-101 : ил.

Киянин Ігор Сікорський // Вакулишин, С. Околиці Києва : документально-публіцистична збірка / Сергій Вакулишин. - [Київ] : Географіка, 2009. - С. 95-96.

Шакула, С. В. Ігор Сікорський : (1889-1972 рр.) / С. В. Шакула // 100 видатних українців. - К. : Видавництво Арій, 2006.. - С. 379-382 : портр.

Шендеровський, В. Ihor Sikorsky : (May 25, 1889 - October 26, 1972) / Василь Шендеровський // Шендеровський В. Нехай не гасне світ науки. Кн. 4. - Київ : Простір, 2017. - С. 301-302.

Статті

Лиховид, І. На ювілеї "містера Гелікоптера" : у Музеї української діаспори представили нові архівні матеріали про Ігоря Сікорського / Інна Лиховид // День. - 2019. - 31 травня - 1 червня (№ 94-95). - С. 16 : фото.

Українські "Муромці" Росії. // Війна за правду на полі історії.№ 4 (жовтень-грудень). - Київ, 2016. - С. 91-93 : порт., фото..

"Руський витязь" київського роду. // Війна за правду на полі історії.№ 2 (квітень-червень). - Київ, 2016. - С. 109-111 : порт.