КИЯНИ: ВІД А ДО Я: лютого 2023

вівторок, 21 лютого 2023 р.

КАЗИМИР СЕВЕРИНОВИЧ МАЛЕВИЧ - ДО 145-РІЧЧЯ З ДНЯ НАРОДЖЕННЯ

Казимир Северинович Малевич — український художник-авангардист польського походження, визначний діяч російського авангарду, засновник супрематизму, один з фундаторів кубофутуризму, педагог, теоретик мистецтва. Разом із Велимиром Хлєбніковим був членом «товариства голів земної кулі».

Життєпис

Каземир Малевич народився 11 (23) лютого 1879 року в Києві в українсько-польській католицькій родині Северина та Людвіги Малевичів. Раніше вважалося, що місцем народження Малевича є будинок за адресою Бульйонська вулиця, 15, що не зберігся до цього часу. За останніми дослідженнями, місцем народження художника був будинок його тітки Марії Оржеховської за Жилянською вулицею, нині ця територія — між двома житловими будинками: комплексом «Дипломат Холл» та сусідньою будівлею 1970-1980 років.

У родині Малевичів, що мали польське коріння, було чотирнадцять дітей. Батько, який працював на цукрозаводі, мріяв, аби син став цукроваром. Тому вороже поставився до захоплення Каземира малюванням. Мати ж, навпаки, підтримала сина — сама купила йому професійні пензлі та фарби.

Батько був інженером цукрового виробництва, тому сім'я часто переїжджала з одного містечка до іншого, від однієї цукроварні до іншої.

До 17 років Малевич із сім’єю жив на Поділлі (Моївка), Харківщині (Пархомівка, 1890-1894, Білопілля), Чернігівщині (Вовчок, Конотоп).

Перше знайомство хлопця з художниками сталося у містечку Білопіллі Харківської губернії. «З Петербурга приїхали найзнаменитіші художники для писання ікон в соборі, — писав у спогадах Казимир Малевич. — Це нас сильно схвилювало, бо ми ще ніколи не бачили живих художників».

Вважають, що аматорським малюванням Казимир Малевич почав займатися в Конотопі, де його родина мешкала у 1894-1895 роках.

Попри те, що Малевич, виконуючи волю батька, закінчив агрономічне училище, згодом пішов навчатися малюванню до Київської художньої школи Миколи Мурашка (1895-1897).

Потому Малевич майже десять років прожив у Курську, де одружився та працював на Курсько-Московській залізниці. Але він не полишав малювати й організував гурток з малювання.

Подружнє життя не склалося, і 1905 року Малевич переїздить до Москви, де здійснив першу невдалу спробу вступити до Московського училища живопису, скульптури і зодчества.

Він тричі безуспішно намагався вступити до Московського училища живопису.

Малевич почав займатись у студії архітектора, одного із засновників Московського товариства художників — Івана Рерберга. У цей період він увійшов в середовище відомих малярів, почав виставлятися на художніх виставках товариства.

У картинах першого періоду творчості намагався поєднати принципи кубізму, футуризму і експресіонізму. Брав участь у виставках об'єднань художників «Бубновий валет» (1910) і «Віслючий хвіст» (1912) та ін., на яких виставляв свої роботи, написані в неопримітивіському: («Селяни в церкві», 1911-12; «Врожай», 1911) та кубофутуристському стилі («Англієць в Москві», 1914).

Пізніше Малевич став одним із засновників абстрактного мистецтва. 1915 року започаткував новий модерністський напрям у мистецтві — супрематизм.

Чорний квадрат на білому тлі

7 грудня 1915 року вперше виставив картину «Чорний квадрат на білому тлі», яка перетворилася на ікону абстрактного мистецтва. «Це знак чистоти людського творчого життя, — говорив Малевич, — це досягнення живописного абсолюту, а місія живопису на цьому закінчена». Згодом з'являється картина «Біле і чорне».

Малевич видавав журнал «Supremus» (1916).

