середа, 2 грудня 2015 р.

ЯРОСЛАВ МУДРИЙ (бл. 978-2.2.1054) – володар Київської Русі (з нагоди 1530-річчя від заснування м. Києва)



2 декабря 1015




Киев получил своего мудрого правителя Ярослава
В этот день Ярослав Мудрый сел на  киевский престол.
За полгода до этого события в Берестове умер Владимир Святославович, так и не успев унять мятеж сына Святополка. В последние годы Владимир приблизил к себе одного из младших сыновей, князя Бориса, которому передал командование княжеской дружиной, что фактически и означало того признание того наследником Киева. Возможно, именно поэтому и восстал старший Святополк, ведь стол передавался по старшинству. Отец заключил того под арест.
Не порадовал выбор отца и Ярослава, который считал себя главным кандидатом на престол. Он был одного возраста со Святополком, но ведь тот – не родной сын Владимира. Дело в том, что у его деда, киевского князя Святослава Игоревича, кроме  Владимира, было еще два сына – Ярополк и Олег. По легендам, Владимир , мало того что был младшим, так еще и рожден рабыней княгини Ольги , ключницей Малушей,  а  воспитывал его брат Малуши – дядя Добрыня, которого отождествляют с былинным Добрыней Никитичем.  Святослав посадил  на  княжение в Киеве старшего Ярополка, Олегу отдал  древлянскую землю, а Владимиру Новгород. Но сразу после смерти отца, во время одной из стычек между старшими братьями под рухнувшим мостом погиб Олег. И Владимир, убив Ярополка, занял киевский престол. Женолюбивый язычник, он тогда взял в свой гарем и вдову Ярополка, бывшую монахиню-расстригу, которая была беременной. Она и родила сына Святополка, которого потом назовут Окаянным за убийство братьев Бориса и Глеба.
После смерти Владимира киевляне освободили из темницы Святополка и объявили его своим князем, но Ярослав начал борьбу с «братом», победил его и  занял Киев. Однако Святополк пришел отбить город с печенегами. Да еще  и пригласил помочь своего тестя – польского короля Болеслава Храброго. Тот  разбил войска Ярослава и вошел в Киев. Но вместо того, чтобы передать город мужу своей дочери, сам сел в нем!
Возмущенные  неистовствами его дружины, киевляне стали убивать поляков, и Болеслав убежал. А Святополк начал убивать «конкурентов».  Первым Бориса. Потом Глеба. Следующим должен был быть Ярослав. Понимая это, тот вернулся в Новгород и уже был готов бежать «за море», на родину жены Индигерды, в Швецию. Но новгородцы собрали деньги, вооружились сами, наняли варягов и пошли на Святополка. Их войска встретились на реке Альте в том самом месте, где смерть настигла Бориса. К вечеру стал одолевать Ярослав, и Святополк бежал, на него  напала странная болезнь – он так ослаб, что не мог на коне сидеть, слуги несли его на носилках, а ему казалось, что за ним гонятся, и он заставлял их бежать быстрее. Похоже, что его отравили. Ну а Ярослав таки занял Киев.

Київ отримав свого мудрого правителя Ярослава
У цей день Ярослав Мудрий сів на київський престол.
За півроку до цієї події в Берестові помер Володимир Святославович, так і не встигнувши вгамувати заколот сина Святополка. В останні роки Володимир наблизив до себе одного з молодших синів, князя Бориса, якому передав командування князівською дружиною, що фактично і означало визнання того спадкоємцем Києва. Можливо, саме тому і повстав старший Святополк, адже стіл передавався по старшинству. Батько посадив того під арешт.

Не порадував вибір батька і Ярослава, який вважав себе головним кандидатом на престол. Він був одного віку зі Святополком, але ж той - не рідний син Володимира. Справа в тому, що у його діда, київського князя Святослава Ігоревича, крім Володимира, було ще два сини - Ярополк і Олег. За легендами, Володимир, мало того що був молодшим, так ще й народжений рабинею княгині Ольги, ключницею Малушею, а виховував його брат Малуші -

дядько Добриня, якого ототожнюють з билинним Добринею Микитовичем.

