понеділок, 7 вересня 2020 р.

ОЛЕКСАНДР ОЛЕКСАНДРОВИЧ МУРАШКО – український живописець, педагог та громадський діяч (7.09.1875 – 14.06.1919)


…Я дуже люблю життя
Олександр Мурашко
     Він був великим українським живописцем, мудрим європейцем, художником. Його картини, портрети, етюди полонили світ. Їх замовляли знатні особи, меценати, шанувальники таланту. Істинний киянин, він взяв участь у створенні в своєму улюбленому місті Української академії мистецтв, склав перший її статут. По всьому світові розкидані живописні шедеври Олександра Мурашка.
Народився Олександр Олександрович 7 вересня 1875 року в Києві. Перші художні навички здобув в іконописній майстерні свого вітчима 
О.І. Мурашка, який отримав підряди на ґрунтування стін, різьблення іконостасів та виготовлення меблів для Володимирського собору, у якому тоді почалися роботи.
Сашко допомагав вітчиму. Підліток опинився в центрі знаменної події, яка сколихнула художні кола Російської імперії: на його очах народжувались розписи Володимирського собору
У Володимирському соборі
Перспективного юнака помітив В. М. Васнєцов, який розписував стіни собору. Він дозволив художнику-початківцю копіювати свої роботи, зокрема, наймонументальнішу ікону – “Богоматір з дитям”. Сашко дуже цим захопився, утім йому кортіло не копіювати, а писати власні твори. А найбільше він волів учитися.
Деякий час Олександр відвідував Київську рисувальну школу. Потім навчався в Петербурзькій академії мистецтв (був студентом майстерні Іллі Рєпіна кумира петербурзької молоді). Згодом удосконалював свою майстерність в Мюнхені (1901) та Парижі (1902-1904). У 1907-1912 рр. викладав у Київському художньому училищі. З 1913-го працював у власній студії. З 1917року професор Української академії мистецтв, одним із ініціаторів та організаторів створення якої він був.
Українська академія мистецтв

Сам Мурашко очолив одну з майстерень
– майстерню живопису. Одночасно працював у Художній раді при Народному комісаріаті освіти.
Олександр Мурашко творив у галузях портретного й жанрового живопису. Портрети: М. Петрова (1898), Г. Цисса (кінець 90-х рр.), М.В. Нестерова (1900), “Дівчина в червоному капелюсі (19021903), “Старий вчитель (портрет М.І. Мурашка), “О. Нестерової” (1900), О.А. Прахової (1905), Яна Станіславського (1906), “Стара жінка” (1916), “Жінка з настурціями” (1918), “Продавщиці квітів” (1917, не закінчено); картини: “Похорон кошового” (1900), “У кафе” (1902), “Парижанка” (1902), “На вулицях Парижа” й “Біля кафе” (19021903), “Карусель” (1906), “Неділя” (1909), “Недільний день” (1911), “Селянська родина” (1913), “Праля” (1914) та інші.
Картина "Карусель" (1906 рік)
Твори Мурашка експонувалися на Міжнародних виставках у Мюнхені, Берліні, Відні, Венеції, Римі, Амстердамі та ін. Визнання Олександра Мурашка стало визнанням не лише окремого художника, а і його батьківщини. Завдяки Мурашку українське мистецтво вийшло зі стану вузько національного, провінційного, талант митця підняв його до західноєвропейського рівня, а його твори долучені до контексту світового художнього процесу. З часом вже в Києві він брав участь в організації “Нового товариства художників, був одним з організаторів Товариства київських художників (1916). Однак його життя обірвалося трагічно Олександр Мурашко був жорстоко вбитий червневої ночі 1919 року агентами ЧК неподалік від власного будинку на Лук’янівці пострілом у потилицю. Художник загинув на 44-му році життя, повний нових ідей і творчих планів. Тодішня ж преса написала, що він “був пограбований і забитий бандитами”. Похований у Києві на Лук’янівському цвинтарі (дільниця № 20, ряд 14, місце 37).

Могила О. Мурашка 
на Лук'янівському цвинтарі
Трагічне його вбивство досі не розгадано. Здається, це справа часу…У Національному художньому музеї України найкращим полотнам Олександра Мурашка відведено велику залу. Багато неповторних картин митця розсіяно по всьому світові. І в кожній із них пошук розгадки внутрішнього світу людини. Дрібниці, деталі не головне, казав художник. Головне розгледіти душу”.
     Література, що знаходиться у відділі краєзнавчої літератури та бібліографії Публічної бібліотеки імені Лесі Українки:
Добріян, Д. Громадська діяльність Олександра Мурашка в роки Української революції (1917–1919 рр.) /  Дар'я Добріян // Другі києвознавчі читання : історія та етнокультура : збірник матеріалів Міжнародної науково-практичної конференції до 100-річчя Української революції 1917–1921 рр. /  [ред. колегія О.П. Реєнт та ін. ; упоряд. О. Гончаров] ; Київський національний університет імені Тараса Шевченка [та ін.]. – Київ:[ПП "Фоліант"], 2017. – С. 78 – 81.
Кравченко, Я. Перший у списку розстріляного відродження : до 140-річчя від дня народження Олександра Мурашка / Ярослав Кравченко // 
День. – 2015. – 24 – 25 квіт. ( № 72 – 73). – С. 24 : іл.
 Мурашко Александр Александрович (1875–1919) : выдающийся художник, педагог и общественный деятель //  Проект "Украина". Галерея национальных героев. – Харьков : Фолио, 2012. – С. 301 – 303 : портр.
Николай и Александр Мурашко //  99 великих киевлян / [Н. Будзинская и др.].. - Киев : [7+7 media], 2009. - С. 270-275 : портр..
 Николай и Александр Мурашко //  99 великих киевлян / [Н. Будзинская и др.].. – Киев : [7+7 media], 2009. – С. 270–275 : портр.
 Олександр Мурашко //  Видатні постаті в історії України ХХ ст. : короткі біографічні нариси. – Київ : Вища школа, 2011. – С. 249– 252 : іл.
            Самченко, В. Національність не в "марусях" : художник Олександр Мурашко золоту медаль у Мюнхені отримав за картину народної тематики / Валентина Самченко //  Україна молода. – 2015. – 28 – 29 серп. (№ 113). –
С. 14 : фото.  
            Шанская, Е. Александр Мурашко /  Елена Шанская //  Митці довкола Майдану /  [упоряд. В. Лисенко]. – Київ : [Б.в.], 2011. – С. 43 – 46 : іл.
  “…Я дуже люблю життя” //  Календар знаменних і пам’ятних дат. – 2020. –  №3. – С. 61–70 : портр.

Немає коментарів:

Дописати коментар