БІЛЕЦЬКИЙ ОЛЕКСАНДР ІВАНОВИЧ – український історик літератури, Академік АН УРСР (1939 рік), академік АН СРСР (1958 рік). Заслужений діяч наук УРСР (1941 рік)

Батько А. Білецького і П. Білецького. Народився 2 листопада 1884 року поблизу Казані (нині місто в Татарстані, РФ) в сім’ї агронома. Вчився в Казанській, а потім в Харківській гімназіях. Закінчив 1907 року історико-філологічний факультет  Харківського  університету. 1918 році захистив магістерську дисертацію. Читав лекції у Харківських, Київських університетах, інших вузах. 1939-1941 роках і з 1944 року до кінця життя очолював Інститут літератури АН УРСР. 1946-1948 роках – віце-президент АН УРСР, головний редактор журналу «Радянське літературознавство». Автор численних праць з теорії літератури, з історії давньої та нової української літератури, а також з історії західної та російської літератур.

Значна частина досліджень Білецького присвячена проблемам давньої  й сучасної української літератури. Вивчав творчість С. Полоцького, І. Вишенського, Г. Сковороди. Всебічно проаналізував художні досягнення І. Котляревського, Г. Квітки-Основ’яненка, Марка Вовчка, І. Нечуя-Левицького, Панаса Мирного, М. Коцюбинського, Лесі Українки. Особливу увагу приділив обґрунтуванню визначного місця Т. Шевченка в світовій літературі. Вперше в радянські Україні поставив питання про світове значення української літератури, її місце в світовому літературному процесі.

Досліджував російську класичну літературу. Грунтовні дослідження присвячено творчості Ф. Достоєвського, М. Лєскова, І. Тургенєва, О. Пушкіна, М. Лермонтова, М. Гоголя та інших. Однією з головних тем у наукових працях була тема єднання двох літератур – української та російської: «Шевченко і російська культура», «Шевченко і слов’янство» (1953 рік), «Гоголь і українська література» (1954 рік), «Шляхи розвитку російсько-українського єднання» та інші. Був одним із кращих знавців античної та західно-європейської літератур. Склав кілька хрестоматій з історії зарубіжних літератур в українському перекладі. Плідно працював у галузі теорії літератури, розробляв проблеми мистецтва слова, природи і функцій літератури  як різновиду мистецтва, психологію літературно-художньої творчості та інші.

Був одним із найавторитетніших керівником молодих дослідників. Помер 2 серпня 1961 року у м. Київ.

Шевченко, Л. А. Білецький Олександр Іванович  / Л. А. Шевченко // Енциклопедія історії України. Т. 1. А-В. – Київ : Наук. думка, 2003. –
С. 278 : портр.

ВШАНУВАННЯ ПАМ’ЯТІ

На будинку № 17/4 по Микільсько-Ботанічній вулиці, де він жив, встановлено меморіальну дошку.

Похований в Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 6).