КАВАЛЕРІДЗЕ ІВАН ПЕТРОВИЧ -режисер, скульптор

Скульптор, режисер, драматург, народний артист України (1969 р.). Народився 13.04.1887 р. на хуторі Ладонський (тепер с. Новопетрівка Сумської обл.). Навчався в Київському художньому училищі (1907-1909 рр.), Петербурзькій академії мистецтв (1909-1910 рр.) та приватній студії Аронсона в Парижі (1910-1911 рр.). Діяльність в кіно розпочав 1911 р., працював скульптором і художником-оформлювачем кінофірми «Тіман і Рейнгард» (Київ, Москва), 1915-1917 рр. служив в армії. В 1928-1934 рр. – режисер Одеської кіностудії, 1934-1941 рр. та з 1957 р. – режисер Київської кіностудії. Помер 3.12.1978  р. у Києві.

Кавалерідзе І.П. є засновником авангарду в українській скульптурі та кіномистецтві. Його твори: пам’ятники – княгині Ользі в Києві (1911 р., відновлений 1996 р.), Т.Г. Шевченку в Ромнах (1918 р. ), Полтаві (1925 р.), Сумах (1926 р., не зберігся), Г.С. Сковороді в Лохвиці Полтавської обл. (1922 р.), Києві на Контрактовій площі (1977 р. ),  Артему в Бахматі (тепер Артемівську, 1924 р., не зберігся) та Слов’яногорську (1927 р.), П. Запорожцю в Білій Церкві (1971 р.); портрет Ф. Шаляпіна (1909 р.), «Автопортрет»  (1911 р.); скульптури – «Кінорежисер Я. Протазанов» (1912 р.), «Святослав у бою» (1915 р.), «Ярослав Мудрий з папірусом» (1915 р.), «Запорожець на коні» (1939 р.), «Л. Толстой і М. Горький в Ясній Поляні» (1952 р.), «О. Пушкін і М.Гоголь» (1952 р.), «Ф. Шаляпін у ролі Івана Грозного» (1953 р.), «А. Бучма в ролі Миколи Задорожного» (1954 р.), «І. Ільїнський у ролі Акима» (1957 р.), «І. Паторжинський у ролі Карася» (1957 р.), «М. Литвиненко-Вольгемут у ролі Одарки» (1957 р.), «Марко Кропивницький» (1963 р.), «Журавлі летять…» (1967 р.); меморіальні дошки, горельєфи, надгробки.

Поставив кінофільми:  «Злива» (1929 р.), «Перекоп» (1930 р.), «Штурмові ночі» (1931 р.), «Коліївщина» (1933 р.) на Одеській кіностудії; «Прометей» (1936 р.), «Наталка Полтавка» (кіноопера, 1936 р.), «Запорожець за Дунаєм» (кіноопера, 1937 р.), «Григорій Сковорода» (1958 р., у співавторстві), всі за власними сценаріями, «Повія» (1961 р.) на Київській кіностудії.

Автор п’єс - «Вотанів меч» (1966 р.), «Перекоп» (1967 р.), «Перша борозна» (1969 р.), «Григорій і Параскева» (1972 р.), сценаріїв - «Тарас Бульба», «Марія Іванівна», «Ложка дьогтю», «Вершник на здибленому коні» та ін., статей, спогадів.

За життя Кавалерідзе І.П. неодноразово звинувачували у націоналізмі, формалізмі, хибних ідейних та історичних засадах. Деякі його пам’ятники було знищено (Ользі, Кирилу та Мефодію в Києві, Артему в Артемівську, Шевченку в Сумах), низка фільмів залишилася незавершеною. В 1992 р. створено меморіальний фонд Кавалерідзе, 1993 р. – Музей-майстерню І.П. Кавалерідзе.
Був нагородений Орденом Червоної Зірки (1935 р.).

Руда, Т.П. Кавалерідзе Іван Петрович / Т. П. Руда  // Кияни : біогрaф. слов. – К. : Фенікс, 2004. – С. 156-157 : портр.
Також див. Гребенникова, Е. 125 лет нашему Микеланджело по прозвищу Бешеный Иван // Сегодня. - 2012. - 11 апр. - С. 21.