КИЯНИ: ВІД А ДО Я: СТЕПАН ІВАНОВИЧ ПОНОМАРЬОВ

четвер, 10 серпня 2023 р.

СТЕПАН ІВАНОВИЧ ПОНОМАРЬОВ - ДО 195-РІЧЧЯ З ДНЯ НАРОДЖЕННЯ

Пономарьов С. І.

Степан Іванович Пономарьов (псевд.: Граф бібліо, Книжник, Одинокий, Залізняк, Українець, Бувший Полтавець, Тарасій Звонков, Земляк з-під Глухова, Старожил, Старий вчитель та ін.) — бібліограф, філолог, літературознавець, історик-краєзнавець, популяризатор наук, бібліофіл, добродійник.

Його дід був родом із Тульської губернії. У другій половині XVIII століття переїхав на Україну і, одружившись, оселився в Конотопі. Тут він почав торгувати залізом, за що його прозвали Залізняком. Він мав двох синів — Івана (1787-1840) та Степана.

Іван Пономарьов протягом 20 років (1809-1830) перебував на різних виборних Конотопських посадах: гласним (1809-1812), ратманом Конотопської головної ратуші (1812-1818), міським головою (1818-1830). Від його другого шлюбу — на Марії Порохонській з українського шляхетського роду — 3(15) серпня 1828 року народився син Степан.

Степан Пономарьов із дитинства мав сильний потяг до книжок і бібліотек. Початкову освіту здобув у місцевій церковно-приходській школі. Надалі навчався в Конотопському повітовому дворянському училищі (1841), Ніжинській класичній гімназії при місцевому юридичному ліцеї князя Безбородька (1841-1846), яку закінчив із срібною медаллю, на історико-філологічному факультеті Київського університету Св. Володимира (1848-1852). Друкуватися почав ще студентом (з 1850 р.) в «Киевских губернских ведомостях», «Трудах Киевской духовной академии», «Москвитянине» та в інших виданнях.

Не знайшовши роботи в Києві, пов’язаний з книжками і наукою, Степан Пономарьов улітку 1853 року перебрався до Москви, потім до Санкт-Петербурга, де активно відвідував місцеві бібліотеки, безуспішно намагаючись працевлаштуватися до них. У Москві працював позаштатним доглядачем учнів в 4-й гімназії та приватним вчителем. Підготував свою першу ґрунтовну наукову працю — дисертацію на тему «Исследования о русской журналистике» (1853), за яку отримав від Київського університету ступінь кандидата історико-філологічного факультету.

У 1855 році Степан Пономарьов за сімейними обставинами повернувся до Конотопа. Надалі займався педагогічною діяльністю, викладав російську мову та словесність, географію, історію у навчальних закладах Полтави — жіночій гімназії та Петровському полтавському кадетському корпусі.

У Полтаві створив навчальні посібники «Записки по теории поэзии» та «Записки по теории прозы».

Там розпочав науково-бібліографічну діяльність. Одна з перших його праць — «Разбор сочинения преосвященного Филарета Черниговского «Обзор русской духовной литературы»», — видрукована у харківському журналі «Духовный вестник» у 1862 році, привернула увагу наукових кіл Російської імперії.

У січні 1868 року після тяжкої хвороби, помітно втративши зір і майже повністю слух, за станом здоров’я С. Пономарьов залишив педагогічну роботу та оселився в Києві, де перебував до весни 1872 року. Тут він у 1871-1872 роках уклав і видав у Санкт-Петербурзі бібліографію праць М. Максимовича, з яким тривалий час підтримував дружні стосунки. Біографічний та історико-літературний нарис про М. Максимовича вміщує з максимальною повнотою бібліографічну спадщину вченого-енциклопедиста. С. Пономарьов й надалі неодноразово звертався до бібліографування життєвого та творчого шляху першого ректора Київського університету, використовуючи різноманітні видання, передусім київську періодику.

Як глибоко віруюча людина здійснив паломництво на Афон та до Палестини (1872-1874). Під час подорожі уклав каталог бібліотеки в монастирі Русіка на Атобі, створив каталоги консульської бібліотеки і бібліотеки Духовної місії в Єрусалимі, збирав матеріал для унікального бібліографічного дослідження «Иерусалим и Палестина в русской литературе, науке, живописи и переводах» (1877). Після повернення в Україну (серпень 1874 року) остаточно оселився в Конотопі і повністю присвятив себе літературній і бібліографічній праці.

