АНТОНОВИЧ
ДМИТРО ВОЛОДИМИРОВИЧ – (псевдоніми та криптоніми: Войнаровський, Северин Войнилович, Муха, Подорожний, Скриптор,
Шельменко, Gutta, Simplissimus,
А.Д., Д.А., С.В.; (14 (02). 11. 1877- 12.10. 1945).
Народився в м. Київ. Син В. Антоновича. Батько Михайла Антоновича та Марка
Антоновича. Освіту здобув у 4-й Київській гімназії (заснував тут громаду),
Київському (з 1895 року) і Харківському
(з 1897 року) університетах. Створив театральну трупу в Каневі (1894
рік), керував трупами у Чернігові, Харкові. 1898 році та 1899 році – учасник
з’їздів студентських громад. Один із засновників Революційної української партії(1900 рік).
Редагував партійні видання «Гасло», «Селянин», «Праця». З 1906 року – на
еміграції, навчався західно-європейському мистецтву. Від 1912 року – викладав у
драматичній школі М. Лисенка,
співпрацював у журналах «Сяйво», «Літературно-науковий вістник». У роки Першої
світової війни створив із членів РУП групу на платформі СВУ. Член Бюро ЦК
УСДРП (з 1917 року), діяч Української
Центральної Ради (1917- 1918 роках;
товариш голови УЦР, міністр морських справ, міністр мистецтв). Під час
режиму П. Скоропадського брав участь в організації УАН та Академії мистецтв
1919-1920 роках – керівник української
дипломатичної місії в Італії. 1921 року – на еміграції: Відень, Прага
(Чехія). Був серед фундаторів Українського вільного університету (Відень,
Прага), його ректор (1928-1930 роки, 1937-1938 роки). Співзасновник
Українського історично-філологічного товариства у Празі (1923 рік), ініціатор
створення та директор (з 1925 року) Музею визвольної боротьби України у Празі,
який провадив діяльність щодо збирання, зберігання, систематизації й
дослідження пам’яток національно-визвольної боротьби українського народу.
Дмитро Антонович – автор численних наукових праць, зокрема з історії церковного
будівництва, життєписів діячів історії України, творив про українську культуру.
Ім’ям Антоновича названо Музей-архів
Української вільної академії наук у США.
Помер
у м. Прага.
Пінчук,
Ю. А. Антонович Дмитро Володимирович / Ю. А. Пінчук // Енциклопедія історії
України. Т. 1. А-В. – К. : Наук. думка, 2003. – С. 106-107 : портр.
