КИЯНИ: ВІД А ДО Я: травня 2023

середа, 24 травня 2023 р.

ВЛАДИСЛАВ ВЛАДИСЛАВОВИЧ ГОРОДЕЦЬКИЙ - ДО 160 РІЧЧЯ З ДНЯ НАРОДЖЕННЯ

Владислав Владиславович Городе́цький (пол. Leszek Dezydery Władysław Horodecki — Лешко Дезидерій Владислав Городецький) — український та польський архітектор, підприємець, меценат, поляк за походженням. Автор Будинку з химерами та Костелу святого Миколая в Києві.

Біографія

Лешко Городецький народився 23 травня (4 червня) 1863 року в родині польського шляхтича Владислава Городецького-старшого в селі Шолудьки Подільської губернії (нині Немирівський район Вінницької області).

Рід Городецьких належав до католицької шляхти гербу Корнич. Антоній Городецький, прадід Олександра Віктора Городецького, діда майбутнього архітектора, 1782 року був дідичем земель у Петрашівці та Дубинова на Поділлі.

Після закінчення реального училища Святого Павла в Одесі та Імператорської академії мистецтв у Санкт-Петербурзі (1890) Городецький переїхав до Києва, де жив і плідно працював впродовж майже 30 років. Архітектор займався не тільки спорудженням будівель за власними проєктами, але й здійснював технічний нагляд за будівництвом. У Києві мав посаду міського архітектора. Також Городецький був власником цементного заводу «Тон» на Куренівці і зводив більшість замовлень винятково з бетону власного виробництва.


Караїмська кенаса у Києві

Городецький також був власником фабрики з виробництва вуглекислоти та сухого льоду в Сімферополі. Був пристрасним мисливцем і завзятим мандрівником. У Києві став членом Імператорського товариства розмноження мисливських і промислових тварин та правильного полювання. Одним із перших його проєктів була будівля тиру цього Товариства на Старожитомирській поштовій дорозі поряд з Лук'янівським кладовищем. За життя подарував музею Товариства свої трофеї — опудала 179 екзотичних птахів та 25 тварин.

У 1914 році у Польській друкарні в Києві тиражем 500 екземплярів вийшла друком книжка про мисливську подорож передгір'ями Кіліманджаро «У джунглях Африки. Щоденник мисливця», яку Городецький оздобив власними малюнками.

Після початку Першої світової війни масштабне будівництво в Києві було згорнуто. І у 1920 році 57-річний Владислав Владиславович Городецький разом з дружиною Корнелією Марр емігрував до незалежної Польщі.

Життя в еміграції

Після відновлення незалежності Польщі Городецький жив у Варшаві. У 19201923 роках працював у міністерстві громадських робіт (пол. Ministerstwo Robót Publicznych). Після досягнення песійного віку в 1923 році Городецький вийшов у відставку та відкрив власне архітектурне бюро. Та ця спроба була невдала.

З 1925 року очолював проєктне бюро американської фірми «Генрі Улен і К°» (інвестиції в розбудову зруйнованого війною міського господарства). За його проєктом збудували водонапірну вежу й торгові ряди в Пьотркові-Трибунальському, м'ясокомбінат у Любліні, лазню в Зґєжу (Zgierz) та будинок казино в Отвоцьку.

1928 року та сама американська компанія запросила Городецького на роботу до Персії (Ірану) на посаду головного архітектора «Синдикату зі спорудження Перських залізниць». Там він спроєктував Тегеранський залізничний вокзал.

Про іншу діяльність Городецького в Ірані існує багато суперечливої та документально не підтвердженої інформації (нібито у Тегерані він спорудив палац для шаха, спроєктував готель тощо). Справді, палац «Шамс» (входить до архітектурного комплексу Са'ад-Абад у Тегерані), збудований на замовлення шаха Рези Пехлеві (за різними джерелами, у 1925-1929 або 1936-1940 роках), разюче подібний до споруди лазні в Зґєжу, побудованої за проєктом Городецького десь у 19261927 роках. Однак документальні підтвердження того, що Городецький є автором палацу «Шамс», — відсутні.