Степан Пономарьов відомий як надзвичайно плідний автор і редактор. У його доробку понад 700 праць, серед яких наукові розвідки, літературні дослідження, фундаментальні бібліографічні покажчики, поетичні твори, численні публікації на сторінках періодичних видань. Він співпрацював із понад 50 виданнями, зокрема, із журналами «Отечественные записки», «Современник», «Записки Императорской Академии наук», «Исторический вестник», «Русская старина», «Новь» та ін. В «Киевской старине» ним опубліковані статті «Альбом М. А. Максимовича», «Рукописи Румянцевского Музеума по истории Киева», «Старинные вирши на малороссийском языке», «Письма Гоголя к В. Тарнавскому», «Письма к Максимовичу от С. Аксакова, Чижова, Мерзлякова, кн. Одоевского и других с примечаниями», «Письма М. Максимовича к Т. Шевченку», «К литературной деятельности Ф. Лебединцева», «Киевская поэзия за 50 лет назад» та багато ін.

Більшість публікацій С. Пономарьова так чи інакше стосувалися історії України та українознавчої проблематики. Друкуючи російською мовою численні праці, пов’язані з Україною, С. Пономарьов таким чином обходив утиски цензури і поширював у суспільстві знання з українознавства та про плеяду видатних українців, популяризував здобутки української культури, літератури, науки. Значну частину своїх статей друкував під псевдонімами і криптонімами, яких загалом виявлено понад 40.

Активно співпрацював з бібліотеками. У 1876-1877 роках на прохання керівників Ніжинського історико-філологічного інституту князя Безбородька (нині — Ніжинський державний педагогічний університет імені Миколи Гоголя) упорядкував придбану для книгозбірні інституту (нині — Бібліотека імені академіка М. О. Лавровського Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя) велику приватну бібліотеку професора Московського університету академіка С. Шевирьова та уклав її систематизований рукописний інвентар і картковий каталог. У 1880-1881 роках брав участь у складанні друкованого каталогу Київської російської публічної бібліотеки (нині — Національна бібліотека України імені Ярослава Мудрого), що стало можливим завдяки плідній співпраці вченого з досвідченим працівником, а згодом і керівником книгозбірні С. Ярославським. На прохання історика церкви, славіста проф. І. Малишевського склав проєкт інструкції для керівника бібліотеки Київської духовної академії.

Багаторічні біографічні і бібліографічні пошуки дали змогу вченому підготувати і опублікувати низку праць про видатних учених і письменників, зокрема, літературно-бібліографічні нариси, присвячені М. Карамзіну, М. Ломоносову, А. Міцкевичу, М. Гоголю, О. Грибоєдову, П. Вяземському, Л. Боровиковському, О. Лазаревському та іншим діячам (частину — у співпраці з відомими російськими бібліографами і вченими Я. Гротом, M. Лісовським, В. Межовим та ін.). Значну увагу приділяв популяризації творчості Т. Шевченка. Зокрема, у журналі «Новое время» опублікував літературно-бібліографічну розвідку про «Кобзар» (за підписом Тарасій Звонков); в «Киевской старине» оприлюднив розшукані ним особисто вісім листів Шевченка, адресованих родині Тарновських та актору С. Артемовському. Брав активну участь у редагуванні 3-томного видання творів (вийшло з друку у 1870-1876 рр.) М. Максимовича.

На прохання Г. Буткевич. рідної сестри М. Некрасова, здійснив укладання і редагування першого посмертного чотиритомного повного зібрання його поезій (Санкт-Петербург, 1879), до якого додав бібліографічний покажчик. Започаткував популярні літературні календарі у виданнях О. Суворіна.

Пономарьов С. І.

Помітне місце в діяльності С. Пономарьова посідала й релігійно-духовна творчість, зокрема поетична. Мав значні напрацювання з бібліографічного релігієзнавства. Уклав бібліографічні посібники праць митрополита Київського і Галицького Євгенія (Є. Болховітінова) та архієпископа Чернігівського і Ніжинського Філарета (Д. Гумілевського).

Крім галузі персональної бібліографії, приділяв увагу й краєзнавчим студіям та їх бібліографічному забезпеченню. Упорядковував словник видатних осіб — уродженців Київської, Полтавської, Чернігівської, Подільської та Волинської губерній. Повністю словник опублікувати не вдалося. Вийшла друком лише його частина — «Земляки. Достопамятные уроженцы земли Черниговской» (1898). Ця праця стала першим біобібліографічним виданням про Чернігівщину. Працював над бібліографією окремих міст. На основі праці О. Востокова «Описание рукописей Румянцевского музеума» підготував перелік творів, що стосуються Києва. Уклав альбом «Киев в русской поэзии» (1878).

