ОЛЕКСАНДР ЯКОВИЧ КОНИСЬКИЙ - ДО 190-РІЧЧЯ З ДНЯ НАРОДЖЕННЯ

Олександр Якович Кониський — український перекладач, письменник, видавець, лексикограф, педагог, громадський діяч ліберального напряму. Літературні псевдоніми — Ф. Верниволя, Ф. Ґоровенко, В. Буркун, Перебендя, О. Хуторянин та інші (всього близько 150). Професійний адвокат, педагог, журналіст. Автор слів пісні «Молитва за Україну», перекладу «Щоденника» Т. Г. Шевченка.

Життєпис

Олександр Якович Кониський народився 6 (18 серпня) 1836 року в селі Переходівка (тепер Ніжинського району Чернігівської області). Походив із стародавнього чернігівського роду, який нараховував понад 400 років. Його дитинство пройшло в місті Ніжині, про яке він згадував у своїх спогадах так:

«Ніжин — місто невелике. Водночас воно було осередком просвітництва Чернігівщини та півночі Полтавщини. Тут красувався тоді Безбородьків ліцей. До того ж за Ніжином було славнозвісне минуле історичне, особливо торгашеське, тому серед людності було вдосталь людей із статками».

Друкуватися почав у 1858 році у «Черниговском Листке». Вів велику й різноманітну громадську роботу. У Полтаві, де він служив, організував недільні школи, писав для них підручники. У пресі опублікував низку статей на церковні теми. Брав участь у роботі київської Громади, організовував недільні школи. Як член київської міської ради домагався запровадження у школах української мови. Для недільних шкіл Кониський видав популярні книжки й підручники («Українські прописи» (1862), «Арифметика, або щотниця» (1863), «Граматка або перша читанка задля початку вченья» 1882).

Обвинувачений у поширенні «малоросійської пропаганди», він 1863 року без слідства і суду був засланий до Вологди.

Від 1865 року перебував за кордоном. Тісно зійшовся з національними українськими діячами Галичини. Відвідавши Львів, а також побувавши в Німеччині (Дрезден, Лейпциг), Кониський повернувся в Україну, де під офіційним наглядом поліції якийсь час проживав у Єлисаветграді, Бобринці, а з кінця 1866 року — у Катеринославі (майже шість років), займаючись адвокатською та літературною працею.

З дружиною

Більшість з того, що за ці роки Кониський написав та зібрав (наприклад, роман «Не даруй золотом, та не бий молотом», три віршовані поеми «Семен Палій», «Козак Розум», «На засланні», близько 20 тисяч слів для українського словника, великий збірник прислів'їв), у 1871 році, під час чергового трусу забрано російською поліцією та назавжди втрачено.

У 1872 році, після зняття поліційного нагляду, повернувся з Катеринослава до Києва. Там працював у газеті «Киевский Телеграф».

Олександр Кониський в останні роки життя

У другій половині 1890-х допомагав Володимиру Антоновичу заснувати Всеукраїнську політичну організацію, що мала об'єднати всі кола національно свідомих українців усієї Російської імперії. 1897 року відбувся установчий з'їзд цієї організації, до якої 1901 року приєдналася і київська «Громада». Сама організація проіснувала до її перетворення 1904 року на «Українську демократичну партію».

Для потреб Всеукраїнської спільної організації він заснував у Києві видавництво «Вік», яке за 15 років свого існування опублікувало понад 100 книжок українською мовою.

Кониський був один із фундаторів Літературного товариства ім. Т. Шевченка у Львові (1873), а пізніше — ініціатор перетворення його у Наукове товариство ім. Т. Шевченка (без права комерційної діяльності).

Кониський доклав значних зусиль — як моральних, так і матеріальних — для розвитку цієї справи. Він пожертвував на потреби товариства власні 1000 рублів, а також узяв на себе обов’язки головного редактора перших випусків «Записок Наукового товариства імені Шевченка». Серед українців з-під російської влади лише він і Михайло Грушевський регулярно друкували свої праці в кожному номері — замітки, критичні огляди, а також статті з історії та літератури. У співпраці з Володимиром Антоновичем Кониський доклав зусиль до того, щоб його учень, Михайло Грушевський, отримав кафедру української історії у Львівському університеті.

Могила О. Кониського

Помер у Києві 29 листопада (12 грудня) 1900 року. Похований на Байковому кладовищі (ділянка № 1).

Творчість

Літературну діяльність Олександр Кониський почав 1858 року. У поезіях, повістях, драмах, оповіданнях відстоював українську національну ідею, проголошував теорію малих діл. Автор популярних поезій: «Я не боюсь тюрми і ката», «На похорони Т. Шевченка», інші, які, втім, стримано оцінюються критиками. В оповіданнях Кониський порушує проблему соціального й національного гноблення України в складі Російської імперії («Півнів празник», «Млин», «Спокуслива нива»), народного побуту («Хвора душа», «Старці», «За кригою»). В повістях «Семен Жук і його родичі» та «Юрій Ґоровенко» подав образи українських національних інтелігентів, просвітян-культурників.

Музичні твори Миколи Лисенка на слова Кониського

«Боже, великий, єдиний»: тривалість: 2 години та 56 хвилин. Гімн також відомий як «Молитва за Україну».

