ІВАН СТЕПАНОВИЧ МАРЧУК - ДО 90-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ

 

Іван Степанович Марчук — український живописець, засновник техніки пльонтанізму, народний художник України, лауреат Національної премії України ім. Шевченка, почесний академік Національної академії мистецтв України, почесний громадянин Тернополя, Києва та Канева.

У 2006 році Міжнародна академія сучасного мистецтва у Римі прийняла Івана Марчука до лав «Золотої гільдії» та обрала почесним членом наукової ради академії. Це перший випадок визнання українського художника інституцією такого високого рівня.

У жовтні 2007 року він потрапив до рейтингу «100 геніїв сучасності» (72-ге місце), який уклала британська газета «The Daily Telegraph».

8 червня 2024 року картину Івана Марчука «Зійшов місяць на Дніпром» на київському аукціоні «Goldens» продали за 250 тисяч доларів США — рекордну вартість для твору сучасного українського художника.

Життєпис

Іван Марчук народився 12 травня 1936 року в селі Москалівці (ґміни Білозірки Кременецького повіту Волинського воєводства Польської республіки; нині село Лановецької громади Кременецького району Тернопільської області) в родині відомого на всю округу ткача.

Після закінчення семирічної школи вступив до Львівського училища прикладного мистецтва імені Івана Труша на відділ декоративного розпису, де навчався протягом 1951-1956 років (викладачі Карло Звіринський, Олекса Шатківський, Н. Сукачова). Після служби в армії продовжував навчання на відділі кераміки Львівського інституту прикладного мистецтва, який закінчив 1965 року (викладачі Роман Сельський, Данило Довбошинський).

З 1959 року і майже протягом наступних 10 років Марчук входив у підпільну школу, створену його викладачем Карлом Звіринським. Той на зібраннях знайомив членів із досягненнями світової культури та замовчуваними сторінками історії України. У школі також вивчали світову літературу, музику, релігію.

У 1965-1968 роках працював у Інституті надтвердих матеріалів НАН України, у 1968-1984 роках — на Київському комбінаті монументально-декоративного мистецтва.

Швидко виконавши виробничі замовлення, Марчук водночас малював те, що його дійсно цікавило.

З 1984 року — на творчій роботі.

Нереалізованість в умовах радянського тоталітаризму й постійні переслідування органами КДБ сформували в нього бажання втекти з СРСР. У 1989-2001 роках мешкав у Австралії, Канаді й США.

У 1990 році Марчук відвідав Україну й відбулася його перша офіційна виставка у Києві — у Державному художньому музеї українського образотворчого мистецтва (нині Національний художній музей України).

До початку широкомасштабного російського вторгнення жив та працював у Києві.

Віденський період

Після початку широкомасштабного російського вторгнення вимушено емігрував до Відня, де в період з 2022 до 2025 року створив близько 200 робіт. Також у столиці Австрії були влаштовані великі виставки робіт митця.

2 травня 2025 року у Відні відбулося відкриття виставки «Скажи мені правду», на якій представили понад 450 полотен художника. Також запроваджено міжнародний конкурс дитячого малюнка «Шляхами Івана Марчука». А перед вернісажем було презентовано п'ятитомний альбом-каталог Івана Марчука «Голос моєї душі», робота над яким тривала протягом чотирьох років.

На початку 2025 року засновано благодійну фундацію Івана Марчука, яка покликана зберегти, досліджувати та популяризувати твори митця, а також створити музей.

10 лютого 2025 року під егідою Посольства України при Святому Престолі відкрито персональну виставку «Епічна реальність» Івана Марчука в Палаццо Канчеллерія у Римі. 12 лютого 2025 року художник мав приватну аудієнцію з Папою Римським Франциском.

Творчість

Доробок митця налічує близько 5000 творів. Провів понад 150 персональних і близько 50 колективних виставок. Майстерня митця знаходиться в самому центрі Києва на вулиці Євгена Чикаленка.

У 1965 році віднайшов свій авторський стиль у мистецтві, що не вписувався в шаблони соцреалізму, і тривалий час не міг офіційно виставляти свої твори, перебувавши в андеграунді. За це зазнавав утисків і переслідувань з боку органів КДБ.

Для того, щоб виживати в радянській системі, Марчуку доводилося малювати простенькі ілюстрації до радянських журналів «Україна», «Вітчизна» та «Київ». За малюнок, на який Марчук витрачав близько 10 хвилин, платили приблизно 30 карбованців.

До 1988 року Спілка художників офіційно не визнавала творчість Івана Марчука, хоча він мав понад 15 експозицій у різних містах колишнього СРСР (перші виставки 1979 і 1980 років у Москві).