Святослав посадив на князювання в Києві старшого Ярополка, Олегу віддав древлянску землю, а Володимиру Новгород. Але відразу після смерті батька, під час однієї з сутичок між старшими братами під завалами мосту загинув Олег. І Володимир, убивши Ярополка, зайняв київський престол.  
Жінколюбний  язичник, він тоді взяв у свій гарем і вдову Ярополка, колишню черницю - растригу, яка була вагітною.Вона й народила сина Святополка, якого потім назвуть Окаянним за вбивство братів Бориса і Гліба.
Після смерті Володимира кияни звільнили з темниці Святополка і оголосили його своїм князем, але Ярослав почав боротьбу з «братом», переміг його і зайняв Київ. Однак Святополк прийшов відбити місто з печенігами. Та ще й запросив допомогти свого тестя - польського короля Болеслава Хороброго.
Той розбив війська Ярослава і увійшов до Києва. Але замість того, щоб передати місто чоловікові своєї дочки, сам сів у ньому!

Обурені шаленством його дружини, кияни стали вбивати поляків, і Болеслав втік. А Святополк почав вбивати «конкурентів». Першим Бориса. Потім Гліба.   
Наступним мав бути Ярослав. Розуміючи це, той повернувся до Новгорода і вже був готовий бігти «за море», на батьківщину дружини Індігерди, до Швеції.
Але новгородці зібрали гроші, озброїлися самі, найняли варягів і пішли на Святополка. Їх війська зустрілися на річці Альті в тому самому місці, де смерть наздогнала Бориса.

До вечора став долати Ярослав, і Святополк утік, на нього напала дивна 
хвороба - він так ослаб, що не міг на коні сидіти, слуги несли його на ношах,

а йому здавалося, що за ним женуться, і він примушував їх бігти швидше. 
Схоже, що його отруїли. Ну а Ярослав таки зайняв Київ.
Сегодня. – 2015. – 26 нояб. – С. 38 : фото.

