АМОСОВ МИКОЛА МИХАЙЛОВИЧ

Учений-хірург, письменник, публіцист, громадський діяч, академік НАН України (1969 рік). Народився 6 грудня 1913 року у с. Ольховому Вологодської губернії (Росія). Закінчив Архангельський медичний інститут (1939 рік) та Заочний індустріальний інститут (1940 рік). Учасник Великої Вітчизняної війни (головний хірург польового шпиталю). В 1947-1952 роках – головний хірург Брянського обласного відділу охорони здоров’я; 1952-1983 роки – керівник клініки  торакальної хірургії Інституту туберкульозу і грудної хірургії, 1983-1988 роки – директор, з 1988 року – почесний директор Інституту серцево-судинної хірургії, також 1955-1970 роки – завідуючий кафедрою Інституту вдосконалення лікарів та 1960-1988 роки – завідуючий відділом Інституту кібернетики НАН України (Київ). Помер 12 грудня 2002 року.

Науково-практична діяльність стосується хірургії, біологічної та медичної кібернетики, соціології, психології, філософії, зокрема хірургічного лікування захворювань легень, серця, моделювання мислення і психічних функцій мозку. Ініціатор впровадження в країні хірургічного лікування при захворюваннях легень, вніс багато нового в цей напрямок, його дослідження сприяли значному зниженню захворюваності туберкульозом і підвищенню ефективності лікування захворювань легень.

Один з перших у СРСР провадив у практику метод штучного кровообігу, в 1963 році перший виконав протезування мітрального клапану, 1965 року створив і вперше в світі застосував антитромбічний протез серцевих клапанів, розробив низку нових методів хірургічного лікування вад серця, моделі апаратів штучного кровообігу.

Під його керівництвом проведено фундаментальні дослідження систем саморегуляції серця, машинної діагностики захворювань серця, побудовано фізіологічну модель «внутрішнього середовища організму» людини, виконано моделювання на ЕОМ основних психічних функцій і деяких соціально-психологічних механізмів поведінки людини. Автор понад 400 публікацій, в точності 12 індивідуальних монографій, низки науково-популярних і публіцистичних книг, зокрема «Очерки торокальной хирургии», «Механизмы мышления и психики», «Регулирование сердца», «Искусственный интеллект», «Книга про щастя і нещастя», «Мое мировозрение», «Раздумья о здоровье», «Голоса времени» (воспоминания). Створив наукову школу, підготував понад 20 докторів і 100 кандидатів наук.

Державна премія України (1978, 1988, 1997 роки). Заслужений діяч науки України (1959 рік). Академік АМН України (1993 рік). Почесна відзнака Президента України (1993 рік). Герой Соціалістичної Праці (1973 рік). Ленінська премія (1961 рік). Ордени Леніна (1961, 1973 роки), Жовтневої Революції (1983 рік), Вітчизняної війни ІІ ступеня (1944 рік), Червоної Зірки (1943, 1945 роки); «За Заслуги» ІІ ступеня (1998 рік). Член-кореспондент АМН СРСР (1962 рік). Депутат Верховної Ради СРСР 5 скликань. Президією НАН України засновано премію ім. М. М. Амосова. Його ім’ям названо вулицю в Києві.

Храмов, Ю.О. Амосов Микола Михайлович / Ю. О. Храмов // Кияни : біограф. словник. – К. : Фенікс, 2004. – С. 9 : портр.

Про Амосова М. М. :

Амосов Николай // 99 великих киевлян. – К. : 7+7 media, 2009. – С. 34- 36 : портр.

Згурская, М. Николай Амосов / М. Згурская. – Х. : Фолио, 2010. –      121 с. – (Знаменитые украинцы).