КИЯНИ: ВІД А ДО Я: ЛЕОНІД ФЕДОРОВИЧ БИКОВ - ДО 95-РІЧЧЯ З ДНЯ НАРОДЖЕННЯ

понеділок, 11 грудня 2023 р.

ЛЕОНІД ФЕДОРОВИЧ БИКОВ - ДО 95-РІЧЧЯ З ДНЯ НАРОДЖЕННЯ

Леонід Федорович Биков — український радянський актор, режисер та сценарист, заслужений артист УРСР (1958), заслужений артист РРФСР (1965), народний артист УРСР (1974).

Закінчив акторський факультет Харківського державного театрального інституту (курс Д. Антоновича). У кінематографі дебютував у фільмах «Переможці» (1952), який не вийшов на екрани, та «Доля Марини» (1953).

Леонід Биков — лауреат Всесоюзного кінофестивалю в номінаціях «Перші премії за художні фільми» та «Найкраща чоловіча роль» за 1974 рік, Лауреат державної премії УРСР 1977 року.

2001 року в Києві відкрито пам'ятник «Військовим льотчикам», зразком для скульптури якого став кінообраз Леоніда Бикова. У Харкові у 2013 році в рамках артпроєкту «Гордість Харкова» було створено мурал, присвячений Леоніду Бикову.

Біографія

Леонід Биков народився 12 грудня 1928 р. у селі Знам'янці на Донеччині в родині робітників. 1929 року батьки переїхали до Краматорська (селище Жовтневе). 1936 року сім'я переїхала на нове місце проживання — район «Прокатчики». У цьому ж році Леонід пішов до першого класу школи № 6. Пізніше навчався у 11-й школі до 1941 року.

Під час Другої світової війни у жовтні 1941 року разом із сім'єю був евакуйований до м. Барнаул. Після повернення до Краматорська вступив до машинобудівного технікуму, де вчився у 1944-1945 роках, але не закінчив його. У 1945-1946 роках навчався у школі робочої молоді. Останній — 10 клас — закінчував у середній школі № 6 в 1947 році.

Биков брав участь у самодіяльності. Вперше вийшов на сцену місцевого будинку культури імені Леніна.

Змалку Биков мріяв про авіацію і двічі вступав до льотних училищ. Перший раз (1943 рік) — в Ойрот-Турі, куди в 1942 році було евакуйовано другу Ленінградську спецшколу військових льотчиків, але туди його не взяли (можливо, через стан здоров'я). Другий раз (1945 рік) — у Кривому Розі в льотне училище, але і тут не вдалося вчитись, можливо, через фальсифікацію документів.

В школу акторів у Києві його не прийняли, адже на той час (1946 рік) він ще не мав атестату про середню освіту, але наступного року Биков вступив на українське відділення акторського факультету Харківського театрального інституту, який закінчив у 1951 році. У 1951-1960 роках — актор Харківського державного академічного театру імені Т. Шевченка.

У театрі починається його акторська кар'єра. Роль матроса Паллади у виставі «Загибель ескадри» стала дебютною на театральній сцені. Потім (1952) була роль Павки Корчагіна у «Як гартувалась сталь», Москатель у комедії «З коханням не жартують»

Биков на сцені театру зіграв понад 20 ролей — головних, другорядних і навіть без слів («Не називаючи прізвищ», «Роки блукань», «Людина шукає щастя», «Вулиця трьох солов'їв, 17», «Коли цвіте акація», «В пошуках радості» тощо).

У 1960-1969 роках — актор і режисер кіностудії «Ленфільм», з 1969 — актор і режисер кіностудії імені Довженка. Автор сценарію сатиричного кіножурналу «Ґніт».

У кіно свою першу роль він зіграв у 1952 році на «Ленфільмі» в фільмі «Переможці», потім зіграв Сашка у фільмі Київської студії «Доля Марини». Наступну роль він отримав у фільмі «Приборкувачка тигрів», де зіграв Петю Мокіна. У 1955 році — головна роль у фільмі «Максим Перепелиця».

Серед найкращих ролей Леоніда Бикова в кіно можна назвати Богатирьова («Дорога моя людина», 1958), Акішина («Добровольці», 1958), танкіста («Травневі зірки», 1959), Альошки («Альошкіна любов», 1960), Гаркуші («На семи вітрах», 1962).

Наприкінці 60-х років разом з Євгеном Онопрієнком і Олександром Сацьким було створено сценарій фільму про льотчиків, який довго не пропускала цензура через його «негероїчність». Після довгого очікування в 1973 році Биков зняв таки «В бій ідуть лише «старі»». У цій картині актор зіграв головну роль, прототипом якої став цілий ряд радянських льотчиків Другої світової війни, і в першу чергу Віталій Попков. У 1976 році було знято ще один фільм — «Ати-бати, йшли солдати».

У 1978 році розпочалися зйомки фантастичного сатиричного фільму «Прибулець» за повістю Євгена Шатька «Прибулець-73». Биков виступив як автор сценарію, режисер та виконавець головної ролі інопланетянина Глоуза та колгоспника Юхима. У березні 1979 року вже було відзнято дві частини фільму на кіноплівку і 5 квітня представлено суду критиків. Картину чекав успіх, але доля зруйнувала плани.

