Еренбург Ілля Григорович (27 (14). 01. 1891 - 31. 08. 1967 рр.) - письменник, громадський діяч. Член Спілки письменників СРСР. Народився в місті Києві. Навчався в 1-й Московській гімназії. У 1907 р. вступив до Російської соціал-демократичної робітничої партії, рік потому був виключений з гімназії та заарештований. Після звільнення емігрував у Францію, де працював кореспондентом в моск. та петерб. газетах. Після Лютневої революції 1917 р. повернувся в Росію. З 1918-1919 рр. проживав у Києві. Згодом емігрував. Протягом 1920-30 - х рр. мешкав у Парижі (Франція), періодично відвідував СРСР. Після виходу у світ в 1922 р. його першого роману - гостросюжетної сатири "Необычайные похождения Хулио Хуренито и его учеников..." стає одним з найпопулярніших радянських письменників. Невдовзі були опубліковані його цикл новел " Тринадцать трубок" (1923 р.) та роман "Рвач" (1925 р.). В 1936-1937 рр. працював військовим кореспондентом в Іспанії. У 1940 р. остаточно повернувся до СРСР. За часів Другої світової війни велику популярність здобули його твори антифашистського спрямування, зокрема "Испанская закалка" (1938 р.), "Война" (1942 - 44 рр.) та ін. Трагедії Бабиного Яру він присвятив вірш "Бабий Яр" (1944 р.) та роман "Буря" (1946-47 рр.) Після закінчення війни взяв участь в ініційованому радянським партійним керівництвом міжнародному миротворчому русі. Від 1950 р. - віце-президент Всесвітньої Ради Миру.
В 1954 р. написав повість "Оттепель", що стала назвою цілого періоду в історії СРСР після смерті Й. Сталіна. В останньому творі - фактично біографічній сповіді "Люди, годы, жизнь" (кн. 1-6, 1961-65 рр.) - по-новому розкрив факти та події з життя як самого письменника, так і з життя багатьох видатних постатей 20 ст., з якими він був особисто знайомий.
Лауреат Державної премії СРСР (1942 р., 1948 р.), Міжнародної Ленінської премії (1952 р.).
Помер у Москві, похований на Новодівичому цвинтарі.
В 1954 р. написав повість "Оттепель", що стала назвою цілого періоду в історії СРСР після смерті Й. Сталіна. В останньому творі - фактично біографічній сповіді "Люди, годы, жизнь" (кн. 1-6, 1961-65 рр.) - по-новому розкрив факти та події з життя як самого письменника, так і з життя багатьох видатних постатей 20 ст., з якими він був особисто знайомий.
Лауреат Державної премії СРСР (1942 р., 1948 р.), Міжнародної Ленінської премії (1952 р.).
Помер у Москві, похований на Новодівичому цвинтарі.
Інформацію про біографію Іллі Еренбурга ми почерпнули з цього джерела:
1.Шолох Я. Л. Еренбург Ілля Григорович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол. : В. А. Смолій (голова) та ін. - К. : Наук. думка, 2005. -
Т. 3 : Е-Й. - 2005. - С. 46 : фото.
У фонді нашої читальної зали представлена біографічна праця І. Еренбурга “Люди, годы, жизнь” у 3-ох томах .
Немає коментарів:
Дописати коментар