ВРУБЕЛЬ МИХАЙЛО ОЛЕКСАНДРОВИЧ – живописець

Народився 17 березня 1856 року. В Омську (Росія) в сім’ї військового юриста. В дитячі роки жив та вчився в Омську, Астрахані, Петербурзі, Саратові, Одесі, відвідував школи малювання. Після гімназії навчався на юридичному факультеті Петербурзького університету, по закінченні якого поступив у Петербурзьку академію мистецтв, де навчався в 1880-1884 роках у П. П. Чистякова, товаришував з В. О. Сєровим, відвідував уроки І. Ю. Рєпіна. Під час навчання в Академії, академіком якої  він став  у 1905 році, Михайло Олександрович створює свої перші полотна, зокрема «Обручение Марии с Иосифом» (1881 рік)  та серію акварелей. В 1883 році А. В. Прахов запрошує Врубеля до  Києва для роботи по реставрації та розпису Кирилівської церкви, фрески якої він відкрив і досліджував. У 1884 році, до закінчення терміну навчання в академії, Михайло Олександрович приїздить до Києва, де найдовше мешкає по вулиці Десятинній, 14 (тут на його честь 1962 року встановлено меморіальну дошку). На місці втрачених фресок Кирилівської церкви Врубель створює 1884 року монументальні композиції «Зішестя Св. Духа на апостолів», «Пророк Моїсей», «Покладення в труну». Для іконостаса церкви пише 1885 року на цинкових дошках мальовничі образи – «Христос», «Богоматір з немовлям», «Св. Кирила» та «Св. Афанасій». Працює також у Софійському соборі, де у візантійському стилі малює фігури архангелів, імітуючи олійними фарбами ефект мозаїки. Залучається також до роботи  над розписами Володимирського собору, але його новаторські (наприклад, виконані в 1887 році ескізи триптиха «Надгробний плач», композиції «Воскресение», «Рождество Христово», сюжет «Ангел с кадилом и свечами») не пасували до загальної програми оформлення цього храму, а творча манера контрастувала з стилем головного виконавця  В. М. Васнецова. Тому в цьому храмі він здійснював лише геометрично-рослинні орнаменти в бічних навах за ескізами, частково зробленими ним раніше. Орнаменти Врубеля менш радісні, ніж у В. М. Васнецова, але динамічніші за них. В Києві Врубель М. О. займається також скульптурою, створює серію акварелей та картин, зокрема «Девочку на фоне персидського ковра» (1886 року), «Гамлет и Офелия» (1888 року). В Києві Врубель М. О. одружується з співачкою Н. І. Забілою. Її образ він відтворив у портретах (1898 рік, 1905 рік) і картині «Царевна Лебедь» (1900 рік).

Восени 1889 року Михайло Олександрович переїздить до Москви, де починається період  його найбільш плідної роботи. Слідом за О. А. Івановим та М. М. Ге він звертається до морально-етичних проблем, місця людини в світі, вирішуючи їх в монументальних величних образах. Створює картини «Испания» (1894 рік) і «Гадалка» (1895 рік), велике декоративне панно для Нижегородської всеросійської виставки (1896 рік), велике панно для С. Морозова – «Утро», «Полдень» і «Вечер» (1897 рік), портрети С. І. Мамонтова (1897 рік), К. Д. Арцибашева (1897 рік) В. Я. Брюсова (1906 рік), полотна «Богатырь» (1898 рык), «Панна»  (1899 рік), «Сирень» (1900 рік), ілюстрації до творів М. Ю. Лермонтова, кілька варіантів «Демона» («Демон сидящий», 1890 рік; «Демон поверженный» 1902 рік), 1899-1900 роках виконує скульптури для майолік Абрамцевської фабрики тощо. В 1901 році з’являються перші ознаки душевної хвороби, яка стала для Врубеля роковою. Перебуваючи в лікарні, Михайло Олександрович в періоди просвітління продовжував  працювати, створюючи  переважно натюрморти, а також картини релігійно-міфологічної тематики («Азраил», 1904 рік). Помер 14 квітня 1910 року в Петербурзі.

Київський період творчості Врубеля був менш тривалим, ніж московський, але саме тоді в нього в загальних рисах склалися його творча манера і світобачення. Ім’ям Врубеля в Києві названо узвіз, що веде з Татарки через Реп’яхів яр на Куренівку.

Павленко, Ю. В. Врубель Михайло Олександрович / Ю. В. Павленко // Кияни : біограф. словник. – К. : Фенікс, 2004. – С. 77.

