Біографія
Я кажу спасибі долі і далекій тій весні,
Що судилось на Подолі народитися мені...
Далекого 1941 року військовий лікар пані Раїса (1903 р. н., полковник медичної служби) врятувала Євгена Івановича Рибчинського (1911 р. н.).
Через три роки відбулася їх випадкова зустріч. А 22 травня 1945 року у Києві на Подолі у них народився Юрій Рибчинський — український поет, драматург, сценарист, заслужений діяч мистецтв України, один із основоположників сучасної української естрадної пісні (сам поет називає себе «дитям Перемоги»).
У часи дитинства Юрія Поділ скидався на маленьке село, а у господарстві Рибчинських були і корова, і свині, і кури, і гуси, і обов'язково пестували квітник.
Малий Юрко ходив у садок, навчався в художній школі, впродовж десяти років (починаючи з 1958 року) стрибав з жердиною і дотепер є уболівальником «Динамо». З дитячих літ Юрій був імпульсивним, не знав, що може витворити наступної хвилини, його вчинки були неординарними.
У восьмому класі, попри захоплення живописом, спортом та театром, зацікавився Юрій Рибчинський і літературною творчістю та написав свій перший вірш.
Взагалі перші поетичні спроби Юрія були для батьків несподіваними, адже чоловіки з родини Рибчинських мали схильність до малювання, а батько сподівався, що син піде по його — фінансовій — лінії.
Приблизно в цей час юний поет познайомився з Лесем Танюком (який навчив Юрія азів поетичної майстерності, по-справжньому відкрив українську культуру — справжнього Тичину, справжнього Блакитного — та засвітив імена Миколи Зерова, Євгена Плужника...) і з Євгеном Євтушенком (котрий став першим серйозним критиком і порадником поета).
Вірші дев'ятикласника Юрія друкувалися в республіканській пресі. Згодом «Пионерская правда» і «Комсомолка» також друкували вірші поета.
Вже тоді у своєму щоденнику поет записав: «Я не хочу жить в стране, которую построили Ленин и Сталин, я не хочу жить в стране, где столица находится за пределами моего государства, я хочу жить в стране, которая будет называться Украина»...
Після закінчення школи Юрій Рибчинський вступив до Київського університету імені Тараса Шевченка, де вперше спробував написати текст для пісні попри те, що про кар'єру поета-пісняра і не думав.
Якось викладачка вузу Асовецька показала Юрію гороскопи, складені Крафтом, де було написано, що хлопчик, який народився 22 травня 1945 року, все життя займатиметься музикою — тоді з цього Рибчинський тільки посміявся.
Згодом свої поезії поет друкує в періодичних виданнях. Твори вісімнадцятирічного Юрія Рибчинського з'явилися в популярному журналі «Юність» та газеті «Комсомольская правда». Відтоді ім'я Рибчинського стало відомим далеко за межами України.
1964 року помирає мати поета. Саме тоді в творчості Юрія стався перелом — все наносне відлетіло, і поет знайшов себе — свій напрям, свій словник, свою образну систему.
А далі по закінченні університету (1967 рік) була армія, де поет-пісняр Юрій Рибчинський та композитор Ігор Поклад опинилися в одному армійському ансамблі. Тоді і написали свою першу пісню «Глаза на песке», яку віддали популярній радянській співачці Тамарі Міансаровій…
1971 року на Буковині поет познайомився з Володею Івасюком (обидва прагнули піднести українську естрадну пісню на якісно новий рівень, відступивши від панівних слізливості, сентиментальності й вузько сільської психології, але залишаючись у річищі кращих зразків народної пісні). Разом вони написали дві пісні «Кленовий вогонь» та «У долі своя весна». Юрій Рибчинський присвятив Івасюку кілька віршів — «Минає день, минає ніч» (разом з Миколою Мозговим), «Скрипка грає» (з Ігорем Покладом), реквієм «Пісня пам'яті» (з Геннадієм Татарченком). А на концерті до 55-річчя Івасюка поет прочитав свій вірш «Я — велетень з блакитними очима».
У дні путчу в 1991 році на радіостанції «Эхо Москвы» (яка єдина пішла в підпілля і через гучномовці на всю Москву говорила правду) щогодини в ефірі лунала пісня «Свобода» з рок-опери «Біла ворона» у виконані Гвердцителі.
Перший диск поета з кращими піснями українською та російською мовами вийшов 1994 року в Москві, однак тираж до України не дійшов.
З роками зростали популярність й авторитет Юрія Рибчинського, розширювалося коло композиторів, з якими він працював. Загалом їх понад 150!
Щороку розширювалося коло молодих композиторів, і нині є співпраця з тими, кому 22-25. Паралельно поет працює і з ветеранами. Отже, одночасно працює мінімум з 10-15 композиторами.
Юрій Рибчинський також наділений талантом відкривати нові імена. Пісень, музичних номерів зі спектаклів, кінофільмів, мюзиклів, рок-опер разом є понад 3000, усі вони популярні, а кожна десята пісня — шлягер!
