середа, 31 липня 2013 р.

ЛЕСЯ УКРАЇНКА - поетеса




Українка Леся (справжнє прізвище - Косач-Квітка Лариса Петрівна) - поетеса і громадська діячка. Дочка Олени Пчілки. Народилася 25 лютого 1871 року у  м. Новоград-Волинський (тепер Житомирська обл.). Дитячі роки пройшли на Волині (Луцьк, с. Колодяжне). Через хворобу вчилася вдома, дістала різносторонню освіту, знала 10 мов, була здібною піаністкою, займалася живописом,  глибоко знала вітчизняну і світову літературу, історію. Друкуватися почала 1884 року у Львові в журналі «Зоря». Плідно працювала в різних жанрах і галузях літератури як поет, драматург, прозаїк, перекладач, публіцист, літературний критик, фольклорист.
Перша збірка віршів - «На крилах пісень» (1893 р.), згодом вийшли збірки  «Думи і мрії» (1899 р.), «Відгуки» (1902 р.). В них переважає громадсько-політична лірика, пройнята ідеями гуманізму і пафосом життєствердження, пристрасно звучать патріотичні мотиви, роздуми про роль митця і поетичного слова. Свободолюбивим спрямуванням і художньою силою її вірші стоять на рівні найкращих зразків світової поезії, розвиваючи традиції громадянської лірики Т. Г. Шевченка та І. Франка.
З 13 років багато працювала також у галузі перекладу. Перекладала твори М. В. Гоголя, І.С. Тургенєва, Г. Гейне, Г. Гауптмана, В. Гюго, Дж. Байрона, А. Міцкевича, М. Конопницької, С. Надсона,  М. Метерлінка, Гомера та інших. Зверталася і до прозових жанрів. В своїх оповіданнях реалістично змальовувала побут народу, соціальні суперечності, бездуховність пануючих класів. У 19 років написала для своїх молодих сестер «Стародавню історію східних слов’ян». В 1896-1913 роках працювала переважно в жанрі драматургії, написала понад 20 драматичних творів, які стали новим явищем в українській драматургії. У нетрадиційних образах і сюжетах, взятих із світової літератури, історії, міфології, вона виразила актуальні ідеологічні, філософські, морально-етичні проблеми сучасності, надала відомим світовим художнім образам нового тлумачення, збагативши цим не лише національну, а й світову літературу. Вершина її творчості -драма «Лісова пісня»,  в якій утверджуються високі почуття, перемога краси над бездуховністю. Філософсько-соціологічні і естетичні погляди              Лесі Українки відіграли значну роль у розвитку прогресивної суспільної думки в Україні.
Померла  Леся Українка 1 серпня 1913 року у м. Сурамі (Грузія), похована в Києві. В м. Новограді-Волинському, де  народилася поетеса, в   с. Колодяжному, де вона провела дитячі роки, та в Києві відкрито літературно-меморіальні музеї. Пам’ятники в Києві, Саскатуні (Канада), Сурамі. Встановлено  премію ім. Лесі Українки. ЇЇ ім’я носить Публічна бібліотека, Національний театр російської драми, площа і бульвар у Києві.

Українка Леся // Жінки України : біограф. енциклопед. слов. – К. : Фенікс, 2001. – С. 463 : портр.



Докладніше Ви зможете ознайомитися з життям та творчістю Лесі Українки в книгах, що знаходяться у фонді відділу:

Кармазіна, М. Леся Українка / Марія Кармазіна. – К. : Альтернативи, 2003. – 416 с. : іл.

Лариса Петрівна Косач-Квітка (Леся Українка) : біогр. матеріали. Спогади. Іконографія. – Нью-Йорк; К. : Факт, 2004. – 445 с. : іл.

Мірошніченко, Л. Над рукописами Лесі Українки : нариси з психології творчості та текстології / Лариса Мірошниченко. – К., 2001. – 264 с.

Панасенко, Т. Леся Українка / Т. Панасенко // Григорій Сковорода, Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка. – Луцьк, 2012. – С. 351-471.

Роздольська, І. Українка Леся / І. Роздольська // Довідник з історії України : А-Я. – К. : Генеза, 2001. –  С. 900-901.

Стрілецька, 15 (кол. 9) // Друг, О. Особняки Києва / Ольга Друг, Дмитро Малаков. – К. : КИЙ, 2004. – С 442-446 : портр., іл.

Леся Українка (1871-1913) – письменниця, перекладач, літературознавець, публіцист і громадський діяч // 100 найвідоміших українців. – 2-е вид. виправ. і доповн. -  М. : Вече; К. : Орфей, 2002. – С. 336- 341 : фото.

Леся Українка : сюжети з життя в ілюстраціях і документах : фотокнига. – К. : Спалах, 2011. – 108 с. : іл.

Немає коментарів:

Дописати коментар