ХІМІЧ ЮРІЙ ІВАНОВИЧ – художник

Народився 12 квітня 1928 року у м. Кам’янець-Подільський. Закінчив Київський інженерно-будівельний інститут (1950 рік) та аспірантуру при Академії архітектури України (1954 рік). В 1954-1964 роках – старший художник відділу історії українського мистецтва Академії архітектури України, 1964-1986 роках – доцент, професор Київського інженерно-будівельного інституту, з 1986 року – професор Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури. Помер 24 липня 2003 року.

Автор близько100 творів (ілюстрації до альбомів, підручників, часописів), зокрема альбому «Пам’ятки архітектури України». Його творчості притаманна художня імпровізація.

Заслужений діяч мистецтв України (1991 рік). Член Спілки художників України (1962 рік) та Спілки архітекторів України (1955 рік). Почесний член Української академії архітектури (1997 рік).

Хіміч Юрій Іванович  //  Кияни : біограф. словник. – Київ : Фенікс, 2004. –

 С. 392 : портр.

МСТИСЛАВ - (Скрипник Степан Іванович) визначний український церковний діяч, патріарх Київський і Всієї України УАПЦ, патріарх Київський і всієї Руси-України УПЦ (КП)

МСТИСЛАВ -  (Скрипник Степан Іванович; 10 квітня 1898 рік – 11 червня 1993 рік) – перший патріарх Київський і всієї України, предстоятель Української православної церкви в Україні, США, країнах Західної Європи, Південної Америки, Австралії й Нової Зеландії. Племінник С. Петлюри по материнській лінії. Народився в м. Полтава. Середню світську освіту одержав у Полтаві, вищу – у Варшаві; духовну – у Варшавському університеті, богословський відділ (1925-1930 роки).

1918-1920 роках брав участь у боях на захист Української Народної Республіки від зовнішніх ворогів, був поранений. Після Першої світової війни розбудував кооперативний рух і українське шкільництво на окупованих Польщею українських землях Волині. 1930-1939 роках був послом (депутатом) польського сейму від  українського населення історичної Волині (нинішніх Рівненської, Волинської та північної частини Тернопільської областей). На ці роки припадають його енергійні заходи в польському сеймі на захист Української православної церкви (УПЦ), української мови; активна співпраця з єпископатом, духовенством УПЦ, зокрема з митрополитом Полікарпом (Сікорським). У роки Другої світової війни співпрацював з Холмською єпархією УПЦ. 1940 року овдовів. У Львові, за нез’ясованих обставин, була вбита його дружина Іванна.           С. Скрипник деякий час працював разом із письменником У. Самчуком у рівненській газеті «Волинь». 1942 році пострижений у ченці під чернечим ім’ям  Мстислав; відтак прийняв дияконські, священичі, а у травні 1942 року в Києві – єпископські освячення (хіротонію). Як єпископ Переяславський об’їхав багато регіонів Наддніпрянської і Східної України, розбудовуючи православні церковні парафії на засадах незалежної, автокефальної УПЦ. За проукраїнську церковну і державницьку діяльність окупаційні гітлерівські власті переслідували єпископа Мстислава і заарештували його. У Києві він перебував у камері смертників; але зусиллями єпископату і всієї спільноти УПЦ випущений на волю із забороною служити й проповідувати. З 1944 року – за кордоном: Польща, Німеччина, Швейцарія, Франція. 1947 року як єпископ Паризький УПЦ підвищений до сану архієпископа і направлений до Канади. 1950 року переїхав до США, співпрацював з предстоятелем УПЦ у США митрополитом Іваном (Теодоровичем), після смерті якого (1971 рік) обраний предстоятелем УПЦ у США, країнах Західної Європи, Південної Америки, Австралії і Нової Зеландії в сані митрополита. Видатним досягненням Мстислава у США була побудова духовного центру православних українців діаспори у м. Саут Бавнд Брук ( штат Нью-Джерсі): храм св. апостола Андрія, семінарія св. Софії, бібліотека, музей, консисторія, дім для пенсіонерів; спорудження там пам’ятників митрополитові В. Липківському і великій княгині київській Ользі, утворення цвинтаря-пантеону визначних українців. 5 червня 1990 року на помісному Всеукраїнському православному соборі в Києві митрополит Мстислав був обраний патріархом Київським і всієї України УАПЦ. Після проголошення Української православної церкви Київського патріархату (1992 рік) став патріархом цієї церкви. Об’єднав під одним управлінням УПЦ в Україні й українській діаспорі. За роки патріаршества (1990-1993 роки) Мстислав 7 разів на тривалі періоди відвідував Україну.

