четвер, 15 травня 2014 р.

САКСАГАНСЬКИЙ (Тобілевич) ПАНАС КАРПОВИЧ - актор, режисер, театральний діяч, народний артист України (1925 рік)



Брат І. Карпенка-Карого, М. К. Садовської та М. К. Садовського. Народився 15 травня 1859 року у с. Кам’яно-Костувате (тепер Миколаївської області). Закінчив Одеську юнкерську школу (1880 рік), 1880-1883 роках – перебував на військовій службі. Сценічну діяльність розпочав в Єлисаветградському аматорському драматичному гуртку. З 1883 року – на професійній сцені грав у трупах Старицького (1883-1885 роки), Кропивницького (1885-1888 роки), Садовського (1888-1890 роки), 1890-1891 роках очолював «Товариство російсько-малоросійських артистів під керівництвом П. К. Саксаганського», 1891-1910 роках – інші трупи, 1915-1916 роках виступав у трупах «Товариства українських артистів під орудою 
І. Мар’яненка», 1916-1917 роках - «Товариства українських артистів за участю 
М. Заньковецької і П. Саксаганського», гастролював по Україні та Росії. В 1918 році створив у Києві Народний театр, в якому з перервами працював до 1932 року. В 1926-1932 роках разом з М. К. Садовським гастролював у різних театрах, виступав у Київському українському драматичному театрі ім. 
І. Я. Франка, харківському Народному театрі та ін. Помер 17 вересня 1940 року 
у Києві.
Утвердив на українській сцені соціально-психологічну драму. Був прихильником реалістичної манери акторської гри. Виховав ціле покоління українських акторів і режисерів (І. Козловський, О. Петрусенко, В. Любарт, 
А. Ратмиров, Б. Романицький та ін.). Автор комедій «Лицеміри» (1908 рік), «Шантрапа» (1913 рік), праць «По шляху життя» (1935 рік), «Моя робота над роллю» (1937 рік), «Думки про театр» (1955 рік, посмертно).
Ролі: Возний, Виборний («Наталка Полтавка» І. П. Котляревського), Данило і Михайло, Сава Чалий («Розумний і дурень», «Сава Чалий» І. Карпенка-Карого), Карась («Запорожець за Дунаєм» С. С. Гулака-Артемовського), Іван Непокритий, Герасим, Печериця  («Дай серцю волю, заведе в неволю», «По ревізії», «Крути та не перекручуй», М. Кропивницького), Голохвостий, Шпонька («За двома зайцями», «Як ковбаса та чарка…» М. П. Старицького), Франц Моор («Розбійники» Ф. Шіллера), Назар («Назар Стодоля» Т. Г. Шевченка), Тяпкін-Ляпкін («Ревізор» М. В. Гоголя) та ін.
Вистави: «Запорожець за Дунаєм» С. С. Гулака-Артемовського (1890 рік), «Бондарівна» І. Карпенка-Карого (1890), «Сватання на Гончарівці» Г. Ф. Квітки-Основ’яненка  (1890), «Розумний та дурень»  І. Карпенка-Карого (1891), «невольник» М. Кропивницького (1891), «Лимерівна» П. Мирного (1897), «Вій» М. Кропивницького (1899), «Богдан Хмельницький» С. Старицького (1899), «Згуба» П. Мирного (1899), «Житейське море» І. Карпенка-Карого (1905), «Шантрапа» П. Саксаганського (1917), «Розбійники» Ф. Шіллера (1918), «Отелло» В. Шекспіра (1926) та ін.
Герой Праці (1924).  Народний артист СРСР (1936). Орден Трудового Червоного Прапора.
Юрченко, Ю. М. Саксаганський Панас Карпович / Ю. М. Юрченко // Кияни : біограф. словник. - К. : Фенікс, 2004. - С. 328 : портр.


Про Саксаганського Панаса Карповича  можна 
дізнатися більше з таких джерел

Вільшанська, О. Л. Саксаганський Панас Карпович / О. Л. Вільшанська // Енциклопедія історії України. Т. 9.  Прил-С. - К. : Наук. думка, 2012. -
С. 425 : портр.

Жиліна Л. Про корифея українського театру / Л. Жиліна // Урядовий кур'єр. - 2004. - 10 лип. (№128). - С. 8.

Саксаганський (Тобілевич) Панас Карпович (1859-1940) : видатний актор, режисер, драматург, корифей українського побутового театру //   
Хорошевський, А. Ю. Проект «Україна» : галерея національних героїв /
 А. Ю. Хорошевський. - Х. : Бібколектор, 2012. - С. 377-379 : портр.

Спогади про Панаса Саксаганського : зб. – К. : Мистецтво, 1984. – 188 с. : портр., фото.

Саксаганський і Курбас у Києві 1918 року //  Чечель, Н. Українське театральне відродження : (західна класика на українські сцені 1920-1930-х років. Проблеми трагедійної вистави) / Наталія Чечель. - К., 1993. -
С. 21-46 : фото.

Вшанування пам’яті

Жив у 1912 - 1940 роках (з перервами) на вул. Жилянській, 96, де встановлено меморіальну дошку акторові.





 Помер у Києві, похований на Байковому цвинтарі.  



1937 року у Києві на його честь названо вулицю.

http://wek.kiev.ua

Немає коментарів:

Дописати коментар