Народився 26 червня 1811 року у м. Вятка
(Росія). Закінчив медичний факультет Казанського університету (1831 рік). В
1832-1834 роках – ординатор Петербурзького військово-сухопутного шпиталю,
хірургічного відділення Маріїнської цивільної лікарні для бідних, 1834-1835 роках вдосконалювався в Берлінському
та Геттінгенському університетах, 1836-1838 роках – в інституті Дерптського
університету у М. І. Пирогова; 1839-1840
роках – ординатор Кронштадтського морського шпиталю; 1840-1843 роках – професор
медичного факультету Київського університету, 1843-1847 роках – перший декан
медичного факультету, 1844-1882 роках – завідуючий кафедрою факультетської
хірургії університету. Помер 20 лютого 1892 року у Києві, похований на
Байковому цвинтарі.
Наукові
праці присвячено загальній і оперативній хірургії, пластичній хірургії,
офтальмохірургії. У доантиантисептичний період виконав понад 16 тисяч операцій,
зокрема три тисячі видалень катаракти, один з перших почав використовувати протигнилісні
розчини. Вніс багато оригінальних пропозицій в оперативну техніку, вперше
виконав пункцію перикарда (1838 рік), модифікував методику видалення катаракти,
проводив операції по утворенню штучної зіниці, першим в Росії виконав операцію
при косоокості. Виконував пластичні операції, відновлюючи повіки, ніс, губи
розробив оригінальну методику зшивання м’якого піднебіння при «заячій губі».
Застосовуючи власний метод утворення шкірно-м’язового шматка, виконував
ампутації стегна, плеча, гомілки, проводив оперативне лікування переломів. Один з перших у Росії проводив видалення
яєчників. Перший в Україні виконав операцію під ефірним наркозом (1847 рік).
Засновник хірургічної кафедри та клініки при кафедрі, з якої (1870 рік)
відокремлено клініку очних хвороб, один з організаторів медичного факультету
Київського університету. Сформулював методичні засади викладання хірургії в
«Програмі хірургічної клініки» (1851 рік) – першому документі такого типу в
Росії. Автор визнаних у Росії та за кордоном підручників та атласів (1858 рік,
1886 рік). Засновник наукових шкіл із хірургії
та ортопедії, серед його учнів – О. Т. Богаєвський, В. К. Курдюмов, В. С.
Козловський, В. А. Мілліот.
Голова
Київського товариства лікарів (1849-1857 роках). Почесний громадянин Києва (1890
рік). Його ім’ям у Києві назвали вулицю – Караваєвська (тепер Л. Толстого). У
приміщенні факультетської хірургічної клініки встановлено його бронзове
погруддя (1893 рік).
Дупленко,
Ю. К. Караваєв Володимир Опанасович / Ю.
К. Дупленко // Кияни :
біограф. словник. – К. : Фенікс, 2004. – С. 160 : портр.
Пам'ять
Володимир
Опанасович жив на Шулявській вулиці, яку в 1891 році до 50-річчя університетської діяльності професора, перейменували на
його честь у Караваєвську (нині - вулиця Льва
Толстого). Тоді ж назву Караваєвська отримала і нинішня площа Льва
Толстого.
Цікаво, що
Караваєві дачі у Києві були також у місцевості Звіринець, одна із
вулиць у цій місцевості мала назву Печерсько-Караваєвська.
Меморіальна дошка на честь Караваєва В.
О. на фасаді головного корпусу Київського медичного університету ім. О.
Богомольця.
Надгробок
на могилі В. О. Караваєва на Байковому кладовищі у Києві