У 1979 році його роботи були представлені на першій виставці українських художників-нонконформістів, організованій молодими представниками української діаспори, у Парижі (Франція), Мюнхені (Німеччина), Нью-Йорку (США), Лондоні (Велика Британія), де на своєрідний стиль картин Івана Марчука звернув увагу Роланд Пенроуз, авторитетний мистецтвознавець й особистий біограф Пабло Пікассо.

Лише 1988 року Івана Марчука прийняли в члени Спілки художників України.

Започаткований у середині 60-х років спосіб вираження власного світовідчуття втілився в полістилістичному і політематичному циклі «Голос моєї Душі», наскрізному у творчості Івана Марчука, котрий варіює новими стовбуровими відгалуженнями-циклами впродовж всього творчого шляху. За стилістикою, технікою виконання, колористичним вирішенням, тематикою картини систематизуються в цикли: «Голос моєї Душі», «Пейзаж», «Цвітіння», «Кольорові прелюдії», «Портрет», «Нові експресії», «Натюрморт», «Біла планета І», «Біла планета II», «Виходять мрії з берегів», «Погляд у Безмежність». Завершеною серією в циклі «Голос моєї Душі» є «Шевченкіана» із 42 картин (1982-1984), за яку був відзначений Національною премією України імені Тараса Шевченка (1997).

Діапазон напрямів образотворчого мистецтва, пропущених через призму самобутньої світоглядної системи й екстрапольованих на полотно, феноменально широкий: від примітивізму (з чіткими ознаками архетипності) до реалізму, гіперреалізму, абстракціонізму, абстрактного експресіонізму, сюрреалізму й абстрактного сюрреалізму. Маневруючи пропорціями, ритмом, кольором, Іван Марчук творить на підсвідомості й впливає на підсвідомість.

Сьогодні його картини вражають мистецтвознавців Європи, Америки, Австралії, йому пропонують виставлятися в найкращих залах світу, і це все на противагу минулому гонінню та переслідуванню в Україні. Картини Івана Марчука зберігаються в багатьох колекціях у різних країнах світу.

Про періоди своєї творчості художник говорить:

«Було дев'ять періодів творчості, «дев'ять Марчуків». І кожен з них чимось дивує. Я, в першу чергу, себе повинен дивувати. Щось весь час крутиться в голові, треба щось нове робити. І «десятий» Марчук буде обов'язково. Визріває».

Про мистецтво:

«Для мене мистецтво — це життя й одкровення. Іншої альтернативи нема. Й водночас мистецтво — це каторга. Я працюю 365 днів на рік і без цього не можу. Це присуд долі, карма, вирок, приреченість. І нікуди не дінешся. Я мрію погрітися на пляжі, полежати у траві, слухаючи, як вона росте, я хочу дивитися, як пливуть у небі хмари, хочу тішитися, веселитися, спілкуватися в компанії, не відмовився б піти до школи, щоб когось там чогось навчити. А потім думаю: а мені ж теж хочеться самому щось зробити. Непереможна думка!»

Періодизація творчості

Митець ділить свою творчість на 15 періодів: «Голос моєї душі», «Цвітіння», «Пейзажі», «Портрет», «Кольорові прелюдії», «Шевченкіана», «Натюрморт», «Нові експресії», «Біла планета 1», «Біла планета 2», «Виходять мрії з берегів», «Погляд у безмежність», «Віденські рапсодії», «Силуети», «З погляду Вічності». Твори кожного періоду відрізняються за стилем та малярською манерою. Замість звичайного мазка він винайшов спосіб нанесення на полотно найтонших цівок кольору, що створює дивовижне мереживо, завдяки якому досягає неймовірного світіння й відтінків кольору.

Виставкова діяльність

У доробку митця близько 150 персональних та 50 колективних виставок в Україні й за кордоном.

Вшанування

Відзнаки й нагороди

Широке визнання митця за кордоном спричинило прийняття його до Спілки художників СРСР без його відома.

Орден Свободи (25 червня 2016) — за значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток України, вагомі трудові здобутки та високий професіоналізм;

народний художник України (3 серпня 2002) — за вагомий особистий внесок у розвиток вітчизняного образотворчого мистецтва, багаторічну плідну творчу діяльність;

заслужений художник України (14 вересня 1996) — за вагомий внесок у розвиток національної культурної спадщини, високий професіоналізм;

лавреат Національної премії України ім. Т. Г. Шевченка (7 березня 1997) — за цикл картин «Шевченкіана», «Голос моєї душі»;

лавреат Всеукраїнської літературно-мистецької премії імені Братів Богдана та Левка Лепких (2009) — за високомистецькі художні полотна останніх років, гідну репрезентацію Тернопільщини на всесвітньому рівні у 2004-2009 роках;

відзнака Президента України «Національна легенда України» (20 серпня 2021) — за визначні особисті заслуги у становленні незалежної України і зміцненні її державності, вагомий внесок у розвиток національного мистецтва, спорту, багаторічну плідну професійну діяльність;

почесний громадянин Києва;

почесний громадянин міста Тернополя (2008);

почесний громадянин Канева (23 серпня 2018);

почесний громадянин Лановецької міської територіальної громади (26 травня 2021);

лавреат конкурсу «Людина року» (2006, Тернопільщина);

зірка Івана Марчука встановлена в Тернополі (2011, Алея зірок) та Києві (2020).