Детальніше про Врубеля Михайла Олександровича можете більше дізнатись з таких джерел:

Друг, О. Михайло Врубель і Київ / Ольга Друг // Київ і кияни : матеріали щорічної науково-практичної конференції. Вип. 6. – К. : КИЙ, 2006. - С. 197-212.

Курінний, В. Врубель і Київ : у столичному музеї російського мистецтва відкрилася виставка відомого художника / Віталій Курінний // Хрещатик. - 2011. - 7 жовт. (№ 147). - С. 7 : іл.

Макаренко, В. По следам Михаила Врубеля - гения и безумца : лучшие годы своей жизни автор знаменитого полотна "Демон" провел в Украине / Виктория Макаренко // Комсомольская правда в Украине. - 2014. - 4 июня (№120 ). - С. 17 : фото.

Марголіна, І. Є. Ангели Врубеля / Ірина Марголіна. – К. : Либідь, 2012. - 144 с. : іл., портр. 

Марголіна, І. Композиція Михайла Врубеля "Зішестя Святого Духа на апостолів" / Ірина Марголіна // Пам'ятки України: історія та культура. - 2013. - 

№ 2. - С. 36-45 : іл., фото.

 Осипчук, И. "Влюбившись в цирковую наездницу, Михаил Врубель написал ее портрет поверх картины, которую накануне продал миллионеру сахарозаводчику Терещенко" : 100 лет назад умер гениальный художник, работы которого украшают Кирилловскую церковь в Киеве. Исследователь Ирина Марголина считает, что лицо апостола Луки под сводом хоров этого храма, вероятно, автопортрет молодого Врубеля / Игорь Осипчук // Факты и комментарии. - 2010. - 7 апр. (№ 62). - С. 5 : ил.

Акварелі Врубеля Київського періоду

·         Натюрморт. Тканини

·         Портрет Олени Мурашко

·         Квіти

·         Ольга Дмитрівна Замирайло

·         Шипшина

·         Портрет Ємілії Прахової

·         Божа матір

·         Голова св. Кирила

·         Голова пророка

Ескізи для Володимирського собору в Києві

·         Надгробний плач

·         Воскресіння

·         Христос

·         Сходження св. Духа

·         Ангел з кадилом та свічкою

·         Два ангела

·         Моління про чашу

·         Ангел

·         Мотив орнаменту з ангелами

ПАТОРЖИНСЬКИЙ ІВАН СЕРГІЙОВИЧ – оперний співак (бас) та педагог

Народився  3 березня 1896 року у с. Петро-Свистунове  (тепер Запорізька область). Закінчив Бахмутське духовне училище, духовну семінарію і консерваторію в Катеринослав (1922 рік). В 1925-1935 роках – соліст Харківського, 1935-1953 роках – Київського театрів опери та балету; з 1946 року – професор Київської консерваторії . Помер 22 лютого 1960 року у Києві.

Партії: Карась («Запорожець за Дунаєм» С. С. Гулака-Артемовського), Виборний, Тарас («Наталка Полтавка», «Тарас Бульба» М. В. Лисенка), Максим («Купало» А. К. Вахнянина), Трохим («Наймичка» М. І. Вериківського), Гаврило («Богдан Хмельницький» К. Ф. Данькевича), Валько («Молода гвардія» Ю. С. Мейтуса), Борис («Борис Годунов» М. П. Мусоргського), Мельник («Русалка» О. С. Даргомижський), Гремін («Євгеній Онегін» П. І. Чайковського), Іван Сусанін («Життя за царя» М. І. Глинки), Кончак («Князь Ігор» О. П. Бородіна), Мефістофель («Фауст» Ш. Гуно), Дон Базіліо («Севільський цирульник» Дж. Россіні) та інші. Підготував низку відомих співаків – Є. І. Червонюка, Д. М. Гнатюка, А. І. Кікотя та інших.

Народний артист СРСР (1944 рік). Державна премія СРСР (1942 рік). Орден Леніна, інші ордени, медалі. Голова Українського театрального товариства (1945-1954 роках).

Руда, Т. П. Паторжинський Іван Сергійович / Т. П. Руда // Кияни : біограф. словник. – К. : Фенікс, 2004. – С. 282 : портр.

Пам'ять

Меморіальна дошка Івану Паторжинському в приміщенні Київської консерваторії.

На фасаді будинку в Києві, де проживав Паторжинський, встановлено гранітну меморіальну дошку з барельєфним портретом співака. 

Його іменем у Києві названо вулицю.

https://uk.wikipedia.org