ГРИГОРІЙ ГУРІЙОВИЧ ВЕРЬОВКА - ДО 130-РІЧЧЯ З ДНЯ НАРОДЖЕННЯ

 

Григорій Гурійович Верьовка — український композитор і хоровий диригент, педагог.

Життєпис

Народився Григорій Гурійович 13 (25) грудня 1895 року в українській родині в козацькому містечку Березна Чернігівського повіту Чернігівської губернії серед братів і сестер: Антон Верьовка — краєзнавець, фольклорист, музикант.

1916 року Григорій закінчив Чернігівську духовну семінарію. У 1918-1921 роках навчався в Київському музично-драматичному інституті імені Миколи Лисенка по класу композиції у Болеслава Яворського, диригування — в Олександра Орлова. 1933 року закінчив інститут екстерном.

Від 1919 року працює організатором і керівником самодіяльності, викладав хорове диригування у музично-навчальних закладах Києва.

1923-1927 роки працює в музично-драматичному інституті, від 1931 року  — в Київській консерваторії (нині Національна музична академія України імені Петра Чайковського). Від 1947 — професор консерваторії. Серед випускників Григорія Верьовки — відомі згодом диригенти Михайло Кречко, Лев Венедиктов.

1941-1945 роки — науковий співробітник Інституту фольклору АН УРСР, перебуває у примусовій евакуації в азійській частині СРСР.

1943 року організував Український державний народний хор, у 1943-1964 роках був його художнім керівником і головним диригентом. 1964 року хору надано ім'я Григорія Верьовки.

Творчість Г. Верьовки має величезний вклад в розвиток вітчизняної хорової музики. Він є прямим послідовником Леонтовича і Стеценка, які у свій час приділяли значну частину творчості обробкам народних пісень. Хор, який він очолював, став взірцем для подальших колективів, які виникали в обласних центрах України.

1948-1952 роки — голова Спілки композиторів УРСР (нині Національна спілка композиторів України).

Надгробок Григорія Верьовки на Байковому кладовищі

Григорій Гурійович Верьовка помер 21 жовтня 1964 року. Похований на Байковому кладовищі (ділянка № 7; надгробок роботи скульптора Еліуса Фрідмана).

Творча діяльність

Верьовка як композитор працював переважно в царині хорової масової пісні, займався обробками народних пісень. Твори Верьовки широко популярні, багато які з них стали істинно народними. Ним написані пісні, присвячені своєму народу, рідній землі, зокрема: «Ой, як стало зелено», «Ой, чого ти, земле, молодіти стала», і інші, а також жартівливі пісні, з них українська народна пісня «І шумить, і гуде». Також віддав належне ідеологічному дискурсу, створивши пропагандистські пісні, зокрема «Клятва», пісні, що оспівують каторжну працю на будівельних об'єктах ГУЛАГ СРСР: «Дівчата з Донбасу», «Пісня про Волго-Дон», «Шахтарочка».

Серед творів великої форми кантата «Ми ковалі своєї долі» на слова поета Павла Тичини.

Верьовка створив також обробки пісень російських повстанців-комуністів: «Вперед, народе, йди», «Карманьйола» та інших. 

Народний хор рік від року вдосконалював майстерність. У кожній з країн, де проходили виступи, хор співав українські пісні.

Відзнаки та нагороди

1948 року Верьовку за тривалу концертну діяльність відзначено Сталінською премією.

1960 рік — став народним артистом УРСР.

1967 рік — на батьківщині композитора у смт. Березні споруджено пам'ятник — бюст із оргскла на чотирикутному постаменті (вис. 2,4 м), що спирається на залізобетонний стилобат. Скульптор О. О. Мельничук, архітектор В. М. Онащенко. Встановлений 18 червня у сквері між вул. Радянською і вул. Товстухи.

1968 рік — Державна премія УРСР імені Тараса Шевченка (разом з Анатолієм Авдієвським).

Нагороджений орденом Леніна, орденом Трудового Червоного Прапора, орденом «Знак Пошани», медалями.

Вшанування пам'яті

На честь Григорія Верьовки названі вулиці у Бучі, Ніжині, Чернігові, Шепетівці.

2011 року на честь Григорія Верьовки названо вулицю Григорія Вірьовки у Києві.

Творчий доробок

Літературні твори

Музична студія ім. Леонтовича при Музичному товаристві /У Музика. — 1924. — N 7-9, № 10-12.

