Народився
в 27 січня 1891 року с. Піски (нині село
Бобровицького району Чернігівської обл.) в сім’ї сільського
дяка, який водночас був учителем у школі грамоти. Навчався в земській
початковій школі, а 1901-1902 роках – у підготовчому класі Чернігівського
духовного училища; співав у архієрейському хорі Чернігівського
Свято-Успенського Єлецького монастиря і разом із хором їздив по Чернігівській
єпархії. В 1902-1907
роках – в Чернігові співав у троїцькому архієрейському хорі; із 1906 року почав
писати вірші .1907 року після закінчення 4-го класу духовного училища вступив
до Чернігівської духовної семінарії; яку закінчив 1913 року.
Із
1908 року почав записувати від матері замовляння, ворожіння, окремі слова й
вирази; восени 1910 року познайомився з М. Коцюбинським.
1912
року з’явилися перші публікації віршів: «Ви знаєте, як липа шелестить», «Де
тополя росте…», «Що місяцю зіроньки кажуть ясненькі?»
Влітку
і восени 1914-1916 роках працював роз’їзним інструктором і обліковцем-статистиком
Чернігівського губернського земства, у періодичній пресі друкував свої вірші.
Перша
збірка «Сонячні кларнети» (1918 рік), видана при сприянні А. Ніковського, стала
видатним явищем не лише в українській, але й у європейській поезії.
1921-1923
роках – займався диригентською діяльністю. Створена ним у Києві після вбивства
композитора М. Леонтовича капела-студія його імені давала концерти українських
народних пісень.
Після
виходу збірок «Чернігів» (1931 рік), «Партія веде» (1934 рік), «Чуття єдиної
родини» (1938 рік), «Сталь і ніжність» (1941 рік) та інших книг післявоєнного
часу Павла Григоровича Тичину було визнано офіційним прокомуністичним поетом.
Впродовж 1930-1960-х років працював над рядом віршів і поем, яких не завершив.
1936-1939 і 1941-1943 роках – директор Інституту української літератури ім. Т.
Шевченка АН УРСР, 1943-1948 роках – міністр
освіти УРСР, 1953-1959 роках – голова Верховної Ради УРСР.
Депутат
ВР УРСР (1938-1967 роках) і ВР СРСР (1946-1962 роках).
Лауреат
Державної премії СРСР (1941 рік), Державної премії УРСР ім. Т. Шевченка (1962
рік).
Помер
у м. Києві похований на Байковому цвинтарі.
Гальченко, С. А. Тичина Павло
Григорович / С. А. Гальченко // Енциклопедія історії України . Т. 10 Т-Я. – К. : Наук. думка, 2013. – С. 89-91 :
портр.
Про Павла Григоровича Тичину:
Коцарев,
О. У гості до Павла Тичини
: великий поет і його музей - без стереотипів / Олег Коцарев // День. - 2013. -
19 черв. (№ 105). - С. 12 : фото.
Лисниченко,
И. Наталья Тычина: "Дядя Павло не только
великолепно пел, но и дирижировал хором, организованным в Киеве его земляком и
однокашником по семинарии Григорием Веревкой" : исполнилось 45 лет со дня
смерти классика украинской литературы Павла Григорьевича Тычины: [интервью] /
Ирина Лисниченко // Факты и комментарии. - 2012. - 2 окт. (№ 178). - С. 7 :
фото.
«Арфами,
арфами…» : 27 січня – 125 років від дня
народження Павла Григоровича Тичини (1891-1967),
українського поета, державного та громадського діяча / підготував Ярослав
Шлапак // Демократична Україна. – 2016. –
22 січ. – С. 10 : фото.
ТВОРИ ПАВЛА ГРИГОРОВИЧА ТИЧИНИ:
Тичина,
П. Г. Твори : в 6 т. Т. 1 / Павло Тичина. – К.
: Держлітвидав, 1961. - 399 с.
Тичина,
П. Г. Твори : в 6 т. Т. 2 / Павло Тичина. – К.
: Держлітвидав, 1961. - 331 с.
Тичина,
П. Г. Твори : в 6 т. Т. 3 / Павло Тичина. – К.
: Держлітвидав, 1961. - 268 с.
Тичина,
П. Г. Твори : в 6 т. Т. 4 / Павло Тичина. – К.
: Держлітвидав, 1962. - 499 с.
Тичина,
П. Г. Твори : в 6 т. Т. 5 / Павло Тичина. – К.
: Держлітвидав, 1962. - 395 с.
Тичина,
П. Г. Твори : в 6 т. Т. 6 / Павло Тичина. – К.
: Держлітвидав, 1962. - 415 с.
Тичина, П. Г. Вибрвні твори : Т.1,
Вірші / П. Г. Тичина. - К. : Дніпро, 1971. - 393 с. : портр.
Тичина,
П. Г. Сонячні кларнети. : Поезії. - К. :
Дніпро, 1990. - 400 с.
Тичина,
П. Г. Цвіт в моєму серці. : вірші та поеми :
для середнього та старшого шкільного віку / Павло Тичина ; [авт. передм. С.В.
Тельнюк] ; худож. Ю.А. Чеканюк. – К. : Веселка, 1986. - 142 с. : іл.
ВШАНУВАННЯ ПАМ‘ЯТІ
Літературно-меморіальний
музей-квартира П. Г. Тичини був відкритий у
Києві по вул. Терещенківській, 5.
Меморіальна дошка
на будинку в Києві на Терещенківській вулиці.
Надгробок
Павла Тичини на Байковому цвинтарі
в Києві
(лабрадор; скульптор В. 3. Бородай,
архітектор А. Ф. Ігнащенко;
встановлений в 1970
році).
Немає коментарів:
Дописати коментар