четвер, 22 жовтня 2020 р.

БОРИС ІЛЛІЧ ОЛІЙНИК – поет, публіцист, літературознавець, журналіст, громадський і політичний діяч


Народився 22 жовтня 1935 року в с. Зачепилівка Новосанжарського району Полтавської області. Друкується з 1948 року. По закінченню факультету журналістики Київського університету (19531958 роки) працював в редакціях газети «Молодь України» та журналів «Ранок», «Дніпро», «Вітчизна». Із 1963 року – член Спілки письменників України. 19711974 роки – заступник голови правління Спілки письменників України, 19761991 роки – секретар правління Спілки письменників СРСР; секретар правління Спілки письменників України (19711973 роки та з 1976 року), секретар парткому Київської організації Спілки письменників України, член ЦК КПУ і ЦК КПРС. Депутат Верховної Ради УРСР 10-го і 11-го скликань: 19891991 роки – народний депутат СРСР, 1991 рік – радник Президента СРСР. Із 1987 року – голова Українського фонду культури, 19921994 роки – також головний науковий співробітник Інституту національних відносин і політології НАН України. Народний депутат України від КПУ 13-го (із 1994 року) та  14-го (із 1998 року) скликань; голова Комітету Верховної Ради України в закордонних справах і зв’язках із СНД (з липня 1998 року); член президії ЦК КПУ (з червня 1993 року), член Комісії з державних нагород України при Президентові України (із лютого 1997 року). Віце-президент Парламентської асамблеї Ради Європи (із лютого 1998 року). Голова Комітету з Національної премії України ім. Т. Шевченка.
Автор  понад 50-ти поетичних збірок, історико-літературних, критичних і публіцистичних праць. У своїй поетичній творчості Олійник порушує широкий спектр філософсько-моральних проблем, майстерно використовуючи різні віршовані розміри, психологічні тональності, довірливі інтонації, фольклорну притчевість, казково-фантастичну химерність, алегоричну та символічну образність (поеми «Дорога», «Доля», «Рух», «Урок», «У дзеркалі слова», «Поворотний круг», «Сиве сонце моє, пам’яті матері», «Трубить Трубіж» та інші).
На тексти Олійника створили низку пісень композитори О. Білаш, Л. Дичко, 
І. Карабіца, В. Кирейко, П. Майборода, В. Тилик та інші. Деякі твори та збірки Оліника перекладені російською та мовами інших народів СРСР і зарубіжних країн.
Лауреат Республіканської комсомольської  премії ім. М. Островського (за збірки «Б’ють у крицю ковалі», 1962 рік, та «Двадцятий вал», 1964 рік), Державної премії СРСР (за збірку «Стою на земле», 1975 рік),  Державної премії УРСР ім. Т. Шевченка (за збірки «Сива ластівка», «У дзеркалі слова», «Дума про місто», 1983 рік), Міжнародної премії ім. Г. Сковороди (1994 рік), премії ім. В. Сосюри (за збірку «Прости і одведи», 2008 рік), Всеюгославської премії «Рицарське перо» (1998 рік), імені М. Шолохова (2001 рік).
Нагороджений орденами СРСР, орденом князя Ярослава Мудрого 5-го (1995 рік) і 4-го ступенів (1999 рік), орденом  Пошани Міжнародної кадрової академії (2000 рік) та орденом «Честь, пошана, пам’ять» (2008 рік), «Нестора-Літописця» 1-го ступеня (2006 рік).
[Помер 30 квітня 2017 року, похований  на Байковому кладовищі].

Герасимова, Г. П. Олійник Борис Ілліч / Г. П. Герасимова // Енциклопедія історії України. Т. 7. Мл-О. – Київ : Наук. думка, 2010. – С. 587-588 : портр.


Гривінський, Р. Людина на тлі часу : сьогодні Борису Олійнику 80! / Роман Гривінський // День. – 2015. – 22 жовт. (№ 191). – С. 12 : фото.

Мирошниченко, В. "Искусство должно заткнуть жерла пушками" : известный украинский поэт рассказал "Сегодня", как в детстве фашисты пощадили его благодаря внешности, о чем мечтал, когда был студентом,
о командировках на ЧАЭС и Балканы и как встретил 80-летний юбилей : [интервью] / Владимир Мирошниченко // Сегодня. –  2015. –  
4 нояб. (№ 206). –  С. 19 : фото.

Борис Олійник. Формула вічної поезії // Бакуменко, О. Д. Доброзвучна Муза / Олександр Бакуменко. – Київ : Україна, 2016. –  С. 288-319 : портр. 
 
Олійник, Б. І. Основи : поезії, поеми / Борис Олійник. – Київ : Дніпро, 2015. –  694 с. : портр.