КИЯНИ: ВІД А ДО Я: лютого 2022

середа, 23 лютого 2022 р.

ТЕТЯНА НИЛІВНА ЯБЛОНСЬКА - ДО 105-РІЧЧЯ З ДНЯ НАРОДЖЕННЯ


Яблонська Т. Н.

Тетяна Нилівна Яблонська – українська художниця-живописець, професор (1967 рік), академік Академії мистецтв СРСР (1975), народний художник СРСР (1982), дійсний член (академік) Академії мистецтв України (1997-2005), лауреатка Державних премій СРСР (1949, 1951, 1979) та Національної премії України імені Тараса Шевченка (1998), Герой України (2001), депутат Верховної Ради УРСР 3-4-го скликань.

Вона любила працювати сам-на-сам із природою і своїми почуттями. Завжди захоплювалася щиро й ніколи не йшла проти своєї совісті. Останні роки у її житті були найскладнішими. Але навіть тоді, коли вже майже не було можливості писати картини, вона торкалася полотна своєю душею…

Тетяна Яблонська авторка відомих живописних полотен «Перед стартом», «Хліб», «Весна», «Льон», «Ранок» та багатьох інших.

Її персональні виставки проходили в десятках міст СРСР і світу. Її картини є у Національному художньому музеї України (Київ), Музеї Дракона в Тайвані, Київському музеї російського мистецтва, Полтавському, Запорізькому, Харківському художніх музеях, Львівській картинній галереї, Державній Третьяковській галереї (Москва), Державному російському музеї (Санкт-Петербург), у приватних колекціях.

Відома українська художниця Тетяна Яблонська народилася 24 лютого 1917 року в родині викладачів у Смоленську тоді Російської імперії. Мати була викладачкою французької, батько – художником, графіком і викладачем словесності. Батьки вчили малюванню трьох своїх дітей, щороку батько влаштовував домашній художній конкурс.

У 1928-му родина Яблонських переїхала до Одеси (Україна), у 1930 році – до Кам'янця-Подільського, де Тетяна в 1933-му закінчила сім класів неповної середньої школи № 5. Батько майбутньої художниці всіми силами намагався емігрувати. Після невдалої спроби залишити СРСР родина переїхала до Луганська. Звідти Тетяна поїхала до Києва, де вступила до Київського художнього технікуму. Після його ліквідації у 1935-1941 роках навчалася на факультеті живопису Київського державного художнього інституту (нині Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури) в майстерні професора Федора Кричевського. Інститут закінчила за фахом «художник-живописець». Під час німецько-радянської війни перебувала у евакуації в Саратовській області РРФСР, де працювала у колгоспі, була робітницею одного із саратовських підприємств.

У 1944-1952 роках – викладачка малюнку, живопису та композиції,

Яблонська Т. Н.

доцент Київського державного художнього інституту. Член Спілки радянських художників України з 1944 року. У 1949-му обрана заступником голови правління Спілки радянських художників України. Член КПРС з 1952 року.

Влітку 1948-го як викладачка інституту повезла на практику своїх студентів у село Летаву Чемеровецького району Кам'янець-Подільської області. Вибір був не випадковим – колгосп ім. Леніна в Летаві у 1947 році здивував усю країну неймовірними врожаями зернових та буряка. Успіх колгоспу ще більше здавався вагомим, якщо врахувати, що у повоєнному селі серед 765 працездатних було 717 жінок. Досягнення летавчан були щедро відзначені державою.

"Хліб"

Тетяна зробила чимало замальовок у Летаві, з яких у 1949 році написала чотириметрову картину «Хліб». Тетяна Яблонська завжди з вдячністю листувалася з летавчанами, у 1970-му організувала персональну виставку у Кам'янець-Подільську, а у 1973-му спеціально приїжджала до Летави на зустріч із селянами.

У 1965-1966 роках – головна спеціалістка сектору інтер'єру Київського зонального науково-дослідного інституту експериментального проєктування (КиївЗНДІЕП).

"Збір врожаю огірків"

У 1966-1967-му – викладачка, у 1967-1973-му – професорка, у 1966-1968-му – завідувачка кафедри композиції, керівниця майстерні монументального живопису Київського державного художнього інституту.

У 1956-1962 роках – член правління Спілки художників України, з 1963-го – член правління Спілки художників СРСР.

У 1960-х цікавилася народним мистецтвом, їздила по селах і була особисто знайома з Марією Примаченко.

Слава і офіційне визнання так і не позначилися на творчій натурі Тетяни Яблонської. Численні державні нагороди, депутатство у Верховній Раді УРСР, участь у керівних органах творчих спілок України та СРСР не змогли затьмарити найбільшого щастя – творчості.

"Льон"

У післявоєнні роки Яблонська належала до нечисленної групи друзів, які не боялися відвідувати свого вчителя Федора Кричевського в Ірпені. Більше того, у Яблонської вистачало сміливості йти всупереч лінії партії, коли вона відчувала свою правоту. У 1968 році на з'їзді художників України вона виступила з різкою критикою «опіки» мистецтва з боку партійних органів. Після з'їзду її картину «Життя триває» зняли з виставки «за ідеологічно невірний підхід», а на саму художницю чекала жорстка розмова з тодішнім секретарем ЦК з пропаганди А. Д. Скабою. Після відвертих погроз Яблонську зняли з усіх посад. Правда, через кілька місяців «за розрив з творчою інтелігенцією» зняли і самого Скабу, а Т. Яблонську відновили в колишньому статусі.

Також практично весь тираж її альбому в народному стилі з віршами Івана Драча був знищений «за націоналізм».

Меморіальна дошка на честь

Тетяни Яблонської у Києві

на будинку № 14

(провулок Івана Мар'яненка),

де вона жила і творила

У 1995 році мисткиня представила серію робіт «Вікна». Тетяна Нилівна жодного разу не повторилася в пастельних пейзажах циклу «Вікна». До сезонних, добових, настроєвих та інших змін на «Вікнах» вона робила текстові приписки. Разом з картинами вони стоять в одному шерегу з взірцями східної філософії.

У 1999 році внаслідок інфаркту у Яблонської відмовила права рука, і мисткиня навчилася малювати лівою. Вона відмовилась від олійних фарб, перейшла на пастелі. Картини, створені після хвороби, художниця жартома приписувала до «творчого періоду «постінфарктизму»». Кілька своїх картин цього періоду художниця віддала для благодійної виставки-продажу, організованої для допомоги відділенню дитячої онкології клініки «Охматдит».