Народився (29. 12. 1872 (10.01.1873), за іншими
даними –
31. 12. 1872 (12.01.1873), с.
Ворожба, нині Лебединського району Сумської області – 15.11.1952, Каракас,
перепохований 1975 року у містечку Бавнд Брук, штат Нью-Джерсі, США). Брат Федора, батько
Василя, Миколи Кричевських та Г. Кричевської-Лінде, дід К.
Кричевської-Росандич. Доктор мистецтвознавства (1939 рік), професор (1917 рік).
Заслужений діяч мистецтв УРСР (1940 рік). Дійсний член секції мистецтв (1922
рік) та Всеукраїнського археологічного комітету (1925 рік) ВУАН. Почесний член
УВАН і АМ у США (1945 рік). Закінчив Харківське технічно-залізничне училище
(1889 рік), відвідував лекції у Харківському університеті. Мистецтву навчався
самостійно. Працював у Харкові під керівництвом С. Загоскіна (1889-1891 роках)
та О. Бекетова (1898-1903 роки). Один із фундаторів і професорів Української АМ
(1917 рік), архітектурних і художніх інститутів (1922-1925 роках, 1928-1941 роках) у Києві,
Одеського художнього політехнікуму (1927-1928 роках) і Вищої образотворчої
студії у Львові (1943-1944 роках, одночасно - ректор); 1918-1919 роках директор
Миргородського художньо-промислового інституту (нині Полтавська область). Від
1944 року – на еміграції в Австрії та Франції, від 1948 року – у Венесуелі. Від
1897 року – учасник мистецьких виставок у Харкові, Санкт-Петербурзі, Полтаві,
Києві, Берліні, Парижі, Брюсселі, Празі, Тбілісі, Варшаві, Лондоні, Вашингтоні,
Торонто, Каракасі, Філадельфії, Нью-Йорку. Персональні – у Києві (1903 рік,
1910 рік, 1935 рік, 1940-1941 роки), Одесі (1940 рік), посмертно – у Нью-Йорку
(1953 рік, 1962 рік, 1972-1973 роки) та Філадельфії (1974 рік). творчість Кричевського мала основоположне
значення для еволюції українського мистецтва 20 ст. Для робіт Кричевського
характерні оригінальність, своєрідність у трактуванні національного на сучасний лад. Проектом будинку
Полтавського земства (1903-1907 роках) започаткував український архітектурний
стиль. У будівництві споруд різноманітного призначення для різних регіонів
України поєднував раціоналізм нового часу з народними традиціями. 1911 року
започаткував модерне оформлення українських книжок і періодичних видань,
екслібрисів,друкарських знаків. Блискуче вирішував дизайн та естетичне
наповнення книг. Для його обкладинок характерна
продумана композиція; застосовував українські візерунки зі
шрифтувальними елементами. Широко
використовував спадщину української
орнаментики (символи, ритміку, стилізацію, розмаїтість мотивів) у державних
гербах і паперах, марках та банкнотах УНР. Оригінально вирішив герби із
зображенням тризуба в орнаментальному
вінку. Живописним композиціям Кричевського властиві імпресіоністична манера,
чіткий лапідарний рисунок , декоративне малювання з українським локальним
колоритом. Національною самобутністю, глибоким значенням народного життя й
побуту позначені декорації для театру М. Садовського, оформлення українських
фільмів. Кричевський – перший художник кіно, яке разом із О. Довженком вивів на
європейський рівень. Творчість Василя Кричевського присвячена архітектурі й
пластичному мистецтву. Масштабністю та багатогранністю творчої натури він
нагадує митців італійського Відродження. У багатьох царинах української
культури йому належить роль першовідкривача. Пластичні твори Кричевського
увійшли в аннали українського мистецтва і є гордістю українського народу. Автор
праць про український народний орнамент, монографії «Українське народне
мистецтво» (не опубліковане); а також статей,
зокрема «Розуміння українського стилю» // «Сяйво», 1914, №3;
«Хроніка-2000», 1994, №1-2; «ОМ», 2000, №3-4; «Архітектура доби» // «Червоний
шлях», 1928 рік, №3; «До художнього оформлення будинку Т. Шевченка» //
«Глобус», 1928, №5; «Заповідник Т. Г. Шевченка в Каневі» // «Архітектура
Радянської України», 1938, №3 (співавт.); «Нарбут в Українській академії
мистецтв» // «ОМ», 1997, №1,2. У Києві 1998 року Кричевському встановлено меморіальну дошку (скульптор Ю.
Багадика, архітектор Р. Кухаренко). У Національному музеї-заповіднику
українського гончарства (смт. Опішня Зіньківського району Полтавської області)
2013 року відкрито Музей мистецтв родини Кричевських. Державній спеціалізованій
художній школі-інтернату «Колегіум мистецтв у Опішному» 2014 року присвоєно
ім’я Кричевського. Окремі роботи зберігаються в Національному художньому музеї, Національному музеї у
Львові, Полтавському художньому і краєзнавчому музеях, Одеському, Сімферопольському, Харківському,
Лебединському (Сумської області) художніх музеях, Шевченківському національному
заповіднику в Каневі (Черкаська область), Український музей у Нью-Йорку, музеях
Канади.
Ханко,
В. М. Кричевський Василь Григорович / В. М. Ханко // Енциклопедія Сучасної України. Т. 15. Кот-Куз. – К., 2014.
– С. 504-505 : портр., фото.
Рубан-Кравченко,
В. В. Кричевські і українська художня культура XX століття. Василь Кричевський
/ В. В. Рубан-Кравченко. – Київ : Криниця, 2004. - 704 с. : іл. - (Мистецькі
роди України).
Немає коментарів:
Дописати коментар