СІКОРСЬКИЙ ІГОР ІВАНОВИЧ - авіаконструктор

Народився 25 травня 1889 року у Києві. Вчився в Першій київській гімназії, потім у Петербурзькому кадетському корпусі, який закінчив 1906 року. Того ж року їде до Парижа, де в технічній школі Дювіньйо де Лано знайомиться з авіа моделюванням. У 1907 році поступив у Київський політехнічний інститут, але часто пропускав лекції і був відрахований 1911 року (коли в нього вже були аероплани власної конструкції та випробувалася модель вертольота). Літакобудуванню вчився в київському гуртку (з 1909 року - товариство) авіаконструкторів під керівництвом М. Б. Делоне. Авіамайстерню влаштував у саду свого батька по вул. Велика Підвальна (тепер Ярославів Вал),15. Після відрахування з інституту їде до Петербурга, де продовжує працювати в галузі літакобудування. В 1912-1914 роках створив літаки «Гранд», «Російський витязь» та «Ілля Муромець», на якому 17 червня 1914 року повернувся до Києва. В 1919 році виїхав до США, де за 20 років створив близько 15 типів літаків. У 1923 році заснував аероінженерну «Корпорацію Сікорського», віце-президентом якої став російський композитор С. В. Рахманінов. З 1939 року працював над створенням вертольотів. Помер 26 жовтня 1972 року.

Сікорський Ігор Іванович // Кияни : біограф. словник. – К. : Фенікс, 

2004. – С. 339 : портр.

Про Сикорського І. І.

Белоусова, А. Киевский покоритель небес / Анастасия Белоусова // Сегодня. - 2012. - 4 сент. (№ 196). - С. 21 : ил.

Вілсон, Юджин Е. Найнезабутніша особистість / Ю. Е. Вілсон // Хроніка  2000. - 2009. - № 77. - С. 202-208.

Игорь Сикорский // 99 великих киевлян. - К. : 7+7 media, 2009. - С. 318-323 : портр.

Ігор Сикорський : життєпис // Хроніка 2000. - 2009. - № 77. - С. 192-198.

Кальницкий, М. Весна мирового авиастроения / Михаил Кальницкий // Комсомольская правда в Украине. - 2012. - 3 мая (№ 93). - С. 16 : ил.

 Листи  до і від Сикорських // Хроніка 2000. - 2009. - № 77. - С. 200-201.

Нагороди і  відзнаки Ігоря Сикорського // Хроніка 2000. - 2009. - № 77. - 

С. 265-273.

Окремі «Блискітки» // Хроніка 2000. - 2009. - № 77. - С. 199.

Осипчук, И. "В США Игорь Сикорский за последние деньги купил билет на концерт Рахманинова и неожиданно получил от маэстро пять тысяч долларов" : эта сумма пошла на развитие фирмы, на которой Сикорский создавал самолеты и вертолеты, принесшие ему мировую славу / Игорь Осипчук // Факты и комментарии. - 2012. - 27 окт. (№ 197). - С. 12 : фото.

Осипчук, И. «Киевский студент Игорь Сикорский создавал один летательный аппарат за другим. Это требовало так много денег, что его сестре Елене пришлось пожертвовать на увлечение брата свое приданое» : ровно 125 лет назад в Киеве родился один из крупнейших авиаконструкторов ХХ века. Основанная им в США компания входит в число  мировых лидеров по производству вертолетов  / Игорь Осипчук // Факты и комментарии. – 2014. – 30 мая (№ 93). – С. 26 : фото.

Сметанская, О. Сергей Сикорский, сын легендарного авиаконструктора Игоря Сикорского: «Вспоминая родной город, отец всегда говорил: «Киев – мать городов русских» : приехав из США в Москву, потомок пионера вертолетной индустрии рассказал «Фактам» о вещем сне изобретателя и подарке Николая ІІ, который до сих пор храниться в семье / Ольга Сметанская // Факты и комментарии. - 2012. - 31 мая (№ 95). - С. 5 : фото.

Спенсер, Д. Піонери гелікоптерної справи : фрагменти / Джей Спенсер // Хроніка 2000.- 2009. - № 77. - С. 209-265.

Сикорський, І. Еволюція душі : лекція, виголошена у Плімутській конгрегаційній церкві 15 листопада 1949 року // Хроніка 2000. - 2009. - № 77. - 

С. 319-343.