Потужні політичні новації князя Володимира потребували поглиблення реформ суспільного життя, подальшого зміцнення єдності й могутності Давньоруської держави. Вирішення цих завдань пов’язане з ім’ям великого князя київського Ярослава. Як зазначає літопис, Володимир зорав, Ярослав засіяв, а ми (тобто наступне покоління) збираємо плоди. В чому ж полягає «засів» Ярослава, що ми знаємо про великого князя?
Давні джерела повідомляють про народження Ярослава під 978 р. Його матір’ю була полоцька княжна Рогнеда. Як і батько, він у юному віці дістав у володіння Новгородську землю. 1019 р., посівши після запеклої міжусобної боротьби  великокнязівський престол, Ярослав енергійно продовжував розпочаті князем Володимиром реформи.
У роки правління Ярослава (1019-1054) Київська Русь сягнула апогею свого розвитку. Великий князь продовжив розширення й зміцнення кордонів Русі: він відвоював на заході землі, завойовані поляками в період внутрішньої  смути, підкорив західний берег Чудського озера, де було засновано місто Юр’єв (нині м. Тарту). Ярослав постійно зміцнював рубежі молодої держави, рішуче протистояв печенігам. 1036 р. руське військо під Києвом остаточно розбило печенізькі орди, після чого вони більше не загрожували Русі.
Важливу роль у зміцненні держави відіграло зведення Ярославом загальноприйнятих на той час законів до єдиної цілісної системи. Великою заслугою князя стало створення першого письмового зводу законів «Руська правда». Цей правовий кодекс закріплював основні юридичні норми раньофеодальної епохи. Багато зусиль доклав великий князь і у справі розвитку торгівлі, створення фінансової системи країни.
Продовжуючи адміністративну реформу князя Володимира, Ярослав розділив землі між синами, ввівши принцип старшинства в успадкуванні. Тільки-но в одному з князівств звільнявся престол, кожен брат, за задумом батька, підіймався на щабель вище, доки за чергою не досягав вершини системи – великокнязівської влади. Надаючи в такий спосіб усім синам можливість правити в Києві, Ярослав сподівався уникнути внутрішніх конфліктів і зберегти цілісність держави.
Велике значення мало зусилля Ярослава, спрямованя на зміцнення престижу, централізуючого значення Києва. За великого князя «град Ярослава» всемеро перевищів територію «града Володимира». Київ першої половини ХІ ст. - місто з величними храмами, чудовими князівськими палацами, боярськими хоромами, добротними будинками городян, могутніми оборонними спорудами. Не випадково західний хроніст Адам з Бремена називав столицю Русі «окрасою Сходу» й «суперником Константинополя». Справді, якщо візантійська столиця відома своїм храмом Святої Софії, то за Ярослава Софійський собор був споруджений і в Києві; оборонні укріплення обох міст мали парадні Золоті ворота. І це швидше свідчення реального суперництва Києва з Константинополем, ніж просто наслідування, дотримування візантійських зразків.
З ім’ям Ярослава пов’язані злет давньоруської культури, піднесення ролі освіти й розвитку літописання, зростання загальної культури людності Русі. У Софійському соборі Ярослав заснував не тільки першу на Русі бібліотеку, а й одну з найперших шкіл.
Усі європейські держави ХІ ст. прагнули встановити дружні відносини з Київською Руссю. У часи середньовіччя ознакою могутності правлячого роду була готовність інших правлячих династій встановити з ним шлюбні зв’язки, які відігравали велику роль у зміцненні політичних, економічних та культурних контактів між державами. За цією міркою престиж великого князя Ярослава був надзвичайно високий. Сам він одружився з дочкою короля Швеції Олафа - Інгігердою, його сестра була королевою Польщі, дочка Єлизавета була в шлюбі з норвезьким королем Гаральдом Суворим, друга дочка - Анна -була одружена з французьким королем Генріхом І, третя дочка - Анастасія - була дружиною угорського короля Андраша; син одружився з сестрою короля Польщі, онук - з дочкою польського короля, онука - з німецьким королем.
Усе це ще раз засвідчує високий міжнародний авторитет Київської Русі як передової й могутньої держави, що утвердилася на очах здивованої Європи впродовж життя двох поколінь. Велич справ Ярослава, який підніс Давньоруську державу до рівня усього цивілізованого світу, дала можливість майбутнім поколінням навіки закарбувати його ім’я в пам’яті народній і наректи князя Мудрим.
Помер у Вишгороді 1054 р. Похований у Софійському соборі в Києві.

Ярослав Мудрий // Видатні постаті в історії України ІХ - ХІХ ст. : короткі біограф. нариси. Історичні та художні портрети / Гусєв, В.І. ... [та ін.]. - К. : Вища шк. - 2002. - С. 29-31 : портр.


Детальніше про Ярослава Мудруго можна дізнатися з таких джерел, які знаходяться у відділі:

Бібліотека Ярослава Мудрого // Толочко, П.П. Від Русі до України : вибрані науково-популярні, критичні та публіцистичні пр. / П.П. Толочко. - К. : Абрис, 1997. - С. 100-106.

Брайчевський, М. Ярослав Мудрий // Історичний календар 2002 /           М. Брайчевський. - 2002. - Вип.8. - С. 238-242 : портр., фото.

Володар  Київської Русі : до 1025-річчя від дня народження Ярослава Мудрого (978 /?/ -1054) // Календар знаменних та пам’ятних дат 2003. -    2002. - кв. І. - С. 89-94 : фото.


Київський князь Ярослав Мудрий //  Костомаров, М.І. Історичні постаті / М.І. Костомаров. - Д. : Січ, 2008. - С. 10-23.

Князь Ярослав Мудрий (бл. 978-1054 рр.) // Сто видатних українців. -К. : Арій, 2006. -С. 24-27 : портр.

 Князь Ярослав Мудрый // 99 великих киевлян. - К., 2009. - С. 22-24 : портр.

Ярослав Мудрий // Шаров, І. 100 видатних імен України / Ігор Шаров. -  К. : Альтернативи, 1999. - С. 484-489 : портр.

Підкова, І. Ярослав Мудрий //  Довідник з історії України : А-Я /               І. Підкова. - К. : Генеза, 2001. - С. 1128.