Могила Городецького в Тегерані

Владислав Владиславович Городецький помер 3 січня 1930 року в Тегерані. Похований у римо-католицькій частині християнського цвинтаря Долаб. На сірому камені викарбували польською мовою епітафію зі словами: «Професор архітектури. Нехай чужа земля йому буде легкою» (пол. «Niech mu obca ziemia będzie lekka».

Архітектурна діяльність в Україні

Владислав Городецький в Україні спорудив понад 30 будівель.

Міський музей

Будинок Національного художнього музею України по вулиці Михайла Грушевського, 6. Конкурсний проєкт було виконано петербурзьким архітектором П. С. Бойцовим у 1896 році. Владиславу Городецькому було доручено переробити проєкт. Також він змінив розташування будівлі на ділянці. Будівлю зведено в 18971899 роках із застосуванням у центральному порталі колон класичного давньогрецького доричного ордеру, а горельєф у фронтоні зображує алегорію торжества мистецтв. Пара величних левів стережуть цей храм прекрасного. Споруду виконано з бетону виробництва власного бетоного заводу Городецького «Тон». Таким чином, будинок музею, спроєктований із дотриманням усіх пропорцій та канонів класичної архітектури, є унікальним у своєму роді.

Костел Св. Миколая

Римо-католицький костел Святого Миколая по Великій Васильківській вулиці, 75 збудовано в рафінованих формах готики — з двома шпилястими вежами, традиційними для стилю круглими вікнами — «трояндою», з насиченим ліпним декором. Храм вражає своєю пишністю — спорідненістю зі своїми середньовічними західноєвропейськими братами. Автором конкурсного проєкту був Станіслав Воловський, а Городецькому було доручено здійснювати нагляд за будівництвом. В. В. Городецький вніс зміни до проєкту без зміни загальної концепції, завдяки чому костел отримав більше декоративних рис. Виконання скульптурних робіт було доручено скульптору Еліо Саля.

Караїмську кенасу по вулиці Ярославів Вал, 7 зведено 1900 року в ретельно оздоблених формах і деталях мавританського стилю. Під час реконструкції купол було знищено.

Монументальні фасади колишньої меблевої фабрики Йосифа Кімаєра на вулиці Архітектора Городецького, 13 та Будинок Бендерського на Великій Васильківській вулиці, 25 споруджені за проєктами Городецького. Натомість практична доцільність і простота форм присутні в корпусах колишнього Південноросійського машинобудівного заводу по Жилянській вулиці, 101, споруджених повністю за проєктом Городецького в 1890-х роках.

Спорудив будівлі Введенської каналізаційної насосної станції на Подолі (стара станція — 1894 та нова станція — 1912 роки) та цементний завод «Фор». Також Городецький спорудив у спрощених формах (1908 рік) виробничі приміщення пивзаводу Маррів.

Будинок з химерами

Найбільшу славу принесла Городецькому найоригінальніша споруда XX століття в Києві — власний прибутковий будинок, зведений ним на Банковій вулиці, 10 в стилі модерн у 19011903 роках. Цей будинок відомий як Будинок з химерами. Розташований на стрімкому крутосхилі, він має три поверхи з вулиці і шість — з двору. Розкритий на всі чотири боки різними асиметричними фасадами, будинок Городецького вражає уяву кожного, хто його бачить.

Раціонально розпланований, технічно досконалий, будинок оздоблений ззовні і зсередини безліччю скульптурних прикрас. Їх виконав талановитий італійський скульптор і близький друг архітектора — Еліо Саля, співавтор усіх архітектурних творів Городецького в Києві. Новація полягала в тому, що всі оздоби виготовлено з цементу — найпередовішого матеріалу століття, і в тому, що скульптор проходив вже по готовому твору карбом, залишаючи авторську руку, надаючи поверхні виду натурального каменю.