Юрій Рибчинський — людина, що протистоїть смисловій нісенітниці, котра бур'яном буяє в текстах багатьох сучасних пісень. Поет намагається концентрувати увагу на позитивах, в першу чергу його цікавлять якісь нові напрями — коли молоді люди роблять те, чого ще не робили, і до того ж цікаво.
Його вірші «Шлях до Тараса», «Мова, наша мова», «Стара актриса» вивчають школярі в школах.
З більшістю пісень поета, які стали популярними, пов'язана якась історія, емоційний стан, певний відрізок його життя. На його піснях «Дикi гуси», «Тече вода», «Кленовий вогонь», «Зелен клен», «Минає день», «Белая ворона», «Виват, король!»... виросло не одне покоління слухачів.
Безперечно, добре запам'яталися поету перемоги на міжнародних конкурсах виконавців, що співали його пісні: Софія Ротару перемогла з піснею «У долі своя весна» в Сопоті, Наталя Могилевська — з піснею «Єрусалим» на «Слов'янському базарі» у Вітебську...
Серед виконавців до вподоби поету є Джонс, Карел Готт, Енгельгердт Хампердінк, Софія Ротару, Земфіра, «Пэсняры»... Талановитими виконавцями української естради вважає Катю Бужинську, Наталю Бучинську, Руслану, Вікторію Васалаті, Василя Зінкевича, Іво Бобула, Віктора Павліка, Олександра Пономарьова.
Улюблене місце поета — Петровська алея біля стадіону «Динамо», своїм серцем прикипів до парків — імені Шевченка і Ватутіна, а без Дніпра не мислить свого життя, тим паче, що його дід Іван був капітаном корабля ще з дореволюційних часів. Дніпро для поета не просто річка, це — рідне середовище, символ долі.
Його дім не можна уявити без книг (найбільшим скарбом для поета є бібліотека, яку започаткував батько, надає перевагу Лорці, Плужнику, Антоничу, Маяковському, Цветаєвій, Костенко...), тварин (з дружиною Олександрою дуже люблять котів, собак, птахів; були в них і пудель, і дратхаар, і кавказька вівчарка), квітів, друзів (домівка мусить мати добру енергетику завдяки друзям) та музики (вдома дуже часто лунає класика — Бах, Моцарт, Верді, Россіні, Чайковський).
Поет працює з молодшими композиторами-співавторами і виконавцями, а отже не відчуває, скільки йому насправді років. У роботі поет завжди намагається бути неформатним і неформальним, та дуже прискіпливим, інколи змушує свого співавтора писати 20-30 варіантів, але й собі не попускає — шліфує вірш доти, доки не переконається, що цей варіант має право на життя. Справу робить, по-перше, без компліментарності і, по-друге, завжди оглядаючись на те, що вже зроблено — задля того, щоб не тільки не збивати планку, а й піднімати її щонайвище. Формулою справжньої поезії для поета є містика, релігія і обов'язково елемент таємниці.
Юрій Рибчинський: «Якщо тобі Господь дав якийсь талант — значить, ти вибраний. І якщо ти розпорядишся цим Божим даром заради грошей, квартири, влади, то кара буде серйозною. Мені хотілось би навіть в день своєї смерті написати якийсь твір, а не вмерти міністром чи президентом. Я не для того живу!»
Нагороди та відзнаки
Звання Герой України з врученням ордена Держави (22 серпня 2020) — за визначні особисті заслуги у збагаченні української культури та мистецтва, формуванні національної ідентичності, багаторічну плідну творчу діяльність.
Орден князя Ярослава Мудрого V ст. (21 травня 2015) — за визначний особистий внесок у розвиток національної культури, збагачення вітчизняного пісенного мистецтва, багаторічну плідну творчу діяльність.
Народний артист України (25 травня 2000) — за вагомий особистий внесок у розвиток української культури і мистецтва, багаторічну плідну творчу діяльність.
Заслужений діяч мистецтв України (29 червня 1995) — за особистий внесок у збагачення національної мистецької спадщини, високий професіоналізм.
Відзнака президента України «Національна легенда України» (20 серпня 2021) — за визначні особисті заслуги у становленні незалежної України і зміцненні її державності, вагомий внесок у розвиток національного мистецтва, спорту, багаторічну плідну професійну діяльність.
Лавреат Всесоюзних конкурсів «Краща пісня року» (1972, 1974, 1976, 1978-80, 1983, 1987-89).
Шановні користувачі!
Пропонуємо вам джерела із зазначеної тематики, що знаходяться в електронному каталозі Публічної бібліотеки ім. Лесі Українки:
Рибчинський, Ю. Є. П’єси. Поезії. Пісні / Юрій Рибчинський. - Харків : Фоліо, 2018. - 428 с.
Статті
Чужинова, І. Воїни світла / Ірина Чужинова // Український театр. - 2016. - № 2. - С. 10-13 : іл.
Інтернет-ресурси
https://www.pisni.org.ua/persons/105.html
https://www.rbc.ua/rus/styler/k-sogodni-viglyadae-yuriy-ribchinskiy-legendarniy-1729000924.html
https://www.ukrlib.com.ua/bio/printit.php?tid=27782
https://24tv.ua/show24/yuriy-ribchinskiy-biografiya-tvorchist-politika-osobiste-zhittya_n2694413