Журналістка Дарка Гірна на своєму ютуб-каналі «Обличчя Незалежност» опублікувала власне розслідування «Зруйноване життя Леоніда Бикова», у подробицях розказавши, як Леонід та його сім'я постраждали від переслідувань.

Загибель

Леонід Биков трагічно загинув у автомобільній катастрофі на 47-му кілометрі траси «Мінськ-Київ» 11 квітня 1979 року. Биков повертався на своїй машині з дачі під Києвом. Попереду нього рухався трактор МТЗ-50 з культиватором, і з невідомих причин Биков вирішив його обігнати, не переконавшись у безпеці маневру. Як тільки він став здійснювати обгін, побачив, що йому назустріч рухається вантажівка ГАЗ-53. Биков почав гальмувати, автомобіль розвернуло на слизькій трасі вліво на 90 градусів, однак уникнути зіткнення не вдалося. Вантажівка протягла «Волгу» Бикова приблизно 20 метрів…

Похований Леонід Федорович Биков на Байковому кладовищі в Києві (ділянка № 33).

На місці загибелі (траса Київ-Іванків, 400 метрів після виїзду з смт Димер у бік Іванкова) встановлено пам'ятний знак. Але свідки аварії стверджують, що зіткнення сталося ще далі від «офіційного» місця. За іншою версією — ДТП, в якій загинув Л. Биков, було зрежисовано спецслужбами СРСР.

Меморіальний знак на місці загибелі

За однією з помилкових версій, нібито під час зйомок картини «Прибулець», Леонід пише дивний лист-заповіт на ім'я своїх друзів Миколи Мащенка та Івана Миколайчука, наче передчуваючи швидку трагедію. Але в дійсності «заповіт» написано за три роки до смерті після перенесеного ним інфаркту. Лист, за спогадами його дочки Мар'яни, написано на невеличкому аркушику в стилі батька з назвою «А якщо це кінець…».

«…Нехай хтось один скаже слово «прощавай», і все. Не треба цирку, так званих почестей. Після цього «дерболизніть» хто скільки може. А потім нехай 2-га ескадрилья вріже «Смуглянку» від початку і до кінця…»

«Слідство велося дуже ретельно. Проводилися консультації з експертами, автогонщиками, експерименти на автодромі «Чайка». Виявилося, що молодий водій зустрічної вантажівки, який вже зібрався було у в'язницю, не винен. Биков був тверезий, але допустився помилки, напевно, через втому. І ніякого інфаркту у нього не було, інакше він відпустив би педаль гальма. Леонід Федорович до останнього намагався запобігти зіткненню»…

Шановні користувачі!

Пропонуємо вам джерела із зазначеної тематики, що знаходяться в електронному каталозі Публічної бібліотеки ім. Лесі Українки:

Биков Леонід Федорович (1928-1979) : актор, режисер і сценарист, народний артист УРСР (1974) // Видатні українці. Культура. Мистецтво. Освіта : [довідник]. - Київ : Велес, 2016. - С. 23-25 : портр.

Брюховецька, Л. Талант і гра. Українські актори театру і кіно / Лариса Брюховецька, Вікторія Котенок. - Київ : Саміт-книга, 2020. - 400 с. : фотоіл.

Коломієць, Р. Г. Леонід Биков / Ростислав Коломієць. - Харків : Фоліо, 2020. - 124 с. : фотоіл., портр.

Мезенцева, І. В. Леонід Биков : (1928-1979 рр.) / І. В. Мезенцева // 100 видатних українців. - К. : Видавництво Арій, 2006.. - С. 461-467 : портр.

Українські обличчя кіно й театру / [упоряд., ред. Л. Брюховецька] ; Центр кінематографічних студій Національного університету "Києво-Могилянська академія" ; Інститут культурології Національної Академії мистецтв України ; Національний академічний драматичний театр ім. Івана Франка. - Київ : Редакція журналу "Кіно-Театр" : Задруга, 2012. - 528 с. : іл., портр.

Статті

Людина,яку любили всі : До 75-річчя від дня народження Л.Ф.Бикова. // Знаменні дати: Календар-2003. - 2003. - С.237-241.

Марченко, М. "Старик", який не старіє / Марина Марченко // Вечірній Київ. - 2012. - 4 трав. (№ 49). - С. 9 : іл.

Мірошникова, М. Війна, у яку важко повірити : картину Леоніда Бикова "У бій ідуть лише "старі", що грунтується на реальних подіях, не випускали на екрани через "неправдоподібність сюжету" / Марія Мірошникова // Вечірній Київ. - 2013. - 21 лют. (№ 8). - С. 9 : іл.

Співучий комеск українського кіно : 90 років з дня народження Леоніда Бикова / підготував Віктор Шпак // Урядовий кур'єр. - 2018. - 8 грудня (№ 232). - С. 7 : фото.