Справжній зоопарк прикрасив фасади будинку на Банковій: голови слонів та носорогів, ящірки та жаби, пітон і крокодил, пантера й орли, нарешті — величезні квітки латаття, казкові риби, козулі й дівчата в ретельно й дотепно продуманих та не менш майстерно виконаних композиціях створили незабутній фантастичний образ будинку-казки!

Керував Городецький і розбудовою вулиць Миколаївської, Ольгінської, Мерінговської в Києві.

Він автор деяких проєктів на Волині. У 1924 році було відбудовано Вишнівецький палац під його керівництвом.

Збудував гімназії в Умані та Черкасах (також торгово-виставкову палату, бойню), у Мошнах — лікарню, у Шпикові — цукровий завод, зразкову холодильню в Рахнах-Лісових, ґуральню та ректифікаторню в Байбузах, у Печері — мавзолей Потоцьких, в Євпаторії — власну віллу (автор проєкту), мавзолеї в Єкатєрінодарі, графа Вітте у Києві тощо.

Вшанування пам'яті

Пам'ятник Городецькому

Вулицю в центрі Києва, яку він проєктував, на якій стоять споруджені за його кресленнями будинки, де він жив, названо на честь Архітектора Городецького.

Шановні користувачі!

Пропонуємо вам джерела із зазначеної тематики, що знаходяться в електронному каталозі Публічної бібліотеки ім. Лесі Українки:

Владислав Городецкий // 99 великих киевлян / [Н. Будзинская и др.].. - Киев : [7+7 media], 2009. - С. 133-138 : портр..

Владислав Городецький // Видатні постаті в історії України ХХ ст. : короткі біографічні нариси. - Київ : Вища школа, 2011. - С. 97-100 : іл.

Владислав Городецький (1863-1930) : архітектор // 100 найвідоміших українців. - Київ : Автограф : Орфей, 2005. - С. 337-342 : фото.

Городецький, В. В. В джунглях Африки : щоденник мисливця / В.В. Городецький ; [упоряд., підготовка текстів, ілюстр. матеріалу К. Олексина]. - Київ : [ПП "Золоті Ворота"], 2012. - 196 с. : іл.

Городецький Владислав Владиславович / // Київський літопис ХХІ століття. Освіта, наука, архітектура : всеукраїнська збірка. - К. : СПД Стройков Володимир Васильович, 2007. - С. 103 : портр., фото.

Городниченко, О. Мандрівник і архітектор в одній особі / О. Городниченко // Українські дослідники землі. - К.: Ред. загальнопед. газ., 2004. - С. 57-64.

Малаков, Д. В. Прибуткові будинки Києва / Дмитро Малаков. - Київ : Кий, 2009. - 383 с. : фотоіл

Малаков, Д. В. Тринадцять київських зустрічей із Городецьким : [путівник] / [Д. Малаков]. - [Київ] : [Грані-Т], [2011]. - 62 с. : іл.

Піголенко, Г. М. Владислав Городецький : (1863-1930 рр.) / Г. М. Піголенко // 100 видатних українців. - К. : Видавництво Арій, 2006.. - С. 280-283 : портр.

Скібіцька, Т. В. Київський архітектурний модерн (1900-1910-і роки) / Тетяна Скібіцька ; [авт. всуп. ст. Г.С. Духовичний]. - Київ ; Львів : Центр Європи, 2011. - 232 с. : фотоіл.

Статті

Кирей, Р. Без химер, але з великою душею : пам'ятки. Дерев'яний будинок колишньої земської лікарні на Черкащині, збудований Владиславом Городецьким, потребує термінової реконструкції й надійного збереження / Роман Кирей // Урядовий кур'єр : газета Кабінету Міністрів України. - 2021. - 15 травня (№ 92). - С. 6 : фото.