Книги

У видавництві «Атлант ЮЕмСі» побачили світ три книги, присвячені творчості художника. Перший за часом — 500-сторінковий альбом-каталог «Іван Марчук» (2004). Видання ілюструє всі етапи творчого шляху. Після презентації книги галерея «Триптих» провела найбільшу виставку Івана Марчука, яка зайняла чотири поверхи Українського дому (2005). До виставки виданий ще один альбом про 40-річний творчий період 1965-2005. У серії «Живопис» вийшов альбом «Іван Марчук. Дорога додому» (2008).

У 2013 році вийшла книга Олександра Климчука «Я єсмь… (Іван Марчук)», у якій найбільш повно викладено життєвий та творчий шлях художника, систематизовано бібліографію про митця.

У 2014 роках видавництвом «Фенікс» видано каталог художника «Іван Марчук. Вчора, сьогодні… завжди» українською й англійською мовами з передмовою відомої дослідниці творчості художника і його біографа Тамари Стрипко. Альбом перевидався тричі: у 2015 році був доповнений польським перекладом, а у 2016 році — німецьким. У ньому представлені роботи, які експонувалися у 2014-2017 роках у Литві, Німеччині, Польщі, Бельгії.

У березні 2016 року медіахолдинг COOP Media видав книжку «Український геній Марчук: історії». У книзі представлено майже сотню робіт митця, в тому числі ті, що є в приватних колекціях та в майстерні Марчука і раніше не були доступні широкому загалу.

У лютому 2017 року у видавництві «Фенікс» видано каталог-дослідження раннього періоду творчості художника «Іван Марчук. Картини-притчі (ранній період)». Авторами передмови є німецька мистецтвознавець Олена Балун, українська дослідниця творчості митця Тамара Стрипко.

У лютому 2018 року Folkart Gallery (Туреччина) видано книгу «Відлуння мрій» (340 стор.) українською, англійською й турецькою мовами з 300 ілюстраціями полотен митця.

Музей Марчука

У 2005 році Президент України Віктор Ющенко обіцяв створити світової слави художникові музей його картин на Андріївському узвозі в Києві. Навіть заклали капсулу на місці майбутньої споруди, однак досі музей не створено.

Перший музей художникові 2010 року створили його земляки в рідному селі Москалівці Тернопільської області, який відкрили за участі Івана Марчука.

11 червня 2021 року Президент України Володимир Зеленський підписав указ «Про створення музейно-культурного центру сучасного мистецтва Івана Марчука».

10 травня 2022 року Президент України Володимир Зеленський підписав указ щодо створення музейно-культурного центру сучасного мистецтва Івана Марчука. Він розташується в будинку на вулиці Володимира Винниченка, 10, де з 1992 по 2012 рік працювало посольство США.

У травні 2025 року відома поетеса Ліна Костенко закликала в Києві створити музей Івана Марчука. Також вона запропонувала розмістити культурну інституцію в садибі Мурашка.

Премії Марчука

31 травня 2016 року третя сесія Тернопільської обласної ради шостого скликання підтримала проєкт про започаткування з 2016 року щорічної обласної премії імені Івана Марчука для обдарованих дітей області віком від 7 до 15 років у галузі образотворчого мистецтва.

Цікаві факти

Полотно «Сад спокуси» (1996) Івана Марчука посіло позицію № 5 рейтингу «Шість найдорожчих картин українських художників» (2022), укладеного науково-дослідницьким історичним проєктом «Локальна історія». Картина була продана у 2022 році за $120 тис. на аукціоні Goldens. Кошти спрямували на потреби ЗСУ.

Часто експериментував із різними фізичними та духовними практиками, займався йогою та медитаціями, мав чіткий режим сну та харчування.

Особисте життя

Батько — Степан Марчук — був ткачем. Художник має трьох сестер.

Один раз був одружений — у студентські роки. Але через три місяці розлучився.