Розділ VI. Київ у часи Ярослава (1019-1054) // Іванцов, І.О. Стародавній Київ / І.О. Іванцов. - К. : Фенікс, 2003. - С. 159-206 : фото., схеми, плани.

Толочко, П. Ярослав Мудрий / П. Толочко. -  К. : Альтернативи, 2002. -271 с. : іл.

ПЕРІОДИЧНІ ВИДАННЯ

Бузина, О. Кровавый библиотекарь князь Ярослав Мудрый : один из самых коварных и беспринципных правителей Киевской Руси до сих пор пользуется незаслуженной репутацией безобидного мудреца и человека высокой культуры / Олесь Бузина // Сегодня. - 2011. - 24 дек. (№ 290). -        С. 12 -13 : ил.

Дудник, И. Самый загадочный Киевский князь : как выглядел и чем запомнился Ярослав Мудрый / Игорь Дудник // Газета по-киевски. - 2010. -
 5 авг. (№ 145). - С. 14-15 : ил.

Ярослав Мудрий - політик правди і науки // Хрещатик. - 2008. -
21 жовт. (№ 191). - С. 14 : іл.


Фомин, А. Ярослав Мудрый увел невесту у норвежского короля / Александр Фомин // Вечерние Вести. - 2008. - 25 окт. (№ 201). - С. 14 : ил., фото.

 
http://uk.wikipedia.org
 

Вшанування пам'яті

 
Портрет Ярослава Мудрого зображено на банкноті номіналом 2 гривні.
 


Ярослав Мудрий на банкноті 2 гривні зразка 1992 р.



 


Ярослав Мудрий на банкноті 2 гривні зразка 2004 р.



 
      Указом Президента України від 23 серпня 1995 року для нагородження громадян за видатні особисті заслуги перед українською державою в галузі державного будівництва, зміцнення міжнародного авторитету України, розвитку економіки, науки, освіти, культури, мистецтва, охорони здоров'я, за благодійну, гуманістичну та громадську діяльність засновано Орден князя Ярослава Мудрого І, ІІ, ІІІ, IV і V ступеня.
 
9 травня 2004 року Священний Синод Української православної церкви (Московський патріархат) у зв'язку з 950-ю річницею з дня смерті, благословив внести в святці УПЦ та встановити день пам'яті св'ятому благовірному великому князю Київському Ярославу Мудрому в день його упокоєння 4 березня (20 лютого за старим стилем). При цьому було підтверджено, що згідно із традицією, що склалася, він почитається, як небесний покровитель державних діячів, юристів, прокурорів, будівничих храмів, бібліотекарів, наукових працівників, вчителів та студентів.
 
   Ярослав Мудрий посів перше місце за результатами відкритого телефонного голосування в телепроекті каналу «Інтер» «Великі українці», що проводилося з 16 листопада 2007 до 16 травня 2008 року.
   Помісний Собор 2008 року Української православної церкви (Київський Патріархат) у зв'язку з 1020-літтям Хрещення Київської Руси-України, благословив приєднати благовірного великого князя Київського Ярослава Мудрого до лику святих для загального церковного шанування і занести його ім'я у православний церковний календар. Чесні останки благовірного князя Ярослава вважати святими мощами віддавати їм належне шанування. Благословити будівництво храмів на честь благовірного великого князя Київського Ярослава Мудрого. Пам'ять благовірного великого князя Київського Ярослава Мудрого святкувати 4 березня (20 лютого), в день його упокоєння.

 
http://wek.kiev.ua/uk

На честь Ярослава Мудрого в Києві названо:

1838 року вулицю Ярославську, 1869 - вулицю Ярославів Вал, 1955 - Ярославський провулок




 Пам'ятник Ярославу Мудрому.
 Автором ескізу монумента Ярославу Мудрому виступив відомий скульптор, кінорежисер й драматург Іван Кавалерідзе. Роботами зі зведення пам'ятника Ярославу Мудрому займалися скульптор Володимир Чепелик та архітектор Микола Кислий.
Урочисте відкриття бронзового пам'ятника Ярославу Мудрому відбулося у 1997 році.

Немає коментарів:

Дописати коментар