Маестро архітектури : 155 років з дня народження Владислава Городецького / підготував Віктор Шпак // Урядовий кур'єр. - 2018. - 5 червня (№ 104). - С. 5 : фото.

Малаков, Д. Неперевершеному Городецькому - 150! / Дмитро Малаков // День. - 2013. - 17-18 трав. (№ 82). - С. 22 : фото., іл.

Малаков, Д. Як архітектор Городецький допоміг братам Сала знайти "своє щастя" в Україні / Дмитро Малаков // День. - 2014. - 19-20 верес. (№ 174-175). - С. 22 : фото.

Рудяченко, О. Городецький. Дім, який збудував Влад / Олександр Рудяченко // Дзеркало тижня. - 2019. - 25 - 31 травня (№ 19). - С. 11 : фото.

Чорна, С. "Київський Гауді" - романтичний майстер архітектурних ландшафтів / Світлана Чорна // Голос України. - 2020. - 4 червня (№ 90). - С. 16 : фото.

Інтернет-ресурси

https://slovopys.kubg.edu.ua/vladyslav-horodetskyi-tvorets-unikalnykh-arkhitekturnykh-sporud/https://slovopys.kubg.edu.ua/vladyslav-horodetskyi-tvorets-unikalnykh-arkhitekturnykh-sporud/

https://uinp.gov.ua/istorychnyy-kalendar/cherven/420/1863-narodyvsya-vladyslav-gorodeckyy-arhitektor

https://vechirniy.kyiv.ua/news/67198/

https://vue.gov.ua/%D0%93%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B5%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9,_%D0%92%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%B8%D1%81%D0%BB%D0%B0%D0%B2_%D0%92%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%B8%D1%81%D0%BB%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87

https://www.ukrinform.ua/rubric-culture/3163046-vladislav-gorodeckij-forteca-de-zivut-bdzoli.htmlhttps://www.ukrinform.ua/rubric-culture/3163046-vladislav-gorodeckij-forteca-de-zivut-bdzoli.html

вівторок, 16 травня 2023 р.

МИКОЛА АДРІЯНОВИЧ ПРАХОВ - ДО 150-РІЧЧЯ З ДНЯ НАРОДЖЕННЯ

Микола Адріянович Прахов — український художник і мистецтвознавець.

Біографія

Народився Микола Адріянович 18 травня 1873 року в Римі. З 1883 року жив у Києві. З 1896 року працював художником у галузі декоративно-прикладного мистецтва. Микола Адріянович один з організаторів АХЧУ, товариства «Київський художник». У своїй творчості Прахов відчув вплив М. В. Врубеля.

Завдяки домашній освіті Микола вступив до третього класу 2-ї гімназії. У 1892 році випускник гімназії вступив на фізико-математичне відділення Московського університету, але через рік хвороба заставила юнака залишити університет.

Восени 1896 року їздив на три тижні до Італії та Австрії: Генуя – Рим – Венеція – Відень, де знайомився з пам’ятниками старовини.

З 1896 року художник-орнаменталіст Микола Прахов працював художником у галузі декоративно-прикладного мистецтва, станкового живопису, чудово знався на художньому литві та роботі з бронзою.

У 1898 році за конкурсом Прахов поступив до Київського політехнічного інституту на механічний відділ, але за рік хвороба заставила відмовитися від навчання.

Микола почав створювати орнаменти, писати етюди з натури. Не відмовлявся він і від приватних замовлень: за порадою батька створив проєкт фасаду будинку «Гоща» С. Ісакова, садиби Н. Оржевської в «Новій Чорториї», маєтку кн. Н. Яшвіль; виконав два пам’ятники на Аскольдовій могилі (М.Гудим-Левковича та В. Тарновського).

