КИЯНИ: ВІД А ДО Я: ВАХТАНГ КОСТЯНТИНОВИЧ КІКАБІДЗЕ

понеділок, 17 липня 2023 р.

ВАХТАНГ КОСТЯНТИНОВИЧ КІКАБІДЗЕ - ДО 85-РІЧЧЯ З ДНЯ НАРОДЖЕННЯ

Вахтанг Костянтинович Кікабідзе — грузинський актор, естрадний співак, композитор, політик, депутат парламенту Грузії X скликання (2020-2023 рр.). Після 2008 року ніколи не співав у Росії.

Життєпис

Вахтанг Кікабідзе народився 19 липня 1938 року в Тбілісі в сім'ї журналіста та співачки.

Батько — молодший лейтенант Костянтин Миколайович Кікабідзе (1906-1942) — пропав безвісти в грудні 1942 року під Керчю. Походив з імеретинського дворянського роду. Працював журналістом.

Мати актора — Манана Костянтинівна Багратіоні — з грузинського князівського роду Багратіоні-Давітішвілі (гілка грузинської царської династії Багратіоні) була відомою співачкою. Бабуся Ольга по материнській лінії — зі старовинного князівського роду Аміреджібі з Картлі.

В одному з інтерв'ю митець розповідав, що його мама і тато познайомилися, коли обоє були в гостях. Батькові сподобалась мама, і він запитав, як завоювати її серце. Дівчина жартома відповіла, що треба з'їсти 5 стручків перцю. Після цього хлопцеві довелося викликати швидку, а дівчина прикладала йому примочки.

У 1942 році батько пішов на війну. Під час погано спланованої Керченської операції він разом із багатьма грузинами загинув під Керчю. Мама його чекала усе життя.

У дитинстві Вахтанг жив у районі Вера. В шкільні роки брав участь у гуртку мистецької самодіяльності. За словами самого Кікабідзе, він ніколи не був у комсомолі, а з піонерів був виключений за те, що чистив взуття своєю піонерською краваткою.

Після закінчення школи у 1955-1957 роках навчався в Тбіліському університеті. У 1959 році став працювати у Тбіліській філармонії. У 1961-1963 роках навчався в Тбіліському інституті іноземних мов.


Ансамбль "Орера"

У 1966 році дебютував в кіно — «Зустріч в горах» (режисер М. Санішвілі). Співав у квартеті «Діело». У 1966 році Вахтанг Кікабідзе прийшов в ансамбль «Орера» (ударні інструменти, вокал), назву якого з грузинської мови можна перекласти приблизно як приспів «Ля-ля-ля».

1969 року вперше знявся у Данелії у фільмі «Не журись!» (Приз за кращу чоловічу роль Міжнародного кінофестивалю в Картахені, 1970). Наступним знаковим фільмом стала картина «Мелодії Верійського кварталу» (режисер Г. Шенгелая, 1973).

У грудні 1976 року як керівник ансамблю «Орера» разом із Нані Брегвадзе виступив у фіналі телефестивалю «Пісня року». Пізніше виходив у фінал ще п'ять разів — у 1978, 1980, 1981, 1999, 2005 роках.


У фільмі "Міміно"

У 1977 році вийшов фільм режисера Георгія Данелії «Міміно», де актор зіграв роль льотчика Валіко Мізандарі, яка принесла йому широку популярність (Державна премія СРСР 1978 року).

У фільмах режисера Георгія Данелії творив галерею персонажів, які стали улюбленими народом: крім фільмів«Не журись!» та «Міміно», знявся ще у його фільмах «Зовсім безнадійний» та «Фортуна».

З 1980 року почав сольну кар'єру співака. Вахтанг Кікабідзе — виконавець великої кількості популярних пісень («Чіто Гвріто», «Мої роки — моє багатство» та інших). Постійно гастролював. Об'їздив з концертами п'ять континентів.

У 1981 році Кікабідзе за своїм сценарієм зняв комедію в чотирьох новелах «Будь здоровий, дорогий!» (Гран-Прі Габрово-83), а в 1985-му — фільм «Чоловіки і всі інші». У 1984 році знімався в телесеріалі «ТАРС уповноважений заявити...» (отримав премію КДБ СРСР).

З початку 1980-х років до 2008 року (близько 30 років) Кікабідзе жив і працював в Росії, де був вельми популярний — з аншлагом давав численні сольні концерти в різних російських містах.

У 2013 році актор розповів, що пише книгу під робочою назвою «Особа кавказької національності». Книга, що складається з декількох новел про людей різних національностей, вийшла у 2016 році під назвою «Вони».

Останньою акторською роботою Кікабідзе у 2021 році стали зйомки в одній серії сьомого сезону серіалу «Свати».

Політична позиція

Вахтанг Кікабідзе — народний артист Грузинської РСР (1980), лауреат багатьох міжнародних пісенних конкурсів і кінофестивалів. Почесний громадянин міста Тбілісі (1998). У 1999 році в Москві на «Площі Зірок» була закладена його зірка, а у 2006 році — його «Грузинська зірка» на площі перед будівлею Тбіліської філармонії. Кавалер орденів: Міжнародного ордена Миколи Чудотворця (за примноження добра на землі, представлений від України), Міжнародного ордена Костянтина Великого (представлений від Росії) і грузинських — ордена Честі (1994) і військового ордена Вахтанга Горгасала III ступеня. До 70-річчя нагороджений грузинським орденом Перемоги імені Святого Георгія.

