ЛАЗАРЕВСЬКИЙ ОЛЕКСАНДР МАТВІЙОВИЧ – історик

Походив з відомого з XVII ст. старшинського козацького роду. Народився  20 червня 1834 року у с. Гирівка (тепер с. Шевченкове Сумської області). Закінчив історико-філологічний факультет Петербурзького університету (1858 рік). Перебуваючи в столиці, зблизився з редакцією часопису «Основа», зокрема з Т. Г. Шевченком, приятелем його старших братів. Зацікавленість історією України  відбилася вже в його праці «Указатель к изучению малороссийского края» (СПб, 1858 рік). Гаряче вітав ліберальні реформи, зокрема селянську, з 1861 року взяв особисту участь в її проведенні на Чернігівщині як представник уряду, потім працював секретарем Чернігівського статистичного комітету та в ін. установах у Чернігові. Це дало  йому можливість безпосередньо ознайомитися з великим місцевим архівним матеріалом, головним чином, з документами доби Гетьманщини. Наслідком цього була низка праць з історії лівобережного селянства та козацтва, серед яких найважливіші: «Малороссийские исполитые крестьяне. 1648-1783» (1866 рік), «Очерки старейших дворянских родов Черниговской губернии» (1868 рік) та «Очерки малороссийских фамилий» (1875-1876 роки).

В 1880 році переїхав до Києва, де з наступного року став членом міської судової палати. На київський період життя припадає розквіт його наукової діяльності. Він друкує численні статті в багатьох часописах, зокрема в «Киевской старине», кілька видань якої вийшло за його редакцією. Окремими виданнями було надруковано його томи з серії «Описание старой Малороссии»: «Стародубский полк» (1893 рік), «Нежинский полк» (1893 рік) та «Прилуцкий полк», (1902 рік). За його редакцією побачили світ численні архівні і мемуарні матеріали з історії Лівобережної України доби Гетьманщини.

За світоглядом був типовим представником помірковано-народницького спрямування, багато в чому подібний до В. Б. Антоновича. Між тим творчість Лазаревського мало пройнята національно-народницькою романтикою, йому притаманне критичне ставлення до більшості українських керівників доби Гетьманщини, зокрема І. Мазепи. Помер 13 квітня 1902 року у Києві.

Павленко, Ю. В. Лазаревський Олександр Матвійович / Ю. В. Павленко // Кияни : біограф. словник. – Київ : Фенікс, 2004. – С. 205 : портр.

Більш детальніше про Олександра Матвійовича Лазаревського можна дізнатися в нашому відділі  з таких джерел: 

Бутич, І. Л. Лазаревський Олександр Матвійович / І. Л. Бутич  // Енциклопедія Сучасної України. Т. 16. Куз-Лев. – Київ, 2016. – С. 463-464 : портр.

Герасименко, Н. О.  Лазаревський Олександр Матвійович / О. Н.  Герасименко // Енциклопедія історії України. Т. 6. Ла-Мі. – Київ : Наук. думка, 2009. – С. 28-30 : портр.

Денисенко, А. Істориками, як і поетами, народжуються / А. Денисенко // Пам'ять століть. – 2004. – № 5. – С. 80-97.

О. М. Лазаревський // Гуменюк, М. П. Українські бібліографи XIX – початку ХХ століття : нариси про життя та діяльність / М. П. Гуменюк. – Харків : Книжкова палата УРСР, 1969. – С. 17-26 : портр.

Рожнятовська, О. А. Видатний історик України : до 170-річчя від дня народження О. М. Лазаревського / О. А. Рожнятковська // Календар знаменних і пам'ятних дат. – 2004. – ІІ кв. – С. 75-82.