КИЯНИ: ВІД А ДО Я: ТАРАС ГАРИНАЛЬДОВИЧ ПЕТРИНЕНКО

четвер, 9 березня 2023 р.

ТАРАС ГАРИНАЛЬДОВИЧ ПЕТРИНЕНКО - ДО 70-РІЧЧЯ З ДНЯ НАРОДЖЕННЯ

Тарас Гаринальдович Петриненко — український музикант, співак, композитор, поет. Автор пісні «Україна», що перетворилася на своєрідний неофіційний гімн України. Найвідоміші пісні: «Пісня про пісню», «Господи, помилуй нас», «Там за обрієм», «Любов моя», «Новий рік», «Ми не закінчили розмову» тощо. Народний артист України (1999).

Біографія

Тарас Петриненко народився 10 березня 1953 року в Києві. Він з пелюшок був дотичний до високого мистецтва. Його мама, Діана Петриненко, була оперною співачкою, народною артисткою СРСР, дядько — Іван Паливода — співаком, а тато — Гаринальд Петриненко — журналістом, який вів музичну передачу на ТБ.

Свою музичну діяльність Тарас розпочав 1969 року з виступу на танцмайданчику з гуртом «Еней», що складався з учнів музичної школи-десятирічки ім. Миколи Лисенка. 1970 року цей гурт дебютував на телебаченні й майже два роки був беззаперечним лідером української рок-музики.

У 1971 році Тарас Петриненко створив новий гурт «Дзвони», який 1974 року об'єднався з «Енеєм». Новостворений ВІА «Візерунки шляхів» додав до лірики «Дзвонів» (Петриненка) та фолк-року «Енея» патріотики членів спілки композиторів. На початку 1975 року гурт записав на грамстудії «Мелодії» платівку-гігант. Гурт одразу запросили до Укрконцерту, де під назвою «Гроно» він проіснував майже рік.

Після служби в армії Петриненко недовго керував знаменитим ансамблем «Мрія», але після того, як йому заборонили виконувати власні пісні (зокрема, «Пісня про пісню»), він з гуртом «Чарівні гітари» переїхав до Росії.

З 1982 року працював у тульському ансамблі «Червоні маки» («Красные маки»), який на той час складався винятково з українських музикантів. Тут він написав свої перші російськомовні хіти — «След погасшей звезды», «Перелётная птица», «Однажды утром», «Я скоро вернусь».

1987 року Петриненко покинув «Червоні маки» і разом з Валерієм Смаглієм відновив «Гроно» на базі Київконцерту. Сюди ж повертається гітарист І. Шабловский. З Київського театру естради прийшла співачка Тетяна Горобець. Спершу репертуар гурту дублював репертуар «Маків» з доданням кількох україномовних творів (зокрема, «Пісня про пісню»), та невдовзі з'явилася пісня «Україна» (первісна назва «Поки кохаєм»), прем'єра котрої відбулася на Першому каналі Українського радіо в ранковій іноформаційно-музичній програмі (ведучий і редактор О. Бутко, музичний редактор О. Васильєв), позивними якої мелодія пісні почала слугувати згодом, та інші, і досить швидко Петриненко став лідером української естради.

У 1989 році вийшов альбом «Я професійний раб», дещо політизований і розтиражований лейблом «Кобза». Цікаво, що всі вважали «Гроно» попгуртом, хоч увесь альбом був аранжований у стилі прогресив-року.

1991 року Петриненко розпочав запис альбому «Господи, помилуй нас» для «Аудіо України», який було завершено лише через два роки. Причиною тому став розпад гурту «Гроно» — акомпануючі музиканти не повернулися із зарубіжних гастролей. Та це не відбилося на якості альбому — за підсумками 1993 року його було визнано найкращим в Україні.

1995 року Петриненко деякий час вів на центральному телебаченні України програму «Колискова для дорослих». Влітку 1997 року на «Таврійських іграх - VI» Тарас Петриненко отримав Всеукраїнську премію в галузі музики та масових видовищ «Золота Жар-птиця» в номінації «Жива легенда». Наприкінці року фірма «Нова Рекордс» випустила третій сольний альбом Тараса Петриненка «Любов моя»; також було розтиражовано попередній альбом.