27 січня 1977 року в Харкові народилася донька художника — Богдана Півненко — скрипалька, народна артистка України. Її мати — мистецтвознавиця Алла Степанівна Півненко (нар.1941 р.), викладачка Харківського художньо-промислового інституту.

7 грудня 2006 року у художника з'явився онук: у Богдани і бізнесмена та політика Володимира Шульги народився син Богдан Шульга.

Шановні користувачі!

Пропонуємо вам джерела із зазначеної тематики, що знаходяться в електронному каталозі Публічної бібліотеки ім. Лесі Українки:

Іван Марчук : альбом-каталог = Ivan Marchuk. - Київ : ТОВ "Атлант ЮЕмСі", 2004. - 519 с. : іл., портр.

Іван Марчук. Вчора, сьогодні... завжди : [альбом] = Ivan Marchuk = Ivanas Marcukas / [перед. Т. Стрипко]. - Київ : Дніпро, 2013. - 103 с. : іл., портр.

Іван Марчук. [електронний ресурс] : досягти мети : телевізійна програма. - [Київ] : [Б. в.], [2000?]. - 1 аудіокасета.

Іван Марчук : живопис : каталог виставки / [авт. передм. М.В. Косів, Г.Я. Скляренко ; упоряд. та наук. ред. Б.З. Якимович]. - Львів : Музей народної архітектури та побуту у Львові, 1990. - 26 с. : іл.

Іван Марчук : живопис : [каталог творів : книжка-білінгва] = Ivan Marchuk : painting / [вступ. ст. Станіслава Бушака] ; Київська міська державна адміністрація ; Головне управління культури м. Києва. - Київ : [PC World Ukraine], 2000. - 144 с. : іл., портр.

Іван Марчук : життя і творчість : [книжка-білінгва] = Ivan Marchuk / [худож. оформлення Андрія Прибєги ; переднє сл. Дмитра Горбачова, Ніни Петрусьової - Київ : Мистецтво, 1996. - 176 с. : іл.

Іван Марчук : Каталог творів / пер. А. Борецький ; упоряд. Н. Сухоліт. - Київ : Задумливий страус, 1996. - 87 с. : іл.

Климчук, О. О. "Я єсмь...". Художник Іван Марчук, провидець і подорожній : есей-біографія / Олександр Климчук ; [ред. Ю. Буряк]. - Київ : Український письменник, 2012. - 574 с. : іл., портр.

Марчук, І. С. [Шевченкіана] : [альбом : книжка-білінгва = Shevchenkiana] / Іван Марчук. - Київ : [ПрАТ "Вентиляційні системи"], 2023. - 66 с. : іл., портр.

Унгурян, Т. М. Одкровення від Івана : фрагменти життєпису художника Івана Марчука : [есей, цикл поезій] / Тарас Унгурян. - Київ : Такі справи, 2000. - 142 с. : іл., портр.

Статті

Бордійчук Н. Музей Івана Марчука. //  Хрещатик. - 2005. - 4 жовт. - С.2.

Марчук, І. "Якщо художник не прагне бути попереду всіх, він не стане художником" : [інтерв'ю] / Іван Марчук ; спілкувалася Ганна Шерман //  Антиквар. - 2024. - № 4. - С. 34-41 : фот.

Руденко, Т. Містерія кольорів та стилів : понад 180 картин Івана Марчука представлено на виставці у Києві / Тетяна Руденко //  Україна молода. - 2024. - 11 вересня (№ 37). - С. 12 : фото.

Самченко, В. Сила, надія і світло : Валентина Самченко //  Україна молода. - 2025. - 13 серпня (№ 32). - С. 2 : фото.

Стрипко, Т. "Немає межі у творенні прекрасного" : [інтерв'ю] / Тамара Стрипко ; спілкувалася Ганна Шерман //  Антиквар. - 2024. - № 4. - С. 50-55 : фот.

Інтернет-видання

https://glavcom.ua/country/society/vidomomu-khudozhniku-ivanu-marchuku-88-najtsikavishi-fakti-z-biohrafiji-1000314.html

https://ivan-marchuk.com/uk

https://kyivhistorymuseum.org.ua/exhibitions/ivan-marchuk-probudzhennia/

https://kyiv.news/showbiz/muzey-kyiva-pokazuye-portret-penzlya-ivana-marchuka/

https://lartgallery.ua/marchuk-ivan-stepanovich-u

https://marbeks.com/ivan-marchuk-rejtyng-najdorozhchyh-aukczionnyh-prodazhiv/

https://mefodiy.org.ua/genij-suchasnosti-ivan-marchuk/

https://www.ukrainer.net/ivan-marchuk/

https://www.vaticannews.va/uk/world/news/2025-02/hudozhnyk-ivan-marchuk-moye-haslo-spishit-robyty-dobro.html