Основна риса бібліографічних та інших праць С. Пономарьова — надзвичайна точність і докладність наведених у них відомостей попри те, що багато з них готувалися в Конотопі, далеко від великих міст і бібліотек. Це було досягнуто й завдяки унікальній фотографічній пам’яті бібліографа, його копіткій роботі в бібліотеках столичних і губернських міст у 1850-1860-х роках, ефективному використанню ресурсів власної книгозбірні, що створювалась С. Пономарьовим протягом всього дорослого життя шляхом відмови собі в усьому іншому. До вченого як висококваліфікованого бібліографа з надзвичайною ерудицією знавця книг постійно зверталися за бібліографічною інформацією та консультаціями представники великих бібліотек із Санкт-Петербурга, Москви, Києва, інших губернських міст, вчені, письменники, діячі книги.

Свою унікальну бібліотеку, в якій налічувалося майже 15 тис. томів, у тому числі, й численні бібліографічні раритети, дбайливо переплетені підшивки газет ХІХ століття, вчений пожертвував Конотопському земству для залучення до книжкових багатств всіх охочих мешканців міста. Проте ще за життя С. Пономарьова через нерозуміння малоосвіченими земськими урядовцями цінності цієї книгозбірні вона була розпорошена між чоловічою та жіночою гімназіями, дещо передано у в’язницю, багато видань розкрадено і розпродано. Частина цієї бібліотеки (625 книжок), що вціліли у важкі 1910-1920-ті і пізніші роки, нині зберігається у фондосховищі Конотопського міського краєзнавчого музею ім. О. М. Лазаревського, до створення якого у вересні 1900 року С. Пономарьов також доклав свою працю і кошти, ставши його співзасновником.

За заслуги в науці Степан Іванович Пономарьов був обраний членом-кореспондентом ІІ відділення Імператорської Санкт-Петербурзької Академії наук, почесним членом Імператорського православного палестинського товариства. Двічі нагороджений академічною золотою Уваровською медаллю (1890, 1899).

Помер Степан Іванович Пономарьов 31 жовтня [13 листопада] 1913 року. Був похований на цвинтарі парафіяльної церкви Успіння Пресвятої Богородиці в Конотопі. Могилу С. Пономарьова було знищено разом з церквою в 1930-і роки.

У радянські часи постать С. Пономарьова та його науковий, бібліографічний доробок фактично замовчувалися. Зі здобуттям Україною незалежності наукову спадщину С. Пономарьова досліджували В. Авдеєнко, М. Геращенко, В. Дудко, Ж. Іванова, Л. Коцирій, Б. Круглов, Н. Стронська, В. Шендеровський та ін.

Рішенням 28-ї сесії Конотопської міської ради 5-го скликання від 25 червня 2008 р. ім’я С. Пономарьова присвоєно Конотопській центральній міській бібліотеці. На її будівлі з нагоди 175-річчя від дня народження вченого і бібліографа у серпні 2003 року встановлено пам’ятну дошку.

Шановні користувачі!

Пропонуємо вам джерела із зазначеної тематики, що знаходяться в електронному каталозі Публічної бібліотеки ім. Лесі Українки:

Абдуллаєва, Н. Визначний бібліограф, літературознавець та книголюб С. Пономарьов / Н. Абдуллаєва // Бібліотечна планета. - 2014. - № 1. - С. 28-30.

Шендеровський, В. Видатний бібілограф другої половини ХIХ століття / Василь Шендеровський // Нехай не гасне світ науки. Кн. 2.. - К. : РАДА, 2006. - С. 229-235 : портр.

Статті

Бібліограф-ерудит : До 175-річчя від дня народження С.І.Пономарьова. // Знаменні дати: Календар-2003. - 2003. - С.156-159.

Іванова Ж. "Добре тому, хто добро робить..." : Пам'яті бібліографа С.І.Пономарьова. // Вітчизна. - 2003. - №7-8.-С.160-161.

Улюра, Г. "Наші письменниці" С.І. Пономарьова у вітчизняній фемінології ХІХ ст. / Ганна Улюра // Київська старовина. - 2006. - № 6. - С. 157-162.

Шендеровський, В. Видатний бібліограф другої половини ХІХ століття / Василь Шендеровський // Пам’ять століть. - 2007. - № 4-5. - С. 229-235.

Інтернет-ресурси

https://konotop-museum.in.ua/articles/knygy-biblioteky-s-i-ponomarova-z-fondovoyi-kolekcziyi

https://library.ndu.edu.ua/