Сикорський, І. Послання до Бога : Божа молитва // Хроніка 2000. - 2009. -

№ 77. - С. 274-318.

Вшанування пам’яті

Пам'ятник Сікорському Ігорю Івановичу. Встановлено на майданчику біля колишнього ангару, а нині відділу історії авіації і космонавтики Державного Політехнічного Музею. Відкрито 14 травня 2008 року. Скульптор М. О. Олійник.
На постаменті вибито: Сікорський Ігор Іванович "... Знімаю капелюха перед Альма-Матер, яка підготувала мене до підкорення неба". Конструктору перших літаків, вертольотів, студенту КПІ 1907-1911 років від київських політехніків.

 http: //kpi.ua/mem-sikorsky

Колишній будинок родини Сікорських в Києві,  по вулиці Ярославів Вал, 15б.

http: //uk.wikipedia.org/wiki

 

МУРАШКО МИКОЛА ІВАНОВИЧ – живописець і педагог

Народився 20 травня 1844 року у м. Глухів (тепер Сумської області). Навчався в Петербурзькій академії мистецтв (1863-1868 роки). З 1868 року жив і працював у Києві, де 1875 року заснував рисувальну школу, яка ввійшла в історію українського мистецтва як Київська рисувальна школа (1875-1901) і відіграла важливу роль у розвитку образотворчого мистецтва і художньої освіти в Україні, з неї вийшло багато відомих художників, зокрема І. С. Їжакевич, В. Д. Замирайло, Ф. С. Красицький, О. М. Мурашко та інші. Помер 22 вересня 1909 року.  

Твори: пейзажі – «Мотив околиць Києва» (1879), «Осінь», «Дніпро», «Над Дніпром» (80-90-ті рр.), «Крим» (1892), «Український пейзаж» (1896); 

портрети – Т. Г. Шевченка (1864-1867 рр.), П. Могили (1868), М. М. Ге (1906). Автор  книги «Спогади старого вчителя», в якій зібрано його враження про закордонні подорожі, описано зв’язки з Петербурзькою академією мистецтв, 
з І. Ю. Рєпніним і зарубіжними митцями, систему виховання в Київській рисувальній школі.

Мурашко Микола Іванович // Кияни : біограф. словник. – К. : Фенікс, 2004. – С. 251 : портр.

Про Мурашка М. І.

Брега, Г. С.,  Ткачова, Л. І. Мурашко Микола Іванович / Г. С. Брега, 

Л. І. Ткачова // Енциклопедія історії України. Т. 7.  Мл-О. - К. : Наук. думка,

2010. - С. 134 : портр.

Жбанкова, О.  Світ образів і барв / Ольга Жбанкова // Митці довкола 

Майдану. – К., 2011. – С. 46-54 : мал.

Кальницкий, М. Дом Мурашко: картина «маслом» на пороге / Михаил Кальницкий // Митці довкола Майдану. – К., 2011. – С. 54-65 : мал.

Николай и Александр Мурашко // 99 великих киевлян. - К. : 7+7 media,

2009. - С. 270-275 : портр.

"Уміти любити мистецтво" - під таким гаслом у Софії Київській відкрито виставку "Микола Мурашко та його учні"  // Культура і життя. - 2013. -

8 лют. (№ 6). - С. 12 : іл.

Шанская, Е. Александр Мурашко / Елена Шанская // Митці довкола Майдану. – К., 2011. – С. 43-46 : мал.

Вшанування пам’яті

Похований на Лук`янівському кладовищі.  

1963 року у Києві на його честь названо вулицю.

http://wek.kiev.ua

САКСАГАНСЬКИЙ (Тобілевич) ПАНАС КАРПОВИЧ - актор, режисер, театральний діяч, народний артист України (1925 рік)

Брат І. Карпенка-Карого, М. К. Садовської та М. К. Садовського. Народився 15 травня 1859 року у с. Кам’яно-Костувате (тепер Миколаївської області). Закінчив Одеську юнкерську школу (1880 рік), 1880-1883 роках – перебував на військовій службі. Сценічну діяльність розпочав в Єлисаветградському аматорському драматичному гуртку. З 1883 року – на професійній сцені грав у трупах Старицького (1883-1885 роки), Кропивницького (1885-1888 роки), Садовського (1888-1890 роки), 1890-1891 роках очолював «Товариство російсько-малоросійських артистів під керівництвом П. К. Саксаганського», 1891-1910 роках – інші трупи, 1915-1916 роках виступав у трупах «Товариства українських артистів під орудою 
І. Мар’яненка», 1916-1917 роках - «Товариства українських артистів за участю 
М. Заньковецької і П. Саксаганського», гастролював по Україні та Росії. В 1918 році створив у Києві Народний театр, в якому з перервами працював до 1932 року. В 1926-1932 роках разом з М. К. Садовським гастролював у різних театрах, виступав у Київському українському драматичному театрі ім. 
І. Я. Франка, харківському Народному театрі та ін. Помер 17 вересня 1940 року 
у Києві.