1920-го у Вітебську

У 1919-1922 роках викладав у художній школі Вітебська, а в 1923-1927 роках — директор Інституту художньої культури в Ленінграді.

1927 року переїхав до Києва, де зусиллями Миколи Скрипника Малевичу було створено нормальні умови для творчості. Публікував статті на мистецьку тематику в журналі «Нова ґенерація» (1928-1929) у Харкові.

У 1927-1930 роках викладав у Київському художньому інституті, де в цей час працювали Федір Кричевський, Михайло Бойчук, Віктор Пальмов, Вадим Меллер, Олександр Богомазов, Володимир Татлін, Василь Касіян.

Ранок у селі після сніжної бурі

Мав намір працювати з О. Архипенком. Але початок репресій в Україні проти інтелігенції змусив Малевича знову повернутись до Ленінграда.

Після того, як політичні обставини в СРСР стали погіршуватися, Малевич збирався переїхати до Європи. Він збирався переїхати до Європи всерйоз і надовго, тому вивіз із собою, не розбираючи і не селекціонуючи, весь свій архів, який накопичився у нього до березня 1927 року. Цей архів Малевича зберігається в наш час у Берліні.

Чоловік що біжить

Як вважає дослідник і видавець 5-томного зібрання творів К.Малевича А. С. Шацких, Малевич лишив у Берліні своєрідну «капсулу часу». Він «законсервував» своє життя в рукописах і документах за півтора десятка років.

Широковідома його записка: «У разі смерті моєї або безвихідного тюремного ув'язнення …», поспіхом прикладена до берлінської «капсули», дає знати, що Малевич-інтуїтивіст добре розумів, що чекає на нього в СРСР.

Восени 1930 року на допиті чекістів у Ленінграді Казимир Малевич каже, що його національність українець. Його звинувачують в польському шпигунстві. Малевичу загрожує розстріл…

Російській мистецтвознавиці Ірині Вакар вдалося отримати доступ до кримінальної справи художника і виявити, що Малевич називав себе українцем.

Автопортрет

У в'язниці він пробув три місяці.

За радянської влади його двічі заарештовували. 1933-го року його мистецтво оголосили поза законом.

У творчості Малевича була відображена тематика Голодомору 1932-33 року. Відомий його ескіз під назвою «Де серп і молот, там смерть і голод» є рядком з народної пісні 1920-30-х років. На картині зображені три людські фігури, у яких замість облич серп, молот, хрест і труна.

Помер художник 15 травня 1935 року в Ленінграді. Похований під Москвою.

У роки Другої світової війни місце поховання було втрачене. Пізніше його місцезнаходження було встановлене групою активістів. Місце опинилось на колгоспному полі…

У 1988 році пам'ятний знак Казимиру Малевичу був встановлений орієнтовно за два кілометри від реального погребіння. Знак має форму білого бетонного кубу з червоним квадратом на фасаді. На тильній стороні пам'ятника розміщена табличка з текстом: «В цій місцевості 25 травня 1935 року був похований прах всесвітньо відомого художника КАЗЕМИРА МАЛЕВИЧА». Знак встановлений 30.07.1988 р.". Поруч є дім № 11 на вулиці Малевича в Німчинівці.

У 2013 році на справжньому місці поховання праху Казимира Малевича було збудовано житловий будинок комплексу «Ромашково-2».

Цікаві факти з життя Малевича:

— Свого часу Малевич захоплювався вишивкою. Художник не тільки сам вишивав, а й створював ескізи, за якими потім майстри народного промислу робили вишивки. Вишиті шарфики, подушки, хустки і скатертини, створені в селі Вербівка на Київщині, потім продавалися в Києві, Москві і Берліні.

— Дуже добре співав і мав красивий бас. Коли художник Володимир Татлін грав на бандурі, під акомпанемент бандури Малевич співав. Улюбленими були пісні «Гуде вітер вельми в полі»; «При дорозі хрест високий, кров’ю обілляний», «крамольна» в ті часи «Ще не вмерла України ні слава, ні воля».

