ЛЕСЯ УКРАЇНКА та київський літературний гурток «Плеяда» – до 150 річчя з дня народження Лесі Укаїнки

 

У другій половині 80-х років ХІХ століття у Києві почала збиратись творча молодь, прагнучи зробити щось добре для рідного народу, його культури, його майбутнього. Виник молодіжний літературний гурток «Плеяда». Леся Українка була одним з його організаторів.

Суть прагнень учасників була закладена вже в самій назві гуртка – «Плеяда», бо ж запозичили вони цю назву не стільки від галактичного сузір’я, скільки від такої ж назви поетичної школи у Франції епохи Відродження (існувала у другій половині ХVІ ст.), учасники якої боролися за утвердження в літературі рідної мови, відстоювали суспільну місію поезії, 

надавали важливого значення патріотичній тематиці, закликали поетів звертатись до національної історії. Літературним маніфестом тієї «Плеяди» був трактат Ж. Дю Белле «Захист і прославлення французької мови» (1549 р.). Учасники «Плеяди» запроваджували у французькій літературі такі жанри, як сонет, елегія, еклога, комедія, трагедія. Учасники гуртка популяризували серед народу кращі твори світової літератури – О. Пушкіна, Л. Толстого, Г. Гейне, В. Шекспіра, А. Міцкевича та інших, підтримували тісний зв’язок з митцями старшого покоління – М. Лисенком, М. Старицьким, І. Франком та М. Коцюбинським.

Збирались вони в домівках Миколи Лисенка (на вул. Рейтарській, 11) або Михайла Старицького (на вул. Толстого, 35), Косачів (на Стрілецькій, 15) чи Сікорських, колись, можливо, у Кониських та Ковалевських на вулиці Маріїнсько-Благовіщенській (тепер вул. Саксаганського).

На тих засіданнях гуртка склад учасників майже ніколи не був постійним, але було якесь стале ядро (серед них – Леся Українка, Михайло Косач, Людмила Старицька), навколо яких вже й гуртувалися ті, хто приходив «на вогник». Часто в зібраннях брали участь і старші – Микола Лисенко, Михайло Старицький, Олена Пчілка, Михайло Коцюбинський та інші. Тут читали автори свої нові твори й переклади, тут вони обговорювалися, складалися проєкти нових літературних робіт. Тут же Лисенко знайомив всіх зі своїми новими композиціями.

Пер

Леся Українка

Перший (і чи не найвагоміший) із проєктів «Плеяди» викладе у своєму листі до брата Михайла від 8–10 грудня (26–28 листопада 1889 р. з Колодяжного юна Лариса Косач, засвідчивши більш як 150 творів світової класики, що їх треба б перекласти для українського читача. «Плеяда» почне втілювати цей проєкт, назвавши його «Бібліотека світової літератури».

Збираючись на літературні конкурси на квартирах Косачів, М. Старицького, М. Лисенка, учасники «Плеяди» давали завдання написати, а потім обговорювали і оцінювали оригінальні художні твори, переклади російських та зарубіжних письменників. У зв’язку з цими конкурсами написала Леся Українка свої оповідання «Пізно», «Чашка», «Голосні струни», повість «Жаль». З ініціативи Лесі Українки в гуртку «Плеяда» читались і обговорювались твори Чернишевського, Добролюбова, Бєлінського та інші.

У 1893 р. вийшла збірка поезій Лесі Українки «На крилах пісень». Мужній бадьорий тон, пристрасність і схвильованість цих поезій перший відмітив великий український письменник Іван Франко. «Від часу Шевченкового «Поховайте та вставайте, кайдани порвіте»,— писав він у статті 1898 р.,— Україна не чула такого сильного, гарячого та поетичного слова, як із уст сеї слабосилої, хворої дівчини».

Період існування київської «Плеяди» – один з важливих етапів українського відродження – був позначений багатьма суттєвими зрушеннями, які по суті своїй багато в чому перегукувались із завданнями, що їх ставила перед собою та давня французька «Плеяда». Київська «Плеяда» стала однією з перших спроб творчої організації в українському літературному процесі тієї доби.

У листах Лесі Українки, у спогадах її товаришів по «Плеяді», у документах фігурують різні назви цього гуртка – «Плеяда молодих українських літераторів», «Література», «Літературна громадка» (до речі, саме останню назву використано у вітальному адресі М. Лисенкові 1893 року, який зберігається в його київському музеї (вул. Саксаганського, 97) , та в листі до Олександра Барвінського від 13 (1) березня 1894 року з приводу роботи київської філії редакції журналу „Дзвінок”). Називали той гурт і «Маленька література» – тим самим виділяючи себе, молодь, поруч зі старшими, знаними письменниками Михайлом Старицьким, Оленою Пчілкою, Олександром Кониським («Велика література»). А ще звали «Уліта» – «улітами» в листуванні Лесі Українки були названі літературні задуми, ті твори, що довго зріють і пишуться занадто повільно. Мабуть, найактивніше гурток діяв з 1889 по 1893 роки включно.

