КИЯНИ: ВІД А ДО Я: ЗІНАЇДА ПАВЛІВНА ТУЛУБ – письменниця, громадська діячка (28.11.1890

вівторок, 24 листопада 2020 р.

ЗІНАЇДА ПАВЛІВНА ТУЛУБ – письменниця, громадська діячка (28.11.1890 – 26.09.1964)

Зінаїда Тулуб

Ім’я цієї талановитої письменниці, авторки першого українського історичного роману-дилогії “Людолови” та біографічного роману “В степу безкраїм за Уралом” упродовж десятиліть залишалось забутим. Трагічна доля випала цій розумній, талановитій жінці з романтичною зовнішністю, витонченими манерами, досконалим знанням семи мов. Життя повсякчас випробувало її мужність, стійкість, доброту, але не зламало її дух. Значна частина життя творчої спадщини письменниці була знищена радянськими цензорами ще за її життя. Але спрага творчості – те єдине, що давало їй сили боротися з усім світом.

Зінаїда Павлівна народилася 28 листопада 1890 року в Києві в сім'ї юриста і відомого на той час російського поета Павла Тулуба.

Дитинство минало в Брацлаві, згодом – у Таганрозі, куди переїхали батьки. Від 1904 року майбутня письменниця знову в Києві, де 1913 року закінчила історико-філологічний факультет місцевих Вищих жіночих курсів. По захисті дисертації була залишена при Київському університеті для підготовки до

Зінаїда Тулуб

професури.

У 1920-их роках працювала лектором у військових частинах, завідувала літературною частиною Київського фотокомітету. У 1919—1921 рр. очолювала лекторську секцію в одній із частин Червоної Армії. З 1921 -го працювала в різних радянських установах: завідувала літчастиною в Київському кінофотокомітеті, служила у відділі місцевого бюджету. З 1926 р. – на творчій роботі.

Заарештували Зінаїду Тулуб 4 липня 1937 р. В обвинуваченні, яке склав співробітник IV відділу УДБ НКВС УРСР лейтенант Держбезпеки Хват, зазначалося, що вона є “активною учасницею контрреволюційної організації Виборчий центр”, котра здійснює підривну роботу перед наступними виборами до Рад. 5 вересня того ж року Військова колегія Верховного Суду СРСР засудила письменницю до тюремного ув’язнення строком на 10 років (із поразкою в політичних правах – на 5 років) і конфіскацією всього приналежного їй майна.

Ув’язнення Зінаїда Тулуб відбувала в ярославській тюрмі, а з літа 1939 р. – на Колимі, де й була звільнена 4 липня 1947 р. у зв'язку з відбуттям строку. Невдовзі через інвалідність була вислана в Джамбульський район Алма-Атинської області, де працювала шкільним бібліотекарем. 16 травня 1950 р. їй був оголошений новий вирок Особливої наради при міністрі Державної безпеки СРСР: “…за приналежність до антирадянської есеро-меншовицької організації зіслати на поселення в Кокчетавську область Казахської РСР”. Отже, друга тяжка покара за старим обвинуваченням.

У липні 1954 р. з настанням у країні політичної відлиги Зінаїда Тулуб звертається до Голови Президії Верховної Ради СРСР К. Є. Ворошилова. Але відповіді не отримала. Лише 23 червня 1956 року Військова колегія Верховного Суду СРСР ухвалила: “Вирок Військової колегії Верховного Суду СРСР від 5 вересня 1937 року і постанову Особливої наради при МДБ СРСР від 10 лютого 1950 року щодо Тулуб Зінаїди Павлівни скасувати за нововиявленими обставинами, і справу про неї припинити “за відсутністю складу злочину”.

Активну участь у громадській реабілітації письменниці взяли побратими по перу Максим Рильський, Леонід Смілянський, Іван Кологойда.

У 1947-1955 роках була на засланні в Північному Казахстані. По реабілітації повернулася до Києва.

Померла 26 вересня 1964 року в Ірпінському будинку творчості.

Могила Зінаїди Тулуб

Похована в Києві на Байковому кладовищі (ділянка №1).

Творчість

У літературу входила як поетеса, друкувала вірші російською мовою в газеті “Русское богатство”. 1916 року опублікувала у журналі “Вестник Европы” (1916) повість “На роздоріжжі” (На перепутье), написану російською мовою.

1911 року видала окремою брошурою переклад” – однієї з частин “Cтаршої Едди”, супроводжений передмовою і примітками перекладачки. Допомогу джерелами і порадами під час роботи над перекладом Зінаїді Тулуб надавав професор Університету Св. Володимира Іван Шаровольський, з ініціативи якого й було надруковано готовий текст. За власним зізнанням перекладачки, переклад було виконано не з оригіналу, а з німецького перекладу Гуґо Ґерінґа.

За радянського часу перейшла на українську мову.

Найвизначніший твір Тулуб – історичний роман-дилогія “Людолови” (1934—1937, у переробленому вигляді перевиданий 1958), в якому на багатому історичному матеріалі відтворено життя українського народу початку 17 століття за гетьмана Петра Сагайдачного, з типовим переяскравленням “класової боротьби” і “класової солідарності” й з негацією національного. Крім того, роман із життя Тараса Шевченка на засланні – “В степу безкраїм за Уралом” (1964). Писала також кіносценарії, п'єси, перекладала російською мовою твори українських та французьких письменників.