 |
| Ф. А. Терещенко |
Як і старший брат, Федір закінчив лише Глухівське училище, бо рано почав допомагати батькові в його комерції. Він не мав змоги отримати університетської освіти, а тому пізнавати науку довелося самостійно. Як правило, це було приватне навчання, а іспити здавалися екстерном.
Федір намагався не відставати від старшого брата – займався справами благодійних фондів, заснованих сім'єю Терещенків у Глухові.
У 1868 році обраний почесним мировим суддею Глухівського повіту. У 1869 pоці протягом шести місяців заміщав брата Миколу на посаді міського голови. Був одним із засновників «Товариства цукровобурякових і рафінадних заводів братів Терещенків» (разом з братом Н. А. Терещенком).
У 1871-му внесений до першої частини родовідної книги дворян Волинської губернії.
У 1891 році Федір викупив у Глухові один із будинків, у якому заснував трикласне училище. У ньому готували спеціалістів для цукрової промисловості. Обраний попечителем Глухівської міської лікарні.
Переїзд до Москви та Києва
На початку 1870-х років братам стало тісно у провінційному Глухові, і вони переїхали до Москви. Оселившись тут, Федір Артемійович стає почесним членом Московської ради дитячих притулків (у вересні 1873 року), а в серпні 1874-го – членом Московського благодійного товариства. У Москві обирається церковним старостою Тетянівської церкви при Університеті. Переселившись до Москви, продовжив займатися широкою благодійницькою діяльністю, входив до складу рад, очолював московські благодійні комітети.
У кінці 1874 року Микола, а за ним і Федір, переїздять із Москви до Києва. І відразу ж брати стають почесними членами Товариства «земельних» колоній та ремісничих притулків, а також товариства денних дитячих притулків, Товариства опіки над пораненими і хворими солдатами і багатьох інших комітетів. Федір одразу був обраний гласним міської думи.
З Києвом Федір і Нікола Терещенки були пов'язані ще в період життя в Глухові. У 1871 році брати стали членами новоствореного київського відділення Російського технічного товариства і почесними членами декількох благодійних товариств.
У Києві Федір Артемійович береться за фінансування благодійних заходів, що проводилися в місті: це будівництво і утримання Рубежівської колонії – для навчання ремеслам малолітніх злочинців(12-17 років), денного притулку для дітей робітників і відділення безкоштовного лікування Червоного Хреста, побудовані за його кошти кам'яні церкви – Веденська на розі вулиць Ярославської і Почаївської та Іорданська – на Кирилівській вулиці, нічліжний та пологовий будинки на Нижньому Валу. За 25 років існування пологовий притулок для бідних, збудований на кошти молодого Терещенка, допоміг 11 тисячам 268 вагітним жінкам.
У січні 1881-го Федір Артемійович звертається до Думи із проханням, в якому висловив побажання побудувати й утримувати безоплатний нічліжний будинок, який може розмістити від 200 до 400 людей. Для цієї мети меценат просив виділити земельну ділянку. Дума виділила необхідну ділянку землі в 528 кв. сажнів (Нижній Вал, 49). Ф.А. Терещенко побудував за свої кошти триповерховий нічний притулок на 500 людей, також двоповерховий будинок із безкоштовними квартирами «для бідних удовиць і престарілих жінок». Також будинок безкоштовного пологового притулку для бідних. Перший у Києві такий великий нічний притулок одразу ж заповнився і ніколи не був порожнім: у перший рік у ньому переночувало близько 190 тисяч молодих людей, у наступному році – 230 тисяч, а за 20 років – З мільйони 358 тисяч 242 особи.
Федір Артемійович приділяв велику увагу студентам. Так, у 1887 році він побудував церкву св. О. Невського у другій гімназії, почесним благодійником якої був із 1881 року. До самої смерті активно допомагав навчальному закладу. Щорічно як благодійник вносив до гімназії 1 тис. крб. У 1889 році за таку діяльність гімназії Терещенко був нагороджений орденом Анни І ступеня.
Він не тільки вкладав великі кошти в розширення власності, вдосконалення виробництва, а й постійно вносив пожертви на будівництво храмів, благоустрій міст, боговгодні справи – допомагав хворим й убогим.
Шлюб, сім'я та діти
Перша дружина – Марія Павлівна Подланєва – також займалась благодійною справою, входила до складу комітетів при Московському 1-му і 2-му пологових притулках. Вдруге був одружений на Надії Володимирівні Хлоповій, дочці ревізора губернського акцизного правління В. В. Хлопова. Їх діти: Федір – меценат, громадський діяч, авіаконструктор, Надія – заміжня за дипломатом В. В. Муравйовим-Апостолом-Короб'їним, Наталія – заміжня за повітовим предводителем дворянства С. С. Уваровим.
Захоплення та спадщина
Федір Терещенко захоплювався колекціонуванням
 |
|
І.Крамськой «Селянин з вуздечкою. Мина Мойсеєв»(1883) |
 |
|
Дім-палац по вулиці Олексіївській, 9 |
Спеціально для картинної галереї Федір Терещенко побудував свій дім-палац по вулиці Олексіївській, 9, де він оселився зі своєю дружиною – Надією Володимирівною. Зібрані Терещенком твори склали основу київського Музею мистецтв ім. Богдана та Варвари Ханенків. У 1887 році заснував власну художню галерею «Зібрання картин Ф. А. Терещенка» (нині – Київський національний музей російського мистецтва). У 1888 році Ф.А. Терещенка обрали до складу ініціативної групи шанувальників давнини і мистецтва, замисливши заснувати в Києві Міський музей. За два дні до смерті він пожертвував 25 тисяч карбованців на будівництво Міського музею (нині – Національний художній музей України).
Основним джерелом поповнення мистецького зібрання Федора Терещенка були аукціони і виставки художників, які проводилися в Києві з 1872 року. В експозиції Державного історичного музею до сьогодні зберігаються срібні прикраси, гривні, сережки, підвіски, персні із скарбів, скуплені Федором Артемійовичем у селян Курської губернії.
Заслуги перед Вітчизною, звання та нагороди
Почесний громадянин м. Києва (отримав це звання в липні 1892 року, на п'ять місяців раніше брата Миколи). Кавалер багатьох вітчизняних та іноземних орденів: Св. Станіслава 3-го ступеня, Св. Володимира 3-го ступеня, Св. Станіслава 1-го ступеня, князя Данила Чорногорського 2-го ступеня та орден Почесного легіону. Дійсний статський радник. Почесний попечитель 2-ї Київської гімназії на третє трьохріччя – усього цього Терещенко удостоївся за щедру та безкорисливу благодійну діяльність.
Доля відміряла Федору Терещенку лише 62 роки. Помер 15 червня 1894 року, а 17 червня – відспіваний у Георгіївській церкві. У поховальній процесії брав участь увесь Київ. Перевезений до Глухова, де похований у родинному склепі Анастасіївської церкви, спорудженої коштом сім’ї Терещенків.
Шановні користувачі!
Пропонуємо вам джерела із зазначеної тематики, що знаходяться в електронному каталозі Публічної бібліотеки ім. Лесі Українки:
Влада і гроші старого Києва / [упоряд. В. Лисенко]. - Київ : [Б.в.], 2011. - 97 с. : іл.
Немає коментарів:
Дописати коментар