ДОНЕЦЬ МИХАЙЛО ІВАНОВИЧ - співак, музично-громадський діяч

Донець Михайло Іванович (псевдоніми: Донцов, Донськой, Салтанов, Чернов народився 23 січня 1883 року в Києві - помер 10 липня 1941 року там само) -  співак (бас), музично-громадський діяч, педагог. Чоловік М. Донець-Тейссер. Народний артист України УСРР (1931 році). До 1903 року навчався у приватній музичній школі М. Тутковського у Києві (клас О. Сантагано-Горчакової, М. Бочарова) та на драматичних курсах М. Соловцова. 1903 році дебютував у драматичній трупі М. Бородая роллю Гусляра у виставі "Снігуронька" О. Островського. 1907-1913 роках - в оперній трупі С. Зиміна в Москві. Водночас 1909-1912 роках - співорганізатор та керівник українського музично-драматичного гуртка "Кобзар", який пропагував українське мистецтво у Москві. Брав участь у концерті, присвяченому 50-річчю від дня смерті Т. Шевченка. 1913-1923 роках та 1927-1941 роках соліст Київської, 1924-1926 роках Свердловської, 1923-1924 роках та 1926-1927 роках - Харківської опер. Донцов - один з ініціаторів запровадження української мови на оперній сцені, популяризатор українського оперного репертуару. Виконав партії Голови та Чуба в постановці "Черевичків" П. Чайковського української мовою, доклав зусиль до втілення на сцені опери "Тарас Бульба" М. Лисенка. Під час Визвольних змагань 1917-1921 роках на мітингах виконував пісні "Ой Дніпре мій, Дніпре", "Молітесь, братія"  М. Лисенка, патріотичні пісні. Симпатизував і захоплено писав про М. Грушевського, співпрацював з ним;  вітав на Софійському майдані С. Петлюру. Мав прихильників серед радянського керівництва, зокрема його підтримував М. Хрущов. Був майстром сценічного перевтілення з сильним голосом широкого діапазону, за що його називали українським Шаляпіним. Виконавець різнопланових ролей - від героїчних до епізодично характерних. Як камерний співак брав участь у концертах Гуртка любителів російської музики. Популяризував твори М. Лисенка, К. Стеценка та інших. Виконував народні пісні українською, російською та італійською мовами. Від 1919 року виступав разом ж дружиною. У 1933 році з групою українських артистів гастролював на Далекому Сході. Від 1918 року - викладач співу Київського музично-драматичного інституту, згодом - сольного співу та акторської майстерності Київської консерваторії. Серед учнів - М. Єгоричева. Автор статей з питань вокального мистецтва, історії оперного театру. Хоч Донцов намагався бути лояльним до органів радянської влади, його відверті вияви національної гідності, любов до української музичної культури, критичні погляди на  рішення, постанови уряду, прямі виступи на захист репресованих співаків зумовили заведення на нього 1936 році справи. У липні 1941 року за неправдивими  звинуваченнями у зв'язках з петлюрівцями, антирадянської контрреволюційної діяльності, шпигунстві на користь німців заарештований і розстріляний. Ім'ям Донця названо вулицю в Києві.

Партії: Тарас («Тарас Бульба» М.В. Лисенка), Карась («Запорожець за Дунаєм» С.С. Гулака-Артемовського), Захар Беркут, Сокольський («Золотий обруч», «Щорс» Б.М. Лятошинського), Іван Сусанін («Життя за царя»

 М.І. Глинки), Борис Годунов, Досифей («Борис Годунов», «Хованщина» 

М.П. Мусоргського), Мефістофель («Фауст» Ш. Гуно) та інші.

Кузик, В.В. Донець Михайло Іванович / В.В. Кузик // Енциклопедія Сучасної України. – К., 2008. –

Т.8. : Дл-Дя. – С. 267 : портр.

На честь Донця Михайла названо :

Від 1992 року іменем Михайла Донця названо вулицю  в житловому масиві Києва «Відрадний» (до того - вулиця Затонського).

У відділі є така література про Донця М. І. :

Кагарлицький М. Закатований геній українського бельканто /

М. Кагарлицький // Вечірній Київ. - 1999. – 24 січ. (№14). - С. 5.

Мусієнко О. Реквієм : [Про трагічну долю укр.опер.співака М.І. Донця, якого було знищено в київ. тюрьмі у вересні 1941р. за наказом наркома держбезпеки] / О. Мусієнко // Вечірній Київ. - 1993. - 11 верес.

Руда, Т.П. Донець Михайло Іванович / Т.П. Руда // Кияни : біограф. словник. - К. : Фенікс, 2004. - С. 122 : портр.