Перша Київська хорова олімпіада // Там само. — 1924. — № 10-12.

Про V школу II Там само. — 1925. — № 9-10.

Державна музична проф. школа ім. Леонтовича//Там само. — 1927. — № 1.

Державна музична проф. школа ім. Леонтовича П Музика — масам. — 1929. — № 2.

Музична творчість часів Великої Вітчизняної війни (Спостереження 1941-1942 pp.) II Мистецтво, фольклор, етнографія: Наук, записки АН. — К., 1947. — Т. 1—2.

Берегти народні пісенні багатства // Музика. — 1995. — № 6.

Музичні твори

кантата для солістів, мішаного хору та оркестру народних інструментів

«Ми ковалі своєї долі» (сл. П. Тичини, 1961);

пісні й хори (понад 16) —

a cappella — «Нехай собі та й шумлять дуби», мішаний хор (сл. П. Тичини, 1923), «Там на горі за Дніпром», мішаний хор (сл. П. Тичини, 1924), «Заклик», мішаний хор (сл. Д. Загула, 1927), «Не забудь юних днів», мішаний хор (сл. І. Франка, 1941), «Виряджала милого», мішаний хор (сл. М. Грудницької, 1942), «Пісня про Хрещатик», жіночий хор (сл. П. Тичини, 1944); з фортепіано  — «Ой, як стало зелено» (сл. В. Бичка, 1936), «Ой, чого ти, земле, молодіти стала», мішаний хор (сл. нар., 1936); «Клятва», мішаний хор (сл. М. Бажана, 1942), «Про Миколу Лукичова», хор (сл. П. Тичини, 1946), «Дівчата з Донбасу», хор (сл. С. Воскрекасенка, 1947), «Гоголь наш — велике серце», мішаний хор (сл. П. Тичини, 1952); «Хоровод дружби», хор (сл. Т. Масенка, 1954), «Шахтарочка», жіночий хор (сл. С. Воскрекасенка. 1955); «Навіки славен» (Пам'яті Т. Шевченка), мішаний хор (сл. В. Лагоди, 1960) тощо;

з фортепіано —

«Ой, як стало зелено» (сл. В. Бичка, 1936), «Ой, чого ти, земле, молодіти стала», мішаний хор (сл. нар., 1936); «Клятва», мішаний хор (сл. М. Бажана, 1942), «Про Миколу Лукичова», хор (сл. П. Тичини, 1946), «Дівчата з Донбасу», хор (сл. С. Воскрекасенка, 1947), «Гоголь наш — велике серце», мішаний хор (сл. П. Тичини, 1952); «Хоровод дружби», хор (сл. Т. Масенка, 1954), «Шахтарочка», жін. хор (сл. С. Воскрекасенка. 1955); «Навіки славен» (Пам'яті Т. Шевченка), мішаний хор (сл. В. Лагоди, 1960) тощо;

романси —

«Подивилась ясно», «По один бік верби», «Співає стежка на город», «Зелена неділя» (сл. П. Тичини, 1919-20), «Хтось мене ще пам'ятає» (сл. О. Олеся, 1919-20), «На хуторі» (сл. П. Тичини, 1922-23), «Закружляли в вітрі золотому» (сл. М. Рильського, 1925), «Я знаю» (сл. Є. Плужника. 1925), «На червоній на весні» (сл. А. Акопяна, пер. П. Тичини, 1925), «Сміхом і піснями зацвісти» (сл. В. Сосюри, 1931), «Ой, не п'ються пива, меди» (сл. Т. Шевченка, 1934), «Перед картиною Айвазовского» (сл. О. Туманяна, перекл. П. Тичини, 1939), «Чайка» (сл. М. Стельмаха, 1943), «Туга за Україною» (сл. Т. Масенка, 1943), «Слово матері» (сл. С. Кудаша, перекл. П. Тичини, 1943), «Десь на дні мого серця» (сл. П. Тичини, 1962);

інструментальні твори —

для малого симфонічного оркестру — сюїта «П'ять народних пісень» (1929), для симфонічного оркестру  — «Вулична інтермедія» (1930), для скрипки і фортепіано  — Соната (1932), «Лірична пісня» (1933); для 2-х скрипок і фортепіано  — обр. укр. народних пісень (1934); для оркестру народних інструментів — обр. «Плескач» (1935);

