ВЕРНАДСЬКИЙ ВОЛОДИМИР ІВАНОВИЧ - академік,основоположник геохімії, біогеохімії та радіології, філософ, мислитель

Народився  28 лютого (12 березня) 1863 року – помер 6 січня 1945 року – основоположник геохімії, біогеохімії та радіології, автор теорії ноосфери, філософ, мислитель. Академік Петербурзької Академії Наук  (1909 року; з травня 1917 року Російської Академії Наук, з липня 1925  року Академії Наук СРСР), один із засновників Української Академії Наук та її перший президент (1918-1921 роки), почесний член багатьох іноземних академій і наукових товариств. Батько Г. Вернадського. Походив з давнього козацького роду. Народився в м. Санкт-Петербург. Син І. Вернадського та Г. Константинович. Дитячі роки провів у Харкові. У 1885 році закінчив Петербурзький університет із науковою ступінню кандидата наук і був залишений у вузі для підготовки до професорського звання. Впродовж 1888 -1890 років навчався у Німеччині, Франції. Від 1890 року - приват-доцент, від 1898 року -  професор Московського університету. У 1911 році на знак протесту проти порушення університетської автономії подав у відставку. Відвідав США, Інститут радію у Парижі. Як академік Петербурзької АН створив 1914 року геологічний та мінералогічний музей Академії. З його ініціативи була створена Комісія з вивчення природних сил Росії Петербурзької АН. Брав участь у революційному русі, був редактором газети «Русские ведомости», член ЦК Конституційно-демократичної партії. Після Лютневої революції 1917 року – заступник міністра освіти Тимчасового уряду. Від листопада 1917 року жив у Полтаві, Києві. У 1918-1921 роках –президент УАН. У 1920- 1921 роках – професор Таврійського університету в Симферополі. Від 1922 року – у Петрограді (нині Санкт-Петербург). За участі В. Вернадського  були створені Державний радієвий інситут (1922 рік), Комісія з історії знань (1922 рік), біогеохімічна лабораторія (1924 рік) РАН, директор якої він був до кінця свого життя.

Вернадський – організатор багатьох наукових напрямів: генетичної мінералогії, геохімії, біогеохімії, геохімічної еволюції, геохімії ландшафтів, радіології, гідрогеології, наукознавства, вчення про живу речовину. Основоположник теорії біосфери й ноосфери. Збагатив науку глибокими ідеями, зокрема про роль живих організмів у геохімічних процесах, висунув ряд наукових положень важливого практичного значення: пошуків радіоактивних мінералів, визначення абсолютного віку гірських порід та ін. Він – автор понад 400 наукових праць, опублікованих за життя, сотень інших опублікованих пізніше і ще не опублікованих. Лауреат Сталінської  премії (1943 рік). 

Помер у м. Москва.

Інформація взята з   // Енциклопедія історії України. - К. : Наук. думка, 2003. - 

Т. 1: А-В. - С. 484-485 : портр.

Вшанування пам'яті

 

У 1973 році його іменем названо бульвар у Києві (Академмістечко) де у 1981 році йому споруджено пам'ятник. До 1963 року його ім'я носила також нинішня вулиця Запорожця.

Пам'ятник Володимиру Вернадському у Києві - монумент на честь видатного українського вченого, першого президента Академії наук Володимира Івановича Вернадського. Відкритий у 118-ту річницю з дня народження академіка 12 березня 1981 року в місці сполучення проспекту Перемоги і названого його іменем бульвару. Автори - скульптор Олександр Скобліков, архітектор Анатолій Ігнащенко.

Ім'я вченого присвоєно Національній бібліотеці України.

Починаючи з 1973 року НАН України встановлена також премія імені В. І. Вернадського, а з 2003 р. - Золота медаль імені В. І. Вернадського Національної академії наук України.

26 березня 2003 року Національним банком України в обіг випущена ювілейна монета номіналом 2 гривні присвячена академіку Вернадському.

У відділі є така література про Володимира Івановича Вернадського:

Вернадский, В. И. Начало и вечность жизни / В.И. Вернадский. - М. : Советская Россия, 1989. - 703 с.

Вернадский, В.И. Письма Н.Е. Вернадской 1886-1889 / В.И. Вернадский; сост. Филиппова, Н.В. - М. : Наука, 1988. - 304 с.

Гумилевский, Л. Вернадский / Л. Гумилевский. - 3-е изд. - М. : Молодая гвардия, 1988. - 255 с. : ил. - (Жизнь замечательных людей).

Павленко, Ю.В.  Вернадський Володимир Іванович / Ю.В. Павленко, Ю.О. Храмов // Кияни : біограф. слов. -  К. : Фенікс, 2004. -  С. 64 : портр.

Попович, М.В. Вернадський Володимир Іванович / М.В. Попович, Д.Є. Макаренко // Енциклопедія Сучасної України. -  К., 2005. -

Т.4. В-Вог. -  С. 271 : портр.

Сытник, К.М. В.И. Вернадский / Сытник К.М., Апанович, Е.М.,      Стойко, С.М. - 2-е изд., исправ. и доп. - К. : Наук. думка, 1988. - 367 с.  : ил., портр.