— Художник часто говорив про своє захоплення іконами, називав ікони найкрасивішим, найбільш досконалим видом мистецтва. У різні цикли робіт сільської тематики Малевичем включені українські пейзажі, й ікони присутні в кожній сільській хаті.

— У грудні 1913 року в «Луна-парку» Санкт-Петербурга відбулася вистава опери «Перемога над Сонцем», автором декорацій був Малевич. Під час роботи над декораціями у нього виникла ідея створення «Чорного квадрата». Задником декорації для однієї зі сцен був квадрат, наполовину зафарбований чорним кольором.

— Хворий Малевич запустив бороду та іронічно називав себе Карлом Марксом. Після самогубства Маяковського Малевич написав: "Я не можу піти, як він, але й жити тут більше не можу". Передчуваючи, що скоро хвороба скоротить його вік, "Казимир Великий" (так він часом себе називав) сам готував ескіз домовини…

Пам'ять в Україні

У вересні 2012 року депутати Київської міської ради підтримали ініціативу професора Дмитра Горбачова та президента Асоціації європейських журналістів Артура Рудзицького про перейменування у Києві вулиці Боженка на вулицю Казимира Малевича. Тоді вважалось, що саме на цій вулиці (тоді — Бульйонській) народився художник. Подальші дослідження спростували цю версію.

2019 року, до 140-річчя від дня народження художника, Національний банк України випустив ювілейну монету номіналом 2 гривні, присвячену Казимиру Малевичу.

Шановні користувачі!

Пропонуємо вам джерела із зазначеної тематики, що знаходяться в електронному каталозі Публічної бібліотеки ім. Лесі Українки:

Горбачов, Д. Лицарі голодного Ренесансу / Дмитро Горбачов ; упоряд. Олексій Сінченко. - Київ : ДУХ І ЛІТЕРА, 2020. - 368 с., 16 с. іл.

Казимир Малевич. Київський аспект : збірник статей / за ред. Т. Філевської ; [пер. з рос. Є. Тарануха, О. Строк, А. Ящук]. - [Київ] : Інститут Малевича : Родовід, [2019]. - 329 с. : іл.

Казимир Малевич (1878-1935) : художник, теоретик авангардового живопису // 100 найвідоміших українців. - Київ : Автограф : Орфей, 2005. - С. 414-420 : фото.

Малевич Казимир Северинович (1878-1935) : художник-авангардист українсько-польського походження, один із засновників нових напрямків в абстрактному мистецтві - супрематизму та кубофутуризму, педагог, теоретик мистецтва // Видатні українці. Культура. Мистецтво. Освіта : [довідник]. - Київ : Велес, 2016. - С. 217-222 : портр.

Оксенич, О. В. Казимир Малевич : (1878-1935 рр.) / О. В. Оксенич // 100 видатних українців. - К. : Видавництво Арій, 2006.. - С. 338-343 : іл.

Скицька, У. #Наші на карті світу. Історії про людей, якими захоплюється світ / Уляна Скицька. - Львів : Видавництво Старого Лева, 2020. - 317 с. : іл., портр.

Статті

Десятерик, Д. Книжка з картинками : в український прокат вийшов повнометражний документальний фільм Володимира Луцького "Малевич" / Дмитро Десятерик // День. - 2019. - 6 березня (№ 41). - С. 7 : фото.

Лиховид, І. "Сигнали" від Малевича : київський пам'ятник художникові - давно не в найкращому стані. Що ще нагадує про автора "Чорного квадрата" у його рідному місті? / Інна Лиховид // День. - 2017. - 9 серп. (№ 138). - С. 12 : фото.

Макаров, А. "Я рос среди украинского сала и чеснока", - писал знаменитый художник Казимир Малевич : эпоха городского свиноводства в Киеве длилась почти два столетия - с конца XVIII и до хрущевских времен / Анатолий Макаров // Факты и комментарии. - 2017. - 31 марта (№ 46). - С. 26, 31 : фото.