Утвердив на українській сцені соціально-психологічну драму. Був прихильником реалістичної манери акторської гри. Виховав ціле покоління українських акторів і режисерів (І. Козловський, О. Петрусенко, В. Любарт, 

А. Ратмиров, Б. Романицький та ін.). Автор комедій «Лицеміри» (1908 рік), «Шантрапа» (1913 рік), праць «По шляху життя» (1935 рік), «Моя робота над роллю» (1937 рік), «Думки про театр» (1955 рік, посмертно).

Ролі: Возний, Виборний («Наталка Полтавка» І. П. Котляревського), Данило і Михайло, Сава Чалий («Розумний і дурень», «Сава Чалий» І. Карпенка-Карого), Карась («Запорожець за Дунаєм» С. С. Гулака-Артемовського), Іван Непокритий, Герасим, Печериця  («Дай серцю волю, заведе в неволю», «По ревізії», «Крути та не перекручуй», М. Кропивницького), Голохвостий, Шпонька («За двома зайцями», «Як ковбаса та чарка…» М. П. Старицького), Франц Моор («Розбійники» Ф. Шіллера), Назар («Назар Стодоля» Т. Г. Шевченка), Тяпкін-Ляпкін («Ревізор» М. В. Гоголя) та ін.

Вистави: «Запорожець за Дунаєм» С. С. Гулака-Артемовського (1890 рік), «Бондарівна» І. Карпенка-Карого (1890), «Сватання на Гончарівці» Г. Ф. Квітки-Основ’яненка  (1890), «Розумний та дурень»  І. Карпенка-Карого (1891), «невольник» М. Кропивницького (1891), «Лимерівна» П. Мирного (1897), «Вій» М. Кропивницького (1899), «Богдан Хмельницький» С. Старицького (1899), «Згуба» П. Мирного (1899), «Житейське море» І. Карпенка-Карого (1905), «Шантрапа» П. Саксаганського (1917), «Розбійники» Ф. Шіллера (1918), «Отелло» В. Шекспіра (1926) та ін.

Герой Праці (1924).  Народний артист СРСР (1936). Орден Трудового Червоного Прапора.

Юрченко, Ю. М. Саксаганський Панас Карпович / Ю. М. Юрченко // Кияни : біограф. словник. - К. : Фенікс, 2004. - С. 328 : портр.

Про Саксаганського Панаса Карповича  можна 

дізнатися більше з таких джерел

Вільшанська, О. Л. Саксаганський Панас Карпович / О. Л. Вільшанська // Енциклопедія історії України. Т. 9.  Прил-С. - К. : Наук. думка, 2012. -

С. 425 : портр.

Жиліна Л. Про корифея українського театру / Л. Жиліна // Урядовий кур'єр. - 2004. - 10 лип. (№128). - С. 8.

Саксаганський (Тобілевич) Панас Карпович (1859-1940) : видатний актор, режисер, драматург, корифей українського побутового театру //   

Хорошевський, А. Ю. Проект «Україна» : галерея національних героїв /

 А. Ю. Хорошевський. - Х. : Бібколектор, 2012. - С. 377-379 : портр.

Спогади про Панаса Саксаганського : зб. – К. : Мистецтво, 1984. – 188 с. : портр., фото.

Саксаганський і Курбас у Києві 1918 року //  Чечель, Н. Українське театральне відродження : (західна класика на українські сцені 1920-1930-х років. Проблеми трагедійної вистави) / Наталія Чечель. - К., 1993. -

С. 21-46 : фото.

Вшанування пам’яті

Жив у 1912 - 1940 роках (з перервами) на вул. Жилянській, 96, де встановлено меморіальну дошку акторові.

 Помер у Києві, похований на Байковому цвинтарі.  

1937 року у Києві на його честь названо вулицю.

http://wek.kiev.ua