1999 року за особистий внесок у розвиток національної культури і мистецтва та вагомі творчі здобутки солісту-вокалістові концертно-творчої організації «Київщина» Тарасові Петриненку присвоєно звання Народного артиста України.

2003 року лейбл «Атлантик» зарахував Тараса Петриненка до когорти рок-музикантів і видав збірку його пісень у серії «Рок-Легенди України».

Восени 2004 року Тарас Петриненко брав участь у Помаранчевій революції, де на Майдані Незалежності неодноразово виконував свої пісні.

Є членом Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка (з грудня 2016).

Музикант і композитор Тарас Петриненко продовжує працювати над новими піснями, дає концерти в Україні та за кордоном.

Про сучасний український шоу-бізнес Тарас Петриненко каже:

«Про талант до музики чи до слова сьогодні взагалі не йдеться. Все це перетворилося у таку собі індустрію, яка має свої канони і догми. Звичайно, є талановиті люди. Але зазвичай вони залишаються поза грою, тому що бути популярним особливого таланту не потрібно. Світ міняється, і, на мій погляд, не в кращу сторону… Мої стосунки із шоу-бізнесом не складалися ніколи. Я просто не можу іти всупереч тому, що мені дано від Бога».

Проте, у свої 70 років Тарас Петриненко навчився по-філософськи сприймати життя як власне, так і всієї нації, а на противагу всім негативам знаходить у світлі сторони життя:

«Я отримую задоволення, коли бачу, що потрібний людям і чогось вартий», — зізнається і як доказ наводить один епізод: «Якось іду вулицею. Підбігає до мене хлопець і каже: «Ви Тарас Петриненко? Спасібо! Пока ви єсть, ми нє сдохнєм».

Нагороди

Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (1996) — за значні досягнення у розвитку сучасної української естрадної пісні, концертно-виконавську діяльність останніх років.

Заслужений діяч мистецтв України (1996).

Народний артист України (1999) — за особистий внесок у розвиток національної культури і мистецтва та вагомі творчі здобутки солісту-вокалісту концертно-творчої організації «Київщина».

Орден Свободи (22 січня 2019) — за значний особистий внесок у державне будівництво, зміцнення національної безпеки, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток Української держави, вагомі трудові досягнення, багаторічну сумлінну працю.

Орден «За заслуги» (Україна) (16.01.2009).

Шановні користувачі!

Пропонуємо вам джерела із зазначеної тематики, що знаходяться в електронному каталозі Публічної бібліотеки ім. Лесі Українки:

Петриненко Тарас Гаринальдович (Народився 1953 року) : музикант, співак, композитор, поет. Народний артист України (1999) // Видатні українці. Культура. Мистецтво. Освіта : [довідник]. - Київ : Велес, 2016. - С. 258-260 : портр.

Петриненко, Тарас [електронний ресурс] - К. : Атлантік, 2003. - 1 комп'ютерний диск. - ( Легенди Рок України. Українська колекція)

Статті

Матвійчук А. Будьмо, Тарасе. // Столиця. - 2003. - 7-13 берез.-С.21.

Петриненко Тарас "Если Пол Маккартни выпустил симфонию в свет,то и мне надо задуматься..." : [Беседа с певцом]. // Независимость. - 1997. - 22-23 ноября.-С.4,5.

Харчук Г. Імідж і реальність : [Розмова з укр.композитором,співаком і поетом Т.Петриненком]. // Вечірній Київ. - 1995. - 16 берез.

Чечель, Л. Тарас Петриненко: Я свій шлях пройшов, а пісня йде далі : легендарний співак розповідає про 65 літ життя: маму - відому оперну співачку, "Сад нерозкурочених пісень, і 30-річчя своєї "України" / Людмила Чечель // Україна молода. - 2018. - 16-17 березня (№ 30). - С. 14 : фото.

Чорногуз Я. Атлант нашого неба : [Бесіда з укр.співаком і композитором Т.Петриненко]. // Українська культура. - 1996. - N1.-С.12-14.

Інтернет-ресурси