Восени 1902 року Микола Прахов взяв шлюб із Анною Крюгер (1876-1962), донькою відомого київського нотаріуса Августа Федоровича Крюгера. (До речі, своякував із художником Миколою Мурашком, який побрався з Маргаритою Крюгер – рідною сестрою Анни). Весільна подорож молодих до Італії тривала півроку.

З 1903 року до кінця 1906-го жили в Києві та Петербурзі, де навчалася Анна Августівна Крюгер-Прахова — художниця, анімалістка, портретистка. Учениця професора П. О. Ковалевського, Анна в 1906 році закінчила Академію мистецтв.

Сорренто, 1903 р.

Того ж року за порадами лікарів Прахови з двома дітьми поїхали до Італії, де прожили 6 років.

У 1917 році Микола Прахов з сім’єю повернувся до Києва, де разом із М. Мурашком, П. Козиком та іншими художниками створив першу професійну спілку «Київський художник» і був обраний її головою.

У 1926 році Микола Прахов разом із І. Їжакевичем, В. Коровчинським створив Асоціацію художників червоної України (АХЧУ).

Скелі у морі, 1908р.

Але він же мав «не те» походження, от і працював на різних незначних посадах у радянських установах, оформлював святкові заходи, друкував статті в журналі «Художественные сокровища России», спогади «Сторінки минулого». Часто хворів. Інколи читав лекції для студентів Київського художнього інституту.

Червона риба, 1910р.

З 20 січня 1950 року Прахов отримував 150 карбованців пенсії «по старості» і 60 карбованців «хлібних» — разом 210 карбованців. Працював із родинним архівом, писав спогади.

Микола Адріянович Прахов автор спогадів і статей з різних питань образотворчого мистецтва (статті в журналі «Художественные сокровища России», спогади «Сторінки минулого», 1958р.).

Могила Миколи Прахова

Помер Микола Адріянович 25 листопада 1957 року. Похований в Києві на Лук'янівському цвинтарі (ділянка № 25, ряд 11, місце 27). Надгробок — прямокутна чорна стела.

Увіковічнення пам`яті

В Києві є вулиця Сім'ї Прахових.

Шановні користувачі!

Николай Адрианович Прахов, 1873-1957 : [каталог]. - Киев : [Б.и.], 2006. - 24 с. : ил., портр. -

Прахов, Н. А. Краткая автобиография художника Прахова Николая Адриановича / Николай Андрианович Прахов // Сучасні проблеми дослідження, реставрації та збереження культурної спадщини : збірник наукових праць з мистецтвознавства, архітектурознавства і культурології. Вип. 11 / [наук. ред. А. О. Пучков] ; Національна академія мистецтв України ; Інститут проблем сучасного мистецтва. - Київ : Фенікс, 2015. - С. 320-329 : іл.

Прахов, Н. А. Страницы прошлого : очерки-воспоминания о художниках / Н.А. Прахов ; общ. ред. В.М. Лобанова. - Київ : Державне видавництво образотворчого мистецтва і музичної літератури УРСР, 1958. - 309 с. : ил., портр.

Ульяновський, В. І. Диво й дива київського Володимирського собору / Василь Ульяновський. - Київ : Либідь, 2017. - 430 с. : іл., портр.

Статті

Амеліна, Л. Подвійний портрет на тлі життя / Лариса Амеліна // Антиквар. - 2021. - № 1-2. - С. 130-145 : іл., фот.

Сторчай, О. "Все, що пригадалося" : зі спогадів Миколи Прахова / Оксана Сторчай // Образотворче мистецтво. - 2013. - № 4 ; 2014. - № 1. - С. 100-105 (№ 4, 2013) ; С. 110-111 (№ 1, 2014) іл.

Сторчай, О. Подробиці мистецько-культурного життя Києва з листів Миколи Прахова до Романа Мельничука / Оксана Сторчай // Образотворче мистецтво. - 2014. - № 3. - С. 69-73 : іл.

Інтернет-ресурси