Вахтанг Кікабідзе відмовився від російського ордена «Дружби» у зв'язку з війною в Південній Осетії в серпні 2008 року. Крім того, Кікабідзе скасував свої ювілейні концерти в Москві, заявивши, що поважає російський народ, але у зв'язку з військовими діями Росії проти Грузії не може приймати нагороди та виступати з концертами. Відтоді більше не відвідував Росію.

В одному зі своїх інтерв'ю він висловився: «Мені було б соромно дивитися в очі своїм онукам. Я не розумію, якщо тебе хтось б'є. а ти йдеш для нього співати. Це не лягає ні в які поняття».

Підтримка України

У 2014 році Вахтанг Кікабідзе говорив про те, що все, що відбувалося в Україні, йшло за грузинським сценарієм.

«Повірте мені! Росія не хоче, щоб Україна продовжувала чинити опір. Але якби я був молодим, я б теж зараз був в АТО і чинив опір, захищаючи честь країни. Другого варіанту немає! Адже якщо ця війна триватиме довго, встати на ноги Україні буде дуже складно», — того ж року наголошував Кікабідзе.

У жовтні 2014 року в інтерв'ю Кікабідзе заявив, «що якби я був молодим, я б теж зараз був в АТО і чинив опір, захищаючи честь країни», а президента Путіна назвав «політиком чорної сили» і «загарбником».

У 2015-му співак дав 2-годинний сольний концерт у Києві та присвятив виступ пам'яті Небесної сотні.

У 2018 році він виступав у 10 містах України, зокрема, й у Маріуполі. Саме про цей концерт Вахтанг Кікабідзе розповідав, що не боявся туди їхати.

«Хлопці на концерт приходили просто в камуфляжах. Таких гарних, багато було хлопців... З боку, коли комусь про це розповідаєш, вони навіть не сприймають усе серйозно. Тому що відбувається десь там, далеко. Раніше люди їхали до Маріуполя просто відпочити, а тепер це лінія війни», — говорив Кікабідзе в інтерв'ю у 2018 році.

Вахтангу Кікабідзе пропонували виступити на тимчасово окупованій території в так званій ДНР, але співак відмовився. Його обіцяли там розстріляти. Про це він розповідав у 2018 році в інтерв'ю.

«Я сказав «ні». Якусь гидоту їм сказав. А вони відповіли, що хочуть, аби я приїхав, а далі, мовляв, ми знаємо, що з вами зробимо. Пів Києва мої знайомі, усі з Донецька», — розповідав Вахтанг Кікабідзе.

22-23 липня 2019 року він дав концерти в містах українського Донбасу (Лисичанськ, Сєвєродонецьк, Рубіжне) на честь 5-річчя визволення від російсько-терористичних загарбників.

На парламентських виборах 2020 року Кікабізде очолив список партії експрезидента Грузії Михайла Саакашвілі «Єдиний національний рух». За підсумками виборів був обраний депутатом парламенту Грузії X скликання.

24 серпня 2021 року в День Незалежності України Володимир Зеленський нагородив Вахтанга Кікабідзе орденом імені Ярослава Мудрого V ступеня.

16 лютого 2022 року, за тиждень до повномасштабного вторгнення, грузинські музиканти, культурні діячі, спортсмени, актори записали відеозвернення, в якому висловилися на підтримку України та засудили російську агресію. Серед митців був Вахтанг Кікабідзе.

Також співак підтримував українських військових. У серпні 2022 року Кікабідзе дав концерт у Батумі в Грузії, а на виручені кошти придбав сухпайки та мікроавтобус і передав 26-й артилерійській бригаді імені генерала-хорунжого Романа Дашкевича.

Смерть Вахтанга Кікабідзе

15 січня 2023 року стало відомо, що в Тбілісі в лікарні на 85-му році життя від ускладнень хронічної хвороби нирок помер Вахтанг Кікабідзе. Прощання і громадянська панахида пройшли 17 січня. Вахтанга було поховано на цвинтарі-пантеоні Мтацмінда в Тбілісі.

Президент України Володимир Зеленський написав на своїй сторінці в Instagram: «Вахтанг Кікабідзе. Друг, який завжди був поруч. Велика людина великого народу. Легенда, на яку ми всі рівнялися. Світла пам'ять митцю та співчуття близьким».

Нагороди

Народний артист Грузинської РСР (1980)

Лауреат Державної премії СРСР (1978)

Почесний громадянин Тбілісі (1998).

Заслужений артист України (2013)

Кавалер ордена Ярослава Мудрого V ступеня (2021).

Шановні користувачі!

Пропонуємо вам джерела із зазначеної тематики, що знаходяться в електронному каталозі Публічної бібліотеки ім. Лесі Українки:

Габриадзе, Р. Л. Мимино : киносценарий / Р. Габриадзе, В. Токарева, Г. Данелия. - [Москва] : [Искусство], [1978]. - 88 с. : ил.

Киносценарии : альманах : 1977 / [гл. ред. В. Сытин]. - Москва : Госкино СССР, 1977. - 286 с.

Раззаков, Ф. И. Досье на звёзд : [кумиры всех поколений : правда, домыслы, сенсации] / Федор Роззаков. - [Москва] : ЭКСМО-Пресс, 1998. - 752 с., 16 с. фотоил.

Статті