четвер, 23 травня 2013 р.

ГОРОДЕЦЬКИЙ ВЛАДИСЛАВ ВЛАДИСЛАВОВИЧ - архітектор




Городецький В. В.  [Лешек Дезидерій Владислав Городецький] – архітектор. Народився 23 травня (4 червня) 1863 року в с. Шолудьки (тепер Вінницька обл.) в польській шляхетній родині. Закінчив з срібною медаллю Петербургську академію мистецтв (1890 рік). Будував у Києві, Умані, Черкасах, Євпаторії та інших містах. У Києві серед його робіт кінця ХІХ ст. особливою популярністю користувалися павільйони  сільськогосподарської та промислової виставок на Черепановій горі, корпуси Південно-Російського машинобудівного заводу по вул. Жилянській, меблевий магазин І. І. Кімера по вул. Миколаївській,13 (за радянських часів К. Маркса, тепер - Городецького), дохідні будинки по Великій Васильківській,25, Гоголівській,27 тощо. В 1899-1900 роках він споруджує караїмську кенасу (вул. Ярославів Вал,7), 1898-1909 роках - костьол св. Миколая (вул. Велика Васильківська,75) та 1897-1900 роках -  Міський музей (вул. Грушевського,6).
Вражає його здатність працювати водночас у зовсім різних архітектурно-художніх стилях (давньогрецько-дорійському, мавританському, готичному, модерн тощо). Особливою оригінальністю відзначається проект та оздоблення його власного будинку (вул. Банківська,10), виконаного в стилі модерн «під морське дно», відомий серед киян як «будинок з химерами» (1902-1903 роки). Одним з перших почав широко використовувати цемент (київського заводу Ріхтера). Успіху його будівель сприяла і плідна співпраця з італійським скульптором Е. Саля (1864-1920 роки), який з кінця ХІХ ст. до 1914 року мешкав у Києві. Останній створив зокрема орнаментально-скульптурний декор до таких будівель Городецького, як караїмська кенаса та будинок самого Городецького. Не збереглися споруджені Городецьким павільйони Всеросійської виставки, що проходила 1913 року в Києві. Серед робіт Городецького слід назвати оригінальні склепи графа С. Ю. Вітте на Байковому цвинтарі та інженера М. Є. Лялевського на цвинтарі Видубицького монастиря, а також мавзолей Потоцького в с. Печора на Вінничині.
В 1920 році переїхав до Варшави, 1928 року на запрошення перського шаха – до Ірану, де працював над спорудженнями багатьох споруд у Тегерані (вокзал, театр, готель, один з шахських палаців тощо). Був завзятим мандрівником і мисливцем. Брав участь в наукових експедиціях до Центральної Азії (1905-1908 роках), Африки (1911-1912 роках) та Індії (1919 рік). Написав і видав з власними ілюстраціями книгу спогадів про свої подорожі по Африці. Помер 3 січня 1930 року у Тегерані.

Павленко, Ю. В. Городецький Владислав Владиславович / Ю. В. Павленко // Кияни: біограф. слов. – К. : Фенікс, 2004. – С. 96 : портр.


  

Видання про Городецького Владислава Владиславовича :

Бондаренко, Р. І. Городецький Владислав Владиславович /
Р. І. Бондаренко // Енциклопедія історії України. - К. Наукова думка, 2005. -
Т.2 : Г-Д. - С. 170 : портр.

Вечерський, В. В. Городецький Владислав Владиславович / В. В. Вечерський // Енциклопедія Сучасної України. - К., 2006. -
Т. 6 : Го-Гю. - С. 267 : портр., фото.

Городниченко, О. Мандрівник і архітектор в одній особі /
О. Городниченко // Українські дослідники Землі / упоряд. Н. Муніч,
В. Серебрій. - К. : Редакції загальнопедагогічних газет, 2004. - С. 65-71 : портр. - ( Бібліотека "Шкільного світу").

Владислав Городецкий // 99 великих киевлян. - К. 7+7 media, 2009. - С. 133-138 : портр.

Владислав Городецкий (1863-1930) архитектор // Сто великих украинцев. - 2- изд., исправ. и доп. - М. : Вече ; К. : Орфей, 2002. - С. 389-394 : портр., ил.

Городецький. Виклик будівничого : [альбом] / [текст, архівні матеріали, прим. Д. Малакова ; післям. С. Кримського]. - [К.] : Грані-Т, [2008]. - 176 с. : іл., портр.

Малаков, Д. Архітектор Владислав Городецький / Д. Малаков // Нариси з історії Києва : навч. посіб. для середніх загальноосвітніх навчальних закладів / за ред. Т.Кіщук, С.Кульчицького. - К. : Генеза, 2002. - С. 223-225 : іл., портр.

Малаков, Д. Архітектор Городецький : архівні розвідки / Д. Малаков. - К. КИЙ, 1999. - 2389 с. іл., фото., портр.

Малаков, Д. Тринадцять київських зустрічей із Городецьким : путівник / [Д. Малаков]. - К. : Грані-Т, [2011]. - 62 с. : іл.



Архітектора Городецького вулиця // Кудрявцев, Л. О. Град над Борисфеном : ілюстрована історія вулиць і майданів Києва. – К. : Вища шк., 2007. – С. 30-39 : фото.



На честь Городецького В. В. названо :

Іменем Городецького в Києві названа вулиця, що веде від площі Незалежності до будинку з химерами, колишня Миколаївська, у радянський час - Карла Маркса. А поруч, за столиком на тротуарі у Пасажі (вулиця Хрещатик, буд.15), віднедавна п’є каву бронзовий Владислав Городецький.




 


суботу, 18 травня 2013 р.

ПРАХОВ МИКОЛА АДРІАНОВИЧ - художник, мистецтвознавець




Відомий художник народився 18 травня 1873 року у Римі (Італія). З 1888 року жив у Києві. З 1896 року працював як художник в галузі декоративно-прикладного мистецтва, був професором Київського художнього інституту. Один з організаторів товариства «Київський художник». Помер 25 листопада 1957 року у Києві. Автор спогадів «Сторінки минулого» (1958 рік), статей з проблем образотворчого мистецтва.
Його дружина, Анна Августівна Крюгер-Прахова, - живописець. Народилася 7 серпня 1876 року у с. Сквира (тепер місто Київської обл.). Навчалася в Київській рисувальній школі М. Мурашка, закінчила Петербургську академію мистецтв (1960 рік). В 1912-1920 роках – викладач Київського художнього училища, 1924-1933 роки – художньо-промислової студії Прахових, 1945-1946 роки – Київського училища прикладного мистецтва. Померла 29 вересня 1962 року у Києві. Твори: «Їзда на оленях» «Набережна на о. Капрі», «Купання», «Татарка» та інші, портрети академіка В. П. Філатова, професора В. В. Пухальського.
Його сини: Адріан Миколайович Прахов (1905 року народження, Київ- помер 1970 року, Київ) – кінематографіст, працював кінооператоромна Київській кіностудії ім. О. П. Довженка (фільми – «Наталка Полтавка», «Запорожець за Дунаєм», «П’ятий океан» та ін.); Микола Миколайович Прахов (народився 1907 року, острів Капрі – помер 1971 року, Київ) – ботанік, мандрівник і фотограф, був доцентом Київського університету, досліджував флору Якутії і Тянь-Шаню, автор посібників із садівництва та квітництва.
Див.  // Кияни : біограф. слов. – К. Фенікс, 2004. – С. 305-306 : портр.