ГОРСЬКА АЛЛА ОЛЕКСАНДРІВНА - живописець і громадська діячка

Народилася 18.09.1929, м. Ялта, нині АР Крим –  померла 28.11.1970,  м. Васильків Київ. обл., похована у Києві. Дочка О. Горського, дружина   В. Зарецького. 1933–1943 роках мешкала у Ленінграді (нині С.-Петербург). Закінчила  Республіканську середню художню школу ім. Т. Шевченка (1948 рік), Київський  художній  інститут (1954 рік). Активна учасниця національно-культурного руху української інтелігенції (1960-і роки). Одна з організаторів Клубу творчої молоді «Сучасник» (1959–1964 роки). Від 1962 року  брала участь у русі дисидентів, за що 1964 року  виключена зі складу СХУ. Разом із В. Симоненком і Л. Танюком 1962–1963 роках відкрила місця поховання розстріляних органами НКВС громадян на Лук’янівському і Васильківському цвинтарах та у Биківні. Тема боротьби з тоталітаризмом та русифікацією України знайшла втілення у станкових творах Горської, зокрема у вітражі «Т. Шевченко. Мати» (1964 рік, співавт.), за що була піддана переслідуванням: вітраж, змонтований у головному  корпусі Київського університету, був розібраний і знищений адміністрацією як «ідейно ворожий». Від 1965 року виступала проти масових арештів української інтелігенції; підписала низку заяв і листів-протестів до керівництва КПРС і радянського уряду. Проти Горської почалися адміністративні  репресії. Конфлікт Алли Горської з тодішньою владою скінчився убивством мисткині за нез’ясованих обставин. Після розпаду СРСР органи прокуратури і безпеки України, незважаючи на вимоги громадськості, не оприлюднили інформацію про загибель Горської 1995 році у Києві на будинку по вул. І. Рєпіна (нині Терещенківська), № 25, де колись мешкала Алла Горська, та у Василькові на вул. Юних комунарів, № 8, де вона загинула, встановлено меморіальні дошки. На Національній кіностудії художніх фільмів ім. О. Довженка 2001 знято д/ф «Алла Горська» (реж.-постановник О. Левченко).

Твори: живопис – «Прип’ять. Паром», «Хліб», «Абетка» (усі – 1960–62); портрети – батька (1961), сина, Б. Антоненка-Давидовича, Є. Сверстюка, І. Світличного, В. Симоненка, Л. Танюка, «Автопортрет» (усі – 1962–65); ескізи до вистав – «Ніж у сонці» за поемою І. Драча, «Отак загинув Гуска» за М. Кулішем, «Правда і кривда» за М. Стельмахом (1963);

мозаїки – «Жінка-птах» (1965), «Прометей» (1966; обидві – у Донецьку), «Вітер» (1967, Київ), «Вугільна квітка» (1968), «Прапор перемоги» (1969; обидві – Краснодон Луган. обл.; усі – співавт.).

Овсієнко, В. В.  Горська Алла Олександрівна / Овсієнко В. В., Хомляк М. М. // Енциклопедія Сучасної України:  Т. 6. Го-Гю. – Київ, 2006. – С. 309-310 : портр.

Детальніше про Аллу Олександрівну Горську можна дізнатися з таких джерел:

Пароваткіна, Г. Живопис зробить нас вільними : у київській галереї "Дукат" представлено роботи легендарної Алли Горської / Ганна Пароваткіна // День. – 2017. – 15-16 верес. (№ 163-164). – С. 9 : іл., фото.

Савченко, С. Із сузір'я нескорених : до 90-річчя від дня народження А. Горської (1929-1970) / С. Савченко // Дати і події : календар знаменних дат. – 2019 (друге півріччя). – № 2 (14). – С. 45-48 : портр.

Самченко, В. Душа без страху : художниці Алли Горської, яку називали душею шістдесятництва, не стало 45 років тому / Валентина Самченко // Україна молода. – 2015. –1 груд. (№ 153). – С. 13 : фото.

Унгурян, О. "Найбільша крамола - бути українцем в Україні" - записала в дневнике Алла Горская незадолго до своей смерти : исполнилось 85 лет со дня рождения известной художницы-правозащитницы, одной из самых ярких представителей украинских шестидесятников / Ольга Унгурян // Факты и комментарии. – 2014. – 28 окт. (№ 195). – С. 12 : ил., фото.

Меморіальна таблиця на будинку на вул. Рєпіна, 25 (нині Терещенківська) у Києві

Могила Алли Горської на Міському цвинтарі у Києві