неділя, 10 січня 2016 р.

РАХЛІН НАТАН ГРИГОРОВИЧ – диригент



Народився 10 січня 1906 року у м. Сновськ (тепер м. Щорс Чернігівської області). Закінчив Київський музично-драматичний інститут ім. М. В. Лисенка (1930 рік). В 1937-1962 роках – головний диригент  Державного  симфонічного оркестру України та 1946-1966 роки – професор Київської консерваторії. Помер 28 червня 1979 року у Казані, похований у Києві.
Перший виконавець ряду творів Б. М. Лятошинського, Г. І. Майбороди, К. Ф. Данькевича та ін.
Народний артист СРСР (1948 рік). Державна премія СРСР (1952 рік).

Рахлін  Натан Григорович // Кияни : біограф. словник. – К. : Фенікс, 2004. – С. 314 : портр.


Пам’ять





У Києві, на фасаді будинку на вулиці Івана Франка, 25, де в 1946-1979 рр. жив Н. Г. Рахлін, встановлена ​​пам'ятна дошка.








Похований у Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 33).



Поштова марка України , присвячена Натану  Рахліну, 2006 рік

  



  Про життя та діяльність композитора:


Рахлин, Н. Статьи. Интервью. Воспоминания / Натан Рахлин. – под. об. ред. Г. Я. Юдина. – М. : Советский композитор, 1990. – 191 с. : фото.


Аронова, В. Жизнь по канонам трагедии : сегодня исполнилось 100 лет со дня рождения выдающегося украинского дирижера Натана Рахлина /
В. Аронова  // Газета по-киевски. - 2006. - 10 янв. - С. 10.

Данюк І. Рахлін любив аромат Києва / І. Данюк  // Вечірній Київ. - 2006. - 14 січ. - С. 4.

Павлова, П. Ген творчества : это фамильное у Рахлиных - рождать таланты и легенды / П. Павлова  // Киевские ведомости. - 2006. - 2 марта. - С. 8-9.

Шевченко, О. Симфония для трубача Котовского : столетний юбилей легендарного дирижера Натана Рахлина / О. Шевченко // Кіевскій телеграфъ. - 2006. - 13-19 янв. - С. 14 -15.

Поліщук, Т. Київський "Моцарт диригування" - див.: http://www.day.kiev.ua/uk/article/kultura/kyyivskyy-mocart-dyryguvannya


середа, 30 грудня 2015 р.

КАСІЯН ВАСИЛЬ ІЛЛІЧ – художник і графік



Народився 1 січня 1896 року у м. Снятин (тепер Івано-Франківська область).  Закінчив Празьку академію мистецтв (1926 рік).  З 1927 року (з перервою) – професор Київського художнього інституту. Помер 26 червня 1976 року у Києві.
Твори: «Гуцул» (1923 рік), «Іван Франко» (1926 рік), «Герой Перекопу» (1927 рік), «Тарас Шевченко» (1922-1923 роки, 1926 рік, 1960 рік); ілюстрації до «Кобзаря» Т. Г. Шевченка  (1934 рік, 1944 рік, 1949 рік, 1954 рік, 1974 рік ), повістей      «Борислав сміється» І. Франка (1948 рік), 
«Земля» О. Кобилянської (1950 рік, 1954 рік), новели
 В. Стефаника (1958 рік); праці з мистецтвознавства, зокрема «Офорти Т. Шевченка» (1964 рік). Учнями  є О. Г. Данченко, Т. А. Лящук, Г. В. Якутович та інші.
Державна премія України ім. Т. Г. Шевченка (1964 рік). Державна премія України (1971 рік). Народний художник СРСР (1944 рік), академік Академії мистецтв СРСР (1947 рік). Герой Соціальної Праці (1974 рік). В 1978 році засновано премію ім. В. І. Касіяна, 1982 року відкрито художньо-меморіальний музей В. І. Касіяна у Снятині.
Касіян  Василь Ілліч // Кияни : біограф. словник. – К. : Фенікс, 2004. – С. 162 : портр.

Вшанування пам'яті




Похований на Байковому кладовищі в Києві (ділянка № 2; надгробок - бронза, граніт; скульптор О. О. Ковальов; встановлений у 1980 році).
 







Меморіальна дошка Василю Касіяну на вулиці Володимирській, 14 у Києві.