аранжування народних пісень —

«Вперед, народе, йди» для мішаного хору (1921); «Карманьйола» для хору з фортепіано, «Сміло вперед» для хору з фортепіано (1922);

аранжування українських народних пісень для різних складів хору —

бл. 50, поміж них — «Поза лугом зелененьким» (1934), «І шумить і гуде», «Ой, у полі могила» (1935), «Чи це ж тії чоботи», «По діброві вітер виє» (1938—39), «Дума про визволення України» на сл. В. Перепелюка (1944), «Дівчино моя, переяславко», «Ой, на горі жита много», «Ходила я по садочку», «Чи чули ви, миле браття», «Широкий місточок заломився», «Ой, по горі льон» (1945-46), «Ішов козак потайком», «Місяць на небі», «Рибалка молоденький», «Ой, ходив чумак» (1951), «Пливе човен», «Ти, дівчино, ти, моє серденько», «Сім день молотила» (1956), «Чи ти чула, молода дівчина» (1960), а також 2 польські і 2 чесські мелодії.

Шановні користувачі!

Пропонуємо вам джерела із зазначеної тематики, що знаходяться в електронному каталозі Публічної бібліотеки ім. Лесі Українки:

Верьовка, Г. Г. Хори і пісні / Г. Верьовка ; муз. ред. Г. Гембери, А. Лазаренка ; літ. ред. В. Лагоди. - [Київ] : [Музична Україна], [1972]. - 131 с. : портр., нот.

Верьовка, Г. (Спогади) / Григорій Верьовка ; [упорядк. Яків Клименко]. - Київ : Музична Україна, 1972. - 219 с. : портр.

Дарибогова, А. В. Григорій Верьовка : (1895-1964 рр.) / А. В. Дарибогова //  100 видатних українців. - К. : Видавництво Арій, 2006.. - С. 399-403 : портр.

Козак, С. Д. Григорій Верьовка : біографічна повість / С.Д. Козак. - Київ : Молодь, 1981. - 232 с. : фотоіл., портр.

Королюк, Н. І. Корифеї української хорової культури ХХ століття / Н. Королюк. - Київ : Музична Україна, 1994. - 288 с. : портр., нот.

Мельниченко, І. А. Непереспівана мелодія Душі : 50 років - разом із славетним хором імені Григорія Верьовки / Ірина Мельниченко ; [літ. ред. Дмитро Степовик]. - Київ : Парламентське видавництво, 2023. - 280 с. : іл., портр.

Народні пісні в записах Григорія Верьовки / упоряд.і примітки Е.П. Верьовки-Скрипчинської, А.І. Гуменюка, В.В. Юдіної; вступ. ст. А.І. Гуменюка. - К. : Музична Україна, 1974. - 174 с. : іл., портр., ноти. - ( Українські народні пісні в записах композиторів.)

Ященко, Л. І. Григорій Гурійович Верьовка : Нарис про життя і творчість / Л. Ященко. - Київ : Мистецтво, 1963. - 64 с.

Статті

Єгорова, З. Він в пісню душу перелив / Зоя Єгорова //  Голос України. - 2020. - 25 листопада (№ 218). - С. 11 : фото.

Пісня жива-жива й Україна : До 60-річчя від дня заснування Національного заслуженого академічного українського народного хору ім.Г.Г.Верьовки. //  Календар знаменних і пам'ятних дат. - 2003. - ІІІ кв.-С.59-66.

Сокович П. Зустріч з великим музикантом : [Про Г.Г.Верьовку]. //  Хрещатик. - 1995. - 3 листоп.-С.7.

Україна Кабінет Міністрів Про 100-річчя від дня народження композитора Г.Г.Верьовки : Постанова від 31.12.94 N891. //  Урядовий кур'єр. - 1995. - 12 січ.(N5-6).-С.10.

Інтернет-видання

http://library.dudaryk.ua/ua/authors/~Veryovka_Hryhorij

https://art.lib.kherson.ua/grigoriy-verovka-viznachniy-ukrainets.htm

https://library.khntusg.com.ua/verevka-grigoriy

https://uain.press/blogs/grigorij-verovka-fundator-profesijnogo-horovogo-mistetstva-ukrayini-1140143

https://vseosvita.ua/blogs/hryhorii-verovkamystetska-slava-49658.html

https://www.pisni.org.ua/persons/481.html