Помер у м. Грімсбі (провінція Онтаріо, Канада). Похований у крипті св. апостола Андрія в м. Саут Бавнд Брук.

Степовик, Д. В. Мстислав / Д. В. Скрипник //  Енциклопедія історії  України:  Т. 7. Мл-О. – Київ : Наукова думка, 2010. – С. 97 : фото.

Ткачук, А. П. Мстислав - Патріарх Київський і всієї України : історичний портрет / Андрій Ткачук, Іван Петрів. - Київ : Фотовідеосервіс, 1993. - 64 с. –    (Б-ка українця №3-6).

Вшанування пам'яті

На його честь названа вулиця  (вулиця в Солом'янському районі міста Києва, місцевість Солом'янка. Пролягає від площі Петра Кривоноса до вулиці Митрополита Василя Липківського);

Меморіальна дошка на фасаді Андріївської церкви.

ГОНЧАР ОЛЕСЬ (Олександр) ТЕРЕНТІЙОВИЧ – письменник літературознавець, громадський діяч, академік НАН України (1978 рік)

Народився 3 квітня 1918 року в с. Сухе на Полтавщині. Учасник Великої Вітчизняної війни. Закінчив Дніпропетровський університет (1946 рік). Був асистентом кафедри української літератури Дніпропетровського університету, аспірантом Інституту літератури АН УРСР, головним редактором журналу «Вітчизна», головою Спілки письменників України (1959-1971 роки). Помер 14 липня 1995 року.

Автор романів, повістей, оповідань, новел, досліджень з історії української літератури та сучасного літературного процесу.

Романи – трилогія «Прапороносці» (1946 рік), «Голубий Дунай»  (1947 рік), «Злата Прага» (1948 рік), «Таврія» (1952 рік), «Перекоп» (1957 рік), «Людина і зброя» (1960 рік), «Тронка» (1963 рік), «Собор» (1968 рік), «Циклон» (1970 рік), «Берег любові» (1976 рік), «Твоя зоря» (1980 рік).

Повісті – «Земля гуде» (1947 рік), «Микита Братусь» (1951 рік), «Щоб світився вогник» (1955 рік), «Бригантина» (1973 рік), кіноповість «Партизанська іскра» (1955 рік); збірка оповідань «Модри камінь» (1948 рік), «Південь» (1951 рік), «Чари-комиші» (1958 рік), «Маша з Верховини» (1959 рік); книга оповідань і повістей «Далекі вогнища» (1987 рік), збірка статей «Про наше письменство» (1972 рік), «Письменницькі роздуми» (1980 рік), збірка «Фронтові поезії» (1985 рік).

Почесна відзнака Президента України (1992 рік), Державна премія України ім. Т. Шевченка (1962 рік), Депутат Верховної Ради України 4-5 скликань. Державна премія СРСР (1948, 1949, 1982 роки), Ленінська премія (1964 рік), Герой Соціальної Праці (1978 рік). Ордени Леніна (три), Жовтневої Революції, Вітчизняної війни І ст., Слави ІІІ ст., Дружби народів, медалі «За відвагу» (три). Депутат Верховної Ради СРСР 6-11 скликань.

Юрченко, Ю. М. Гончар Олесь (Олександр) Терентійович / Ю. М. Юрченко  //  Кияни : біограф. словник. – Київ : Фенікс, 2004. – С. 93 : портр.

