вівторок, 25 листопада 2014 р.

ФУНДУКЛЕЙ ІВАН ІВАНОВИЧ - КРАЄЗНАВЕЦЬ, ДЕРЖАВНИЙ ДІЯЧ, ПІДПРИЄМЕЦЬ, МЕЦЕНАТ



Народився 25 листопада 1804 року (за іншими даними 1801 року). Його батько, грек за походженням, був підприємцем, який переїхав до Одеси з Константинополя (Стамбула) наприкінці XVIII ст. І. І.Фундуклей отримав добру домашню освіту і пішов на державну службу. В 1831-1837 роках обіймав в Одесі посаду чиновника з особливих  доручень при Новоросійському та Бессарабському генерал-губернаторі графі М. С. Воронцові, був удостоєний гербом на дворянство. В 1838 році призначається віце-губернатором Волинської губернії, наступного року – київським цивільним губернатором.
При І.Фундуклеї в місті розгорнулося широке будівництво (університет, Перша гімназія, інститут шляхетних дівчат тощо), яке здійснювалося переважно В. І. Беретті та його сином О. В. Беретті. За часів його губернаторства в Києві завершено будівництво Олександрівського костьолу (1842 рік), Десятинної церкви (1842 рік), ланцюгового мосту через Дніпро (1848-1853 роки). Весь цей час він був близький з М. О. Максимовичем, діяльність якого в розвитку освіти і науки в Києві всіляко підтримував. Зацікавився вивченням старожитностей, видавши невдовзі два краєзнавчі дослідження, присвячені старожитностям Києва (1846 рік) та Київської губернії (1848 рік). Але основним його науковим здобутком стала праця «Статистическое описание Киевской губернии» в трьох частинах (1852 рік). Це була фундаментальна і вичерпна праця, подібної тоді в Російській імперії не існувало. На цей час І.І.Фундуклей вже був таємним радником і сенатором.
Володіючи чималими власними коштами і не маючи сім’ї, схильний до усамітненого, досить скромного приватного життя, Фундуклей широко займався благодійністю, спрямованою, головним чином, на розвиток у місті освіти, піднесення і прикрашення Києва. Зокрема на його кошти було відкрито Першу жіночу гімназію (згодом названу Фундуклеївською). В ній пізніше навчалися А. Горенко (А. Ахматова), Н. Полонська-Василенко, К. Десницька, яка потім стала сіамською принцесою, та багато інших талановитих дівчат. За постановою Міської думи 1872 року вулицю, на якій знаходилася ця гімназія (будинок № 6), названо Фундуклеївською (тепер Богдана Хмельницького). В 1852 році І.І. Фундуклей за наказом царя переїхав до Петербурга, потім деякий час працював у Варшаві. Дістався найвищих державних посад, проте дослідницької роботи не залишав і видав кілька монографій  переважно статистичного характеру. Помер 10 березня 1861 року у Москві, похований на цвинтарі Донського монастиря.

Павленко, Ю. В. Фундуклей Іван Іванович / Ю. В. Павленко // Кияни : біограф. словник. - К. : Фенікс, 2004. - С. 389 : портр.

Докладніше про І. І. Фундуклея ви зможете ознаймитися в таких документах, що знаходяться в відділі:

Благотворитель и хлебосол // Кудрявцев, Л. Институт губернаторства Украины / Лев Кудрявцев. – К., 2008. – С. 111-114 : портр.

Левченко, Є. Фундуклеївське меценатство : два різних підходи до містобудування і суспільного життя в столиці уособлювали Іван Фундуклей і Дмитро Бібіков, проте кожен із них зробив для Києва дуже багато / Євген Левченко // Хрещатик. - 2011. - 3 берез. (№ 33). - С. 4 : іл., фото.

Щиросердний Фундуклей // Хрещатик. - 2009. - 8 квіт. (№ 45). - С. 15 : фото.

Немає коментарів:

Дописати коментар