Антоній, як згадують літописці, в миру мав ім'я Антипа. Він народився 983 року в містечку Любечі неподалік від Чернігова. Маючи намір присвятити себе служінню Богу, Антипа вже юнаком почав подорожувати по святих для християн місцях. Дійшовши до грецької гори Афон - осередку візантійського чернецького життя, де виникло багато православних монастирів, Антипа постригся у ченці з іменем Антонія і почав жити в одній з печер Афонської горисамітником. Та невдовзі він повертається на батьківщину.
У Києві Антоній вірогідно уподобав так звану Варязку печеру - найдавнішу з усіх печер Києво-Печерської лаври. Тепер на цьому місці - Дальні печери. 1051 р. він оселився у печері. Чутки про дивного самітника, який жив на сухому хлібі й воді, проводячи весь день у молитвах та трудах, поширилися швидко. До Антонія стали приходити люди для благословення.
1069 р. Антоній залишив Київ і на запрошення князя Святослава Ярославича прибув до Чернігова. На Болдиних горах він розпочав будівництво печер, що стало основою Іллінського монастиря.
Та перед смертю 1073 р. Антоній усе ж повернувся до своє келії до Києва, де встиг разом із Феодосієм розпочати будівництво величного кам'яного храму Успіння Божої Матері.
Антоній був похований у Ближніх печерах. Канонізували його у XV ст. Рака з останками Антонія і досі зберігається в Печерній церкві преподобного Антонія. Поруч знаходиться темна келія, де він жив. Існує церква Антонія Печерського у Дальніх печерах.
Кальнницький, М. Нариси з історії Києва
Немає коментарів:
Дописати коментар