Вшанування пам'яті

На честь Олеся Гончара  в Києві названі :

          
Вулиця

                  Бібліотека № 155

       

Пам'ятник на розі вулиць В'ячеслава Липинського і М. Коцюбинського в парку ім. О. Гончара
         



 

Спеціалізована школа № 76

        
   

31 липня 2000 року Національним банком України у серії «Видатні особистості України» уведено в обіг пам'ятну монету «Олесь Гончар»

Меморіальна дошка О. Гончару на будинку письменників Роліт

Надгробок Олеся Гончара на Байковому цвинтарі в Києві

 

Бібліографія (джерела, що знаходяться у відділі):

Гончар, О. Т. Твори : в 12 т. Т.1, Прапороносці; Поезії; Коментарі / О.Т. Гончар. - Київ : Наукова думка, 2001. - 574 с. 

Гончар, О. Т. Твори : В 12 т. Т. 2 Земля гуде; Партизанська іскра; Микита Братусь; Щоб світився вогник; Оповідання з циклу "Південь"; Коментарі - Київ : Наукова думка, 2002. - 512 с. 

Гончар, О. Т. Твори : В 12 т. Т. 3 Таврія; Перекоп; Коментарі - Київ : Наукова думка, 2003. - 680 с. : портр.

Гончар, О. Т. Твори : В 12 т. / Упоряд. В.Г.Дончика Т. 4 Людина і зброя; Циклон; Коментарі - Київ : Наукова думка, 2004. - 617 с. : портр.

Гончар, О. Т. Твори : В 12 т. / Упоряд. та комент. С.А. Гальченка Т. 5 Тронка; Собор; Коментарі - Київ : Наукова думка, 2005. - 576 с. : портр.

Гончар, О. Т. Твори : в 12 т. Т. 6, Бригантина ; Берег любові ; Коментарі / Олесь Гончар. - К. : Наукова думка, 2008. - 438 с. : портр.

Гончар, О. Т. Твори : в 12 т. Т. 7, Твоя зоря; Далекі вогнища; Спогад про океан; Коментарі / Олесь Гончар. - Київ : Наукова думка, 2008. - 556 с. : портр. 

Гончар, О. Т. Твори : в 12 т. Т. 8. Мала проза; Коментарі / Олесь Гончар ; [ред. М.Г. Жулинський... та ін ; упоряд., комент. Н.Г. Баштової] ; Національна академія наук України ; Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка. - Київ : Наукова думка, 2009. - 495 с. : портр.

Гончар, О. Т. Твори : в 12 т. Т. 9, кн. 1. Публіцистика / Олесь Гончар ; [упоряд., післям. В.М. Галич ; комент. В.М. Галич, О.А. Галича] ; Національна академія наук України ; Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка. - Київ : Наукова думка, 2012. - 888 с. : портр.

Гончар, О. Т. Щоденники : у 3 т. Т. 1. 1943-1967 / Олесь Гончар ; упоряд., підгот. текстів, ілюстр. матеріалу та передм. В. Гончар. - Київ : Веселка, 2002. - 455 с. : іл., портр.

 Гончар, О. Т. Щоденники : у 3 т. Т. 2. 1968-1983/ Олесь Гончар ; упоряд., підгот. текстів, ілюстр. матеріалу В.Д. Гончар. - Київ : Веселка, 2003. - 607 с. : іл., портр.

Гончар, О. Т. Щоденники : у 3 т. Т. 3. 1984-1995 / Олесь Гончар ; упоряд., підгот. текстів, ілюстр. матеріалу В. Гончар. - Київ : Веселка, 2004. - 606 с. : іл., портр.

Грабовський, С. Олесь Гончар: людина, яка змогла стати вільною : до 20-річчя від дня смерті письменника / Сергій Грабовський // День. - 2015. - 10-11 лип.    (№ 120-121). - С. 8 : фото.

Романтичний реалізм автора «Прапороносців» : 100 років від дня народження Олеся Гончара / підготував Віктор Шпак // Урядовий кур’єр. – 2018. – 31 березня (№ 63). – С. 6 : портр.

100 лет назад родился Олесь Гончар : 3 апреля 1918 / подготовила Елена Гребенникова // Сегодня: киевский выпуск. - 2018. - 29 марта (№ 57). - С. 38 : фото.