«В ясну ніч»: тривалість: 2 години та 38 хвилин. Солоспів, написаний у 1908 році.

Олександр Кониський — автор першої ґрунтовної біографії поета Шевченка (у 2 томах), яка не втратила свого значення і нині: «Тарас Шевченко-Грушівський: Хроніка його життя» (тт. I-II, Львів, 1898-1901). Цю працю високо оцінили І. Франко, А. Кримський.

Створення гімну «Молитва за Україну», покладеного на музику Миколою Лисенком, також припадає на період його плідної праці над дослідженням життя та творчості Т. Шевченка.

Від кінця 1920-х років твори О. Кониського в СРСР знаходились під забороною (за винятком кількох поезій), а радянське літературознавство відносило його до «націоналістів». Певна «реабілітація» О. Кониського відбулася у 80-х роках XX ст., а в Києві 1990 перевидано його монографію «Тарас Шевченко-Грушівський».

Перелік творів

Повніший перелік бібліографії Кониського був укладений Василем Доманицьким та опублікований у першому номері «Кієвской старіни» за 1901 рік.

Вшанування пам'яті

У містах України — Дніпро, Львів, Дрогобич, Київ, Черкаси, Чернігів — існують вулиці, названі на честь Олександра Кониського;

Уціліле з творчої спадщини митця зберігається нині в Інституті літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України та Національній бібліотеці України ім. В. Вернадського;

У Боярці 25 липня 2021 року відкрито пам'ятну дошку.

Шановні користувачі!

Пропонуємо вам джерела із зазначеної тематики, що знаходяться в електронному каталозі Публічної бібліотеки ім. Лесі Українки:

Гирич, І. Б. Саксаганського, Володимирська, Хрещатик... Де мешкали українські інтелектуали Києва початку ХХ століття / Ігор Гирич. - Київ : Віхола, 2025. - 364 с. : іл., портр.

Гирич, І. Б. Українські інтелектуали і політична окремішність (середина ХІХ - початок ХХ ст.) / Ігор Гирич. - Київ : Український письменник, 2014. - 495 с. : іл.

Гирич, І. Сіячі. Українські інтелектуали, які пробудили ідею незалежності / Ігор Гирич. - Київ : Кліо, 2023. - 416 с. : портр.

Кониський О. Молитва. //  Україно, нене моя! : Збірник. - Київ, 1993

Кониський О. Порвалась нитка! //  Бувальщина. - К., 1990

Кониський, О. Я. Спогади Ф. І. Черненка про зустріч з Т. Г. Шевченком у Петербурзі / О. Я. Кониський //  Спогади про Тараса Шевченка : [збірник]. - К. : Дніпро, 2010. - С. 417-419.

Кониський, О. Я. Тарас Шевченко-Грушівський : хроніка його життя / Олександр Кониський. - Київ : Кондор, 2020. - 618 с.

Пісенний скарб нашого народу. //  Війна за правду на полі історії. № 3 (липень-вересень). - Київ, 2016. - С. 58-60 : фото.

Сиваченко, М. Є. Сторінки історії української літератури і фольклористики / М.Є. Сиваченко. - Київ : Наукова думка, 1990. - 302 с. : портр.

Статті

Александрова, Г. Знаковість і значущість присутності : до 170-річчя Олександра Кониського / Галина Александрова. //  Дивослово. - 2006. - № 10. - С. 58 : портр.

«Блажен, хто на громаду звик робить». //  Український історичний календар- ’96 : щорічник : науково-популярний та літературний альманах Історичного товариства Нестора-літописця. Вип. 2. - К., 1995. - С. 243-244.

Булгак О.В. Видатний просвітник : До 285-річчявід дня народження Г.Кониського. //  Календар знаменних і пам'ятних дат. - 2002. - IV кв.-С.72-75.

Панькова, С. Людина без компромісів : 18 серпня минає 180 років від дня народження автора духовного гімну "Молитва за Україну" Олександра Кониського / Світлана Панькова //  День. - 2016. - 18 серп. (№ 147). - С. 10 : фото.

Пропагандист української ідеї : До 170-річчя від дня народження О. Я. Кониського. //  Знаменні дати : Календар. - 2006. - С. 150-155.

Інтернет-видання

https://cdiak.archives.gov.ua/v_do_185_narodzhennia_Oleksandra_Konyskoho.php

https://resource.history.org.ua/cgi-bin/eiu/history.exe?Z21ID=&I21DBN=DOP&P21DBN=EIU&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=eiu_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=TRN=&S21COLORTERMS=0&S21STR=Koniskii_O

https://streetcodes.in.ua/streetcodes/oleksandr-konyskyi/

https://suspilne.media/culture/850021-ak-koniskij-prokladav-kulturnij-kordon-z-rosianami-a-voni-znisuvali-pamat-pro-nogo-batki-zasnovniki-14/

https://uinp.gov.ua/istorychnyy-kalendar/serpen/18/1836-narodyvsya-oleksandr-konyskyy-pysmennyk-vydavec-pedagog

https://vseosvita.ua/library/konyskyi-oleksandr-yakovych-biohrafiia-tvorchist-983543.html