Леся Українка з братом Михайлом

Про зародження «плеядівських» справ Леся Українка говорить уже в листі до брата Михайла від початку жовтня 1888 року з с. Колодяжного на Волині. А 8 липня 1889-го вже повідомляє матері з Одеси про підготовку «плеядного» збірника та вміщення в ньому вірша «Співець».

У 1895 році з причин ідейних незгод між учасниками «Плеяда» розпалася; на одну з причин цього вказала Леся Українка: «там занадто різношерстий народ». Більшість видавничих планів «Плеяди» залишилася нереалізованою, зате справі інтерпретації українською мовою кращих творів зарубіжних авторів, збагаченню української літератури досвідом європейських літератур члени „Плеяди» прислужилися.

Леся з Радою Драгомановою

Але тоді Леся Українка вже знаходиться на якісно новому етапі – і в листі до Михайла Павлика з Софії від 23 (11) січня 1895 року, надсилаючи свій публіцистичний «Лист до товаришів», пояснює: «Звернутий він до тих молодих людей, що приймали участь в ювілеї (себто радикалів укр[аїнських], чи, як їх звуть, драгоманівців). Я просила б Вас переслати його до А. G. [Миколи Ковалевського – А. Д.], а він щоб пустив його в Києві між тими товаришами, яких він стрівав у мене, надто під конець мого пробування там. Тільки не так званій «Літературній громадці», там занадто різношерстий народ, і мене з ними більш спогади зв’язують)».

Востаннє говориться про «Плеяду» в листі до матері від 22 листопада 1897 року з Ялти: «Літературна громадка» річ добра, та я скажу, як Летіція Бонапарте про імператорство свого сина: «Pourvu que ça dure», проте бажаю щастя і енергії». Це може означати, що гурток «Плеяда» Леся Українка вже «переросла» і спостерігає за його діяльністю дещо відсторонено, хоча й приязно.

В останні роки життя Леся мріятиме написати спогади про «Плеяду», зокрема, про Миколу Лисенка в ній: «От спогади про Миколу Віталійовича хотілось би мені написати (яко членові колишньої «Плеяди», що багато йому завдячила), але тепер ще не можу, таки просто не маю сили...». На жаль, тих спогадів вона вже не встигне створити…

 

Література, яка знаходиться у Публічній бібліотеці імені Лесі Українки:

Денисюк, І. О. Дворянське гніздо Косачів / Іван Денисюк, Тамара Скрипка. - Львів : Академічний експрес, 1999. - 269 с. : іл., портр.

Ерстенюк, М. «Плеяда» // Довідник з історії України. — 2-ге вид. — К., 2001. — С. 583.

Костенко, А. І. Леся Українка / Анатоль Костенко. - Київ : А.С.К., 2006. - 512 с. : іл., портр.

Мороз, М.О. Літопис життя та творчості Лесі Українки / М. О. Мороз. - Київ : Наук. думка, 1992. - 627[4] с. : [16] арк. іл., портр.

Погребенник, Ф. П. «Плеяда» // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1982. — Т. 8 : Олефіни — Поплін. — 527, [1] с., [22] арк. іл. : іл., портр., карти с. — С. 412.

Реєнт О. П., Плеяда // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол. : В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 274. — 520 с. : іл.

Старицька-Черняхівська Л. Спогади про Лесю Українку. К., 1971; Українка Леся. Зібр. творів: У 12 т. К., 1978. Т. 10;

Хінкулов, Л. Ф. Письменник жив у Києві : літературно-критичні розповіді / Леонід Хінкулов. - Київ : Дніпро, 1982. – 121-135 с. : іл.- див. Леся Українка

https://galinfo.com.ua/news/pro_ukrainskyh_klasykiv_znimut_hudozhniy_serial_pleyada_tizer_329807.html

У мережі опублікували перший тизер історичного художнього серіалу «Плеяда» про класиків української літератури, театру та діячів мистецтв. Відео з’явилося на YouTube-сторінці проєкту.

 

http://chytomo.com/z-iavyvsia-ofitsijnyj-tyzer-serialu-pro-ukrainskykh-klasykiv-pleiada/

Режисер серіалу — Тарас Дронь, авторка ідеї та сценаристка — Наталія Яковлева, оператор — Юрій Король.