ГРІНЧЕНКО МИКОЛА ОЛЕКСІЙОВИЧ - музикознавець, фольклорист. Заслуженій діяч мистецтв УРСР (1941 рік)

 Народився  4 травня 1888 року в м. Київ у сім’ї  робітника заводу «Арсенал». Батько Грінченка був музично обдарованою людиною, співав у хорі Київської опери, згодом став її хормейстером. Початкову музичну освіту (хоровий спів, диригування, фортепіано) здобув у Придворній співацькій капелі в Санкт-Петербурзі, де навчався 1897-1901 роках. Після повернення до Києва закінчив реальне училище, потім музичне училище Російського музичного товариства (1912 рік). Перша наукова праця – «Українська музика та її представники» опублікована 1908-1909 роках у Тамбові (нині місто в РФ). 1918-1921 роках – навчався на історико-філологічному факультеті Кам’янець-Подільського університету. 1922-1934 роках – викладач історії музики й народної творчості Музично-драматичного інституту ім. М. Лисенка в Києві (1925-1928 роки – ректор), 1934-1937 роках – професор Київської консерваторії. 1938-1942 роках – науковий співробітник Інституту українського фольклору АН УРСР, 1942 рік – директор Інституту народної творчості та мистецтв АН УРСР (нині Інститут мистецтвознавства, фольклору та етнографії НАН України), який під час евакуації перебував у м. Уфа (нині столиця Башкортостану, РФ). Наукові інтереси Грінченка зосереджувалися на питаннях історії української музичної культури,  національного пісенного фольклору, наукового музикознавства тощо («Історія української музики», 1922 рік, «Нарис історичного розвитку української народної музики», опубліковано 1947 року, «Український романс», «Українська народна інструментальна музика», «Українські народні думи», «Коломийки», «Українські радянські народні пісні» та інше – усі опубліковані 1959 року). Працював над створенням «українського музичного словника» (не опубліковано). Грінченко – автор численних нарисів про творчість українських композиторів (М. Лисенка, Я. Степового, К. Стеценка, М. Леонтовича, М. Вериківського, Л. Ревуцького та інших), розвідок («Гайдамаки» К. Стеценка, 1922 рік, «Шевченко і музика», 1941 рік, «Українська тематика в творчості М. Глінки», 1959 рік та інші). Займався педагогікою, музикою, громадською, пропагандистсько-просвітницькою діяльністю.

Помер 27 листопада 1942 року  у м. Уфа, 1953 року перепохований на Байковому цвинтарі в Києві.

Кізченко, В. І. Грінченко Микола Олексійович  / В. І. Кізченко  //  Енциклопедія історії України:  Т. 2. Г-Д. – Київ : Наук. думка, 2005. –            С. 207-208 : портр.

1953 року перепохований у Києві на Байковому цвинтарі (ділянка № 2).