КИЯНИ: ВІД А ДО Я: ГАЛИНА ГІЛЯРІВНА ЯБЛОНСЬКА

понеділок, 2 січня 2023 р.

ГАЛИНА ГІЛЯРІВНА ЯБЛОНСЬКА - ДО 95-РІЧЧЯ З ДНЯ НАРОДЖЕННЯ

Галина Гілярівна Яблонська – українська акторка героїчного плану, громадська діячка, народна артистка УРСР (1982), член Національної спілки театральних діячів України, актриса Національного академічного драматичного театру ім. Івана Франка, володарка театральної премії родини Амвросія Бучми «Бронек», президент Міжнародної Ліги «Матері і сестри – молоді України», художня керівниця Героїчного театру «Пам'ять», авторка та фундаторка міжнародного проєкту-конкурсу «Тарас Шевченко єднає народи».

Життєпис

Галина Гілярівна народилася 2 січня 1928 року в Умані Черкаської області в акторській родині. Мати – актриса. Вітчим – актор та режисер. Першим її театром був Вінницький театр російської драми, де грали її батьки. Вперше на сцену вона вийшла у віці шести років в епізодичній ролі хлопчика. У вісім років, у 1936 році, вона вже виконувала головну роль у виставі «Хатина дядька Тома».

Під час окупації України гітлерівцями вона разом із подругою опинилась у поїзді, який прямував до Німеччини, де на них чекала рабська праця. Після кількох невдалих проб, що закінчувалися важким покаранням, подругам пощастило втекти.

Повернувшись на сцену 1944 року,

грала епізодичні, невеликі ролі.
Сцена на той час була не лише покликом душі, а й підтримкою сім'ї. Після загибелі вітчима вони вдвох із матір'ю залишилися без власного кута. Галина допомагала матері та закінчувала навчання. Екстерном закінчила Дніпропетровське театральне училище. Дебютувала 1936 року на сцені Вінницького державного театру в ролі Топсі в п'єсі «Хатина дяді Тома».

Молодою виступала в обласних театрах Могильова-Подільського, Вінниці, Дніпра, з 15 лютого 1951 року 23-річна Галина Яблонська стає актрисою провідного театру країни – Державного академічного драматичного театру ім. І. Франка. Відтоді біографія акторки тісно переплітається з історією театру, а на афішах театру з’являється для столичного глядача нове прізвище – Галина Яблонська. Кияни тепер ходять на «Яблонську»…

То чим же полонила Яблонська столичного глядача? Вибачте, не тільки глядача, а й радіослухачів усієї України. Передачу Українського радіо «Театр перед мікрофоном» слухали мільйони людей.

Голос Галини Яблонської… Ніжний, мужній, веселий, сумний, рішучий, несміливий, суворий, добрий… Ще багато епітетів можна підібрати. Але що казати – ліпше почитати, що писала преса і критики тих років і просто пересічні кияни на вистави, у яких грала Галина Яблонська, а також про улюблений голос актриси, який звучав з радіоприймачів країни…

У Київському театрі ім. Івана Франка

Галина Гілярівна пропрацювала 70 років. Створила багато сценічних образів. Окремі вистави залишалися актуальними протягом десятка років (виставу «Самотня леді» у постановці режисера Петра Ільченка, в якій Яблонська грала літню акторку Лесю Богданівну, зіграла понад ста разів — ювілейна сота припала на 19 лютого 2020 року).

На сцені зіграла понад 80 ролей.

У 2019 році Галина Гілярівна увійшла до «Національного реєстру рекордів України» із формулюванням «Найтриваліший період виступу на театральній сцені – 83 роки».

Відзнаки та нагороди

1970 — Почесна грамота Президії Верховної Ради УРСР;

2005 — ордени княгині Ольги ІІІ ступеня;

2007 — ордени княгині Ольги ІІ ступеня;

2009 — театральна премія родини А.М. Бучми «Бронек»;

2012 — орден Святої Великомучениці Варвари;

2012 — «Жінка року» у номінації «Жінка-митець»;

2016 — відзнака Президента України — ювілейна медаль «25 років незалежності України».

Шановні користувачі!

Пропонуємо вам джерела із зазначеної тематики, що знаходяться в електронному каталозі Публічної бібліотеки ім. Лесі Українки:

Мистецтво України : Біографічний довідник / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. - 700 с. - С. 672.

Статті