БРОНДУКОВ БОРИСЛАВ МИКОЛАЙОВИЧ - актор

Народився 1 березня 1938 року, с. Дубове Поліського району Київської області – 10 березня 2004 року, Київ – актор. Народний артист УРСР (1988 рік). Член НСКінУ (1982 рік). Державна премія ім. О. Довженка (1955 рік). Закінчив Київський інститут театрального мистецтва (1965 рік). Відтоді  - актор Київської кіностудії художніх фільмів ім. О. Довженка, де знявся в ролях: Ковальов («Квітка на камені», 1962 рік, режисер С. Параджанов), Злодій («Камінний хрест», 1968 рік) режисер Л. Осика; диплом за найкращу чоловічу роль 3-го Всесоюзного кінофестивалю, Ленінград, 1968 рік), Круп’як («Анничка», 1968 рік) режисер Б. Івченко), Овідій («Острів Вовчий», 1969 рік, режисер М. Ільїнський), Микола ІІ («Родина Коцюбинських», режисер Т. Левчук), Ярмола («Олеся», режисер Б. Івченко; обидва – 1970 рік), Рульовий («Сімнадцятий трансатлантичиний», 1971 рік, режисер  В. Довгань), Петро («Тут нам жити», 1972 рік, режисер А. Буковський), Бурунда («Захар Беркут», 1973 рік, режисер Л. Осика), Тиркін («Марина», 1974 рік, режисер Б. Івченко), Попеленко («Тривожний місяць вересень», 1975 рік, режисер Л. Осика), Солдат («Шлях до Софії», 1977 рік, режисер М. Мащенко), Явтушок Голий («Вавілон ХХ», 1979 рік, режисер І. Миколайчук), листоноша («Продається ведмежа шкура», 1980 рік, режисер О. Ітигілов), Марзук («Зоряне відрядження», 1982 рік, режисер Б. Івченко), Кат («Подарунок на іменини», 1991 рік, режисер Л. Осика), Хілл Керруак («Хіппініада, або Материк кохання», 1997 рік, режисер А. Бенкендорф) та інші.  На Одеській кіностудії художніх фільмів зіграв ролі: Офіцер («Крок з даху», 1971 рік, режисер Р. Василевський), Степчак («гостра розмова», 1981 рік, режисер Г. Глаголєв; диплом за найкращу чоловічу роль 14-го Всесоюзного кінофестивалю, Вільнюс, 1981 рік), Грищенко («Зелений фургон», 1983 рік, режисер О. Павловський) та інші. Багато знімався на студіях у Росії: Федул («Афоня», режисер Г. Данелія), Зюбін («Премія», режисер С. Мікаелян; обидва – 1975 рік), циган Буча («Табір іде у небо», 1976 рік, режисер Е. Лотяну), Анучкін («Одруження», режисер В. Мельников), Дьожкін («На вас чекає громадянка Никанорова», режисер Л. Марягін; обидва – 1978 рік), Тюлькін («Кіт у мішку», 1979 рік, режисер Г. Щукін), Наречений («Гараж», 1980 рік, режисер Е. Рязанов), інспектор Лейстред (серіал «Пригоди Шерлока Холмса і доктора Ватсона», 1980-1990 роки, режисер І. Масленников), Директор бази відпочинку («Спортлото-82», 1982 рік), режисер Л. Гайдай.

Борис Брондуков – неперевершений виконавець ролей другого плану. Широкий діапазон акторських засобів допомагав йому виконувати ролі у стрічках лірико-романтичного спрямування і в гострокомедійних творах Брондукову притаманне вміння подати людський характер багатогранно, у сміховій огранці, з чітким виокремленням внутрішньої, особистої драми. Про нього знято відеофільми «Небилиці про Борислава» (1998 рік), «Борислав Брондуков. Прибуття поїзда» (2001 рік), фільм «Вічний хрест» (2002 рік).

Тримбач, С. В. Брондуков Борислав Миколайович  / С. В. Тримбач  //  Енциклопедія сучасної України:  Т. 3. Біо-Бя. – Київ, 2004. – С. 483: фото.

Вшанування пам'яті

 

У День українського кіно, 8 вересня 2012 року, в Києві на вулиці Інститутській, на фасадній стороні будинку,  відкрили меморіальну дошку.

Похований на Байковому кладовищі у Києві (ділянка № 49а).

ТУРЧАК СТЕПАН ВАСИЛЬОВИЧ –диригент, заслужений діяч мистецтв України (1964 рік)

Народився  28 лютого 1938 року в с. Мацьковичі поблизу м. Перемишль (тепер Польща). Закінчив Львівську консерваторію (1962 рік). В 1963-1967 роках та 1973-1977 роках – головний диригент  Державного симфонічного оркестру України, 1967-1973 роках та  1977-1988 роках – Київського театру опери та балету; 1966-1986 роках – також завідуючий кафедрою оперно-симфонічного  диригування Київської консерваторії. Помер 23 жовтня 1988 року.

Вистави: «Борис Годунов», «Хованщина» М. П. Мусоргського, «Тарас Бульба» М. В. Лисенка, «Абесалом і Ертері» З. Паліашвілі, «Аїда», «Отелло» Дж. Верді та інші. Перший постановник творів українських композиторів: опер «Загибель ескадри» (1967 рік) та «Мамаї» (1970 рік) В. С. Губаренка, «Ярослав Мудрий» Г. І. Майбороди (1975 рік), «Прапороносці» О. І. Білаша; балетів «Камінний господар» В. С. Губаренка  (1969 рік), «Ольга» (1982 рік) і «Прометей» (1986 рік) Є. Ф. Станковича. У симфонічному репертуарі Степана Турчака твори Д. Д. Шостаковича, С. С. Прокоф’єва, Т. М. Хрєнникова, А. І. Хачатуряна, С. П. Людкевича, Л. М. Ревуцького, Б. М. Лятошинського, Г. І. Майбороди, А. Я. Штогаренка та інших. В 1994 році започатковано Національний конкурс диригентів імені С. В. Турчака.

Народний артист СРСР (1977 рік). Герой Соціальної Праці (1988 рік). Державна премія України ім. Т. Г. Шевченка (1980 рік). Державна премія Грузії ім. З. Паліашвілі (1973 рік). Ордени Леніна, Жовтневої Революції, Трудового Червоного Прапора.

Руда, Т. П. Турчак Степан Васильович / Т. П. Руда // Кияни : біограф. словник. – Київ : Фенікс, 2004. – С. 379 : портр.

Вшанування пам’яті

З 1994 в Києві кожні 4 роки проводиться національний конкурс диригентів ім. Стефана Турчака. З 2006 року конкурс проводиться як Міжнародний.

У Києві діє дитяча школа мистецтв, якій присвоєно ім'я Стефана Турчака.

Меморіальна дошка на будинку в Києві на вулиці Терещенківській

Похований в Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 52). Автор надгробного пам